– Чи співпрацюєте ви з освітніми закладами в Прилуках?
– Звичайно. Проводимо велику профілактичну роботу по загальноосвітнім та вищим навчальним закладам міста. Тематика дуже різноманітна. Це і заходи з питань ведення здорового способу життя, профілактики шкідливих звичок, ВІЛ-інфекції/СНІДу, профілактики насильства, жорстокого поводження у молодіжному середовищі та торгівлі людьми, заходи з правового виховання молоді, заходи патріотичного спрямування та звичайно ж заходи, метою яких є популяризація в місті сімейних форм влаштування дітей. Загалом, за цей рік було проведено 165 заходів, які охопили близько 4000 осіб.
– Як часто за допомогою в Центр звертаються люди в складних життєвих обставинах? Чи багато таких?
– Станом на жовтень 2017 року на обліку Центру перебуває 93 сім’ї, у яких виховується 97 дітей, у складних життєвих обставинах. Проблемних питань у них виникає чимало. Наприклад, є люди, які проживають в Прилуках, але не мають реєстрації і, відповідно, не можуть оформити певні виплати в управлінні праці або ж у Пенсійному фонді. Для таких сімей у нас є можливість тимчасової реєстрації їх у Центрі. Таким чином, ми їх реєструємо, людина повністю оформляє всі виплати, а потім знімається з реєстрації й спокійно отримує свою фінансову допомогу.
– Юліє Миколаївно, на початку розмови ви говорили, що Центр надає допомогу також і учасникам АТО. У чому вона полягає?
– Можу твердо сказати, що для учасників АТО ми зробили немало. На виконання постанови КМУ з 2015 року Прилуцький міський центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді надає соціальні послуги учасникам АТО, членам їх сімей, сім’ям загиблих/померлих учасників АТО й за потреби здійснює соціальний супровід та допомагає вирішувати різні проблемні питання.
– Мабуть, не просто працювати з людьми, які повернулися з війни, де мало не щодня перебували на межі життя та смерті?
– Справді, спочатку було дуже складно спілкуватися з хлопцями, вони з недовірою ставилися до співробітників Центру, бо не завжди вірили у щирість нашого бажання допомогти. Потім ми облаштували в одному з приміщень Центру спортзал. Відтоді все змінилося. Люди потягнулися. Зараз хлопці знають, що тут їм точно допоможуть: роз’яснять їх права, підкажуть, на які пільги можна розраховувати тощо. На сьогодні не лише ми їм допомагаємо й надаємо послуги, але й вони часто допомагають нам. І в соціальній роботі, й у різних побутових питаннях, адже Центр складається з жінок, і чоловіча сила дуже допомагає, підтримує та надихає.
– Роботи реабілітаційного напрямку також проводяться?
– Звісно. По-перше, ми організовуємо групи взаємодопомоги ветеранів АТО. По друге, учасники АТО мають змогу працювати над відновленням опорно-рухового апарату на тренажері «Сухожил» та інших у тренажерному залі. І, звичайно ж, найголовніше, проводимо психологічну реабілітацію. У нас з’явився психолог, яка працює з атовцями. Минулого року народний депутат України виділив на міську раду кошти, за які для Центру придбали флоат-камеру. Після цього ми розробили свою унікальну програму психологічної реабілітації «Життя після АТО». Це десятиденна програма, яка включає в себе групові заняття та індивідуальну терапію. Родзинкою ж даної програми реабілітації є флоат-процедура, яка позбавляє від стресу, болю; допомагає при депресії; знімає м’язове напруження; покращує сон; стимулює роботу мозку.

– Люди з обмеженими можливостями також є вашими підопічними. Яка робота проводиться з ними?
– Щороку проводимо спартакіади для таких людей. Остання була в червні. Спільно з Українською Громадською Радою започаткували конкурс для дітей, які мають особливі потреби – «України серпень золотий». Приурочуємо ми його до Дня Незалежності. Це такий специфічний конкурс, бо хоча дитячі роботи й не дуже високої майстерності, але саме бажання дітей величезне. Конкурс цей не дуже масштабний, триває не більше 40 хвилин, бо дітки швидко стомлюються, але 10-15 дітей участь приймають завжди. Українська Громадська Рада, в свою чергу, забезпечує їх чудовими подарунками. Плануємо також раз на рік проводити фестиваль інвалідів. Але для цього потрібно чітко оперувати певною сумою грошей і внести деякі зміни в програму. Саме над цим зараз і працюємо.
– Що плануєте ще до кінця року зробити?
– Як завжди, наприкінці року в нас заплановане адресне привітання дітей із особливими потребами. Спонсори надають нам подарунки й ми розносимо їх дітям. Таке щороку проводиться. Також Українська Громадська Рада виділила із списку 6 діток із 4 сімей зі складними життєвими ситуаціями і ми, в межах досить немалої суми грошей, замовили їм зимовий одяг, взуття. Хочеться сказати, що насправді ці діти нормальних речей ніколи й не бачили.
– До речі, про дітей. Чи багато опікунських сімей в Прилуках?
– 73 сім’ї, в яких виховується 78 дітей.
– Які заходи проводяться для них?
– Є в нас такий спільний проект із дитячими будинками сімейного типу та прийомними сім’ями – «Моя країна – Україна». Це такий великий захід для заохочення людей до сімейного виховання дітей. Минулого року та цьогоріч два ДБСТ з Прилук отримали перші місця в цьому обласному конкурсі. Участь приймало більше 200 сімей і більше 400 дітей. І саме наші сім’ї перемогли. Це ДБСТ Тищенки та ДБСТ Міщенки. Це справді зразкові сім’ї. Відвідавши їх, відразу видно, що це справжні родини. Про батьків можна сказати, що вони були просто народжені для цього.
До речі, у нас в Прилуках, порівнюючи з усією Чернігівською областю, найбільше дітей, які виховуються в дитячих будинках сімейного типу. Прилуки вже кілька років поспіль займають перші місця по влаштуванню дітей. У нас навіть часто запитують, що ми таке робимо, що у нас дітей беруть у сім’ї. Однозначної відповіді точно немає – просто беруть і все. Було навіть так, що спочатку одна сім’я організувала дитячий будинок сімейного типу. На них подивилися їхні куми й також загорілися цією ідеєю та створили свій будинок. Далі ще одна сім’я підключилася, побачивши, що у знайомих усе так гарно складається з дітьми, й створили ще один ДБСТ.
– Упевнена, що величезна заслуга в цьому спеціалістів Центру.
– Безсумнівно, бо насправді проблем у сім’ях вистачає. Не варто забувати, що до дитячих будинків частіше всього потрапляють діти з неблагополучних сімей, де батьки пили, вживали наркотики чи жебракували й за це були позбавлені батьківських прав. Тому в таких дітей чимало проблем (поведінка, житлові питання тощо). І саме нашим спеціалістам доводиться весь час тримати такі сім’ї під контролем, щоб не допустити їх розформування.
Наостанок хочеться додати, що праця спеціалістів Центру сповнена гуманізму, милосердя й душевного тепла. Піклуючись про людину, її майбутнє, забезпечуючи соціальні гарантії та допомогу тим, хто потрапив у нелегкі життєві ситуації, ви робите вагомий внесок у розбудову демократичного, громадянського суспільства.
Тож, хай ваша працьовитість та душевне тепло й надалі служать людям, а свято нехай надасть усвідомлення своєї причетності до великої та дуже важливої справи – соціального захисту людини.

Мар’яна Гибенко