– У вересні відкрився новий молочний павільйон, з чим це було пов’язано?
– Причини, звісно ж, були. Ні для кого не секрет, що вже довгий час існує проблема торгівлі у невстановлених для цього місцях. Люди звикли продавати свій товар, так би мовити, із землі. У якийсь час їх було більше, в якийсь – менше, але вони були завжди. Й достатньо таких, хто це купує. А потім усі говорять про здоров’я нації. Влада також була стурбована зростанням у центрі міста стихійних ринків, де продається все, що завгодно. Адже це неприпустимо – не можна продавати молокопродукти та м’ясо в такий спосіб. Вони підлягають обов’язковій лабораторній перевірці та спеціальним умовам реалізації. Розглядаючи дану проблему, ми пішли назустріч владі й тому вирішили збудувати більш зручні місця для продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва.
– Але ж молочний павільйон з прилеглою площадкою для продажу с/г продукції вже був і до цього?
– Ось ми торкнулися однієї з причин. На думку продавців відповідної продукції, павільйон знаходився надто далеко від входу в ринок, хоча насправді відстань складала не більше 150 м. Наразі новий молочний павільйон розташований неподалік від входу, поруч із адміністрацією ринку. Нічого зі старого місця не переносилося. Встановлені нові вікна, двері, облаштовані спеціалізовані робочі місця – столи з нержавіючої сталі з полицями та лавками. Є опалення, вода, каналізація. Тобто, створені всі санітарні умови. Поруч у цьому ж приміщенні (через перестінок) зроблено 5 місць для продажу бакалійних товарів промислового виробництва.
– Місце розташування павільйону не здається такою вже грандіозною проблемою. Які ще причини небажання продавців переходити у завідомо зручніші умови?
– Справді, причини набагато прозаїчніші. Основне те, що в Україні існують санітарно-ветеринарні правила для торгівлі продуктами тваринництва. А для проходження такої перевірки потрібен у першу чергу паспорт тварини, який посвідчує її здоров’я. Якщо тварина хворіє, то паспорт вилучають. Відповідно, за відсутності документа перевірку товар пройти не може, а тому недобросовісні виробники продають його за межами ринку, травлячи таким чином «ворогів». На превеликий жаль, люди, які продають «хворе» молоко та м’ясо в Прилуках, є. Вони періодично змінюються. Не в моїй компетентності називати їхні прізвища, бо цим займаються відповідні органи. Одне можу сказати точно – на Центральному ринку такі випадки відсутні! Це просто неможливо.
Друга категорія людей, які торгують під ринком – перекупки. Це ті люди, які їдуть уранці на залізничний вокзал, зустрічають дизель і скуповують у сільських мешканців товар, звичайно ж не беручи в них жодних документів, а потім благополучно продають його, як свій, під стінами ринку.
Цікаво те, що для різних контролюючих органів вони по-різному пояснюють свою поведінку: немає покупців, бо люди далеко йти не хочуть, і узагалі все дорого (послуги ринку та лабораторні дослідження).
– Чи справді все так дорого?
– Мушу сказати, що доля правди в цьому є. На сьогодні, на жаль, в державі склалася така ситуація, що не в рівних умовах стоять продавці власного сільгоспвиробництва та товаровиробники (молокозаводи). Розмір плати за проведення державної ветеринарно-санітарної експертизи молочної продукції, виробленої в домашніх господарствах, є дискримінаційним та неспівмірним у порівнянні з платою за ветеринарно-санітарну експертизу товарів промислового виробництва, яка становить при продажі до 50 кг продукції 1,45 грн, тобто у рази менше, ніж для продавців домашнього молока. У разі продажу на ринку домашнього молока, сиру, сметани продавцю доведеться сплатити за експертизу в середньому 16,89 грн. Для порівняння, вартість послуги ринку за надання торговельного місця в молочному павільйоні становить усього 5 грн. Людині, яка має невеликий асортимент товарів, наприклад, усього 2 банки молока, просто не вигідно сплачувати таку суму за лабораторну перевірку. Із цього видно, що аж ніяк не плата за місце, а дороговартісна експертиза є основною причиною появи стихійних ринків.
– Олексію Михайловичу, чи бачите ви спосіб вирішення цієї проблеми?
– Я, як депутат міської ради, зіткнувшись із такою проблемою, порадився зі спілкою підприємців ринку й підготував проект рішення «Про звернення Прилуцької міської ради до Кабінету Міністрів України щодо перегляду тарифів на послуги ветеринарно-санітарної експертизи молокопродуктів, виготовлених в домашніх господарствах». Сподіваємося на позитивні результати.
– А що можете сказати про площадку біля молочного павільйону?
– Вона також спеціально облаштована для продажу товарів із власних присадибних ділянок. Тут налічується більше 50 місць, зроблено зонування, є лавки для зручності. Крім того, є близько 10 соціальних місць для інвалідів, вони безкоштовні. Люди скаржилися, що з настанням холодів почало задувати – зробили додатковий тент. Тепер не лише на голову не капає, а й з боків не дме. Також пообіцяли встановити покажчик, бо ще не всі прилучани знають про нове розташування цієї площадки.
– А що з попереднім місцем, що там буде?
– Столи для продажу городини так і залишилися, їх не зносили. Є близько 10 продавців, які вже довгий час займають там місця, їх та їхній товар добре знають, до них ідуть люди. Тому вони вирішили залишитися на старих місцях. Ми не проти.
А от у приміщенні колишнього молочного павільйону зовсім скоро відкриється новий – рибний. Він буде сучасно обладнаний. Риба продаватиметься з додержанням усіх норм. Підприємці, які будуть реалізовувати тут свій товар, обіцяють зробити для прилучан значно більший вибір риби, ніж був раніше, в різних виглядах: живої, готової, напівфабрикатів. Зараз там уже закінчується ремонт, вже навіть, вивіска готова.
– На початку розмови ви згадали про автостоянку. Що можете розповісти про неї?
– Якою б не була економічна ситуація в країні, але транспорту не зменшується. Час невпинно йде вперед, люди хочуть зручно жити, зручно робити покупки, тому ми й пішли на те, щоб облаштувати автостоянку. Вона відкрита, вміщує до 30 машин. Туди можна дістатися з самого ранку й до вечора. У нас така політика, що ринок відкритий до останнього продавця. Центральний ринок працює з 7:00 до 17:00, але окремі магазини мають змогу працювати й довше.
Але в будні дні виникає транспортний колапс. Наша стоянка не вирішує проблеми в центрі міста, місць катастрофічно не вистачає. Колись стоянка була з боку нинішньої площі Іоасафа. Вона не була спеціально облаштованою, але це людей влаштовувало. Я наполягаю на тому, що все, що робиться в місті (площі, парки, пам’ятники) – усе це робиться виключно для людей. Але, що стосується підприємців, які розташовуються якраз із того боку ринку (продавці авто-, мотозапчастин, шпалер, «Арбату») скаржаться на те, що потік покупців значно зменшився та й їм самим не зручно, бо немає змоги під’їхати до робочих місць. З цього видно, що площа, викладена тротуарною плиткою – це гарно, але не зовсім практично. Як приклад можемо взяти Львів та його славнозвісну Базарну площу. Вона також закрита. Але в певний час підприємцям дозволяється проїхати до базару й завезти свій крам, а потім площа знову перекривається і мешканці можуть вільно нею ходити. Те ж саме повторюється увечері. То чому ж у Прилуках не можна так зробити?
– Чи не вважаєте ви, що таким чином розв’яжете руки автомобілістам і вони почнуть їздити історичною зоною (в даному випадку площею) постійно?
– Несвідомі люди їздитимуть. Але варто подумати, як зробити так, щоб вони не могли цього робити, щоб об’їжджали. Для цього є спеціальні архітектурні форми благоустрою (декоративні стовпчики, залізобетонні шари тощо). Треба, щоб був заїзд на ринок, а також проїзд для людей, які живуть за собором. Чомусь існує така думка, що неможливо вирішити цю проблему, все розвалять, зіпсують. А якщо навіть і вчинять якусь шкоду, то в нас є правоохоронні органи, громадськість. І якщо вона здорова й свідома, то вона відреагує.
Тож, хочеться підсумувати, проблеми на Центральному ринку, звісно ж, є, але адміністрація досить упевнено рухається у напрямку їх вирішення, бо всі структури мають працювати на користь людей – нас, прилучан.
Мар’яна Гибенко
