Валентина Кубрак, працівник кіностудії:
– Я корінна прилучанка, але вже багато років живу разом із сім’єю в Боярці, працюю в Києві. Приїжджаю в Прилуки не так часто, як хотілося б, але дуже люблю це місто, бо це – моя колиска. Тут навіть повітря має свій особливий запах. Це відчувається, коли якийсь час був у від’їзді. Тоді цей запах викликає якісь дивні відчуття, хвилювання в серці.
Володимир Чемересовський, експерт:
– Прилуки – моє рідне місто. Воно таке затишне й гарне. Я тут народився, закінчив школу й нині працюю. Маю гарну дружину, двох синів. Мені дуже подобається, що, нарешті, в Прилуках є достатньо місць для відпочинку і вони впорядковані.  Сподіваюся, що й надалі місто ставатиме все кращим і кращим.
Ніна Куриленко, бухгалтер:
–  Прилуки – не є моєю батьківщиною. Народилася я в Полтавській області. Але дуже люблю тепер уже своє місто, в якому проживаю майже 30 років!
За що я люблю його? Тут знаходиться все близьке душі та серцю. У Прилуках народилася моя сім’я … син, донька. У Прилуках живуть мої найрідніші – мама, брати, сестра… А ще – це неповторні пейзажі, краєвиди, храми… місто прекрасних спогадів, історії, легенд…
Ольга Волик, пенсіонерка:
– Сама я народилася в Прилуцькому районі, але вже близько 50 років проживаю в місті Прилуки, яке стало моїм рідним. Довгий час проживала на Сорочинцях. Там виросли два мої сини, яких я дуже люблю. Останнім часом мешкаю в центральній частині міста. Прилуками пишаюсь, хочу щоб вони були ще кращими. Маю багато родичів, друзів, знайомих, все це допомагає мені в житті. Принагідно вітаю прилучан з днем міста. Хай буде мир і достаток у країні й у всіх родинах!