Проблема забруднення навколишнього середовища як ніколи актуальна на сьогоднішній день. Великі міста стрімко розвиваються. А для природи – це не що інше, як великий стрес. Необхідно вживати заходів, щоб покращувати ситуацію, що склалася у сфері екології. Адже від того, наскільки ми піклуємося про стан навколишнього середовища сьогодні, буде залежати наше майбутнє та життя наших дітей.
Одна з головних проблем, яка сьогодні найбільш гостро вражає навколишнє середовище – це засмічені вулиці. Бруд і нечистоти в місті стають глобальною проблемою для сучасної людини. Якщо викиди промислових підприємств можна якимось чином регулювати й мінімізувати, стоки у водне середовище проживання – очищати завдяки сучасним способам фільтрації, то ось викид дрібного сміття контролювати досить складно. Але ж для того, щоб від нього позбутися, потрібно докласти всього лише невеликі зусилля. Кожній людині необхідно дотримуватися елементарних правил поведінки на вулицях: викидати сміття в строго відведених місцях.

Так сталося, що 22 червня 1941 року хлопці десятого класу Ряшківської середньої школи за розпорядженням районного відділу освіти мали поїхати до Іваницького військкомату, аби стати на облік. Зі святковим настроєм, із атестатом зрілості разом із учителем військової підготовки, група випускників прибула до місця призначення. Тут хлопці дізналися про страшну біду – рано вранці фашистська Німеччина напала на Радянський Союз.
Серед групи хлопців був випускник школи Микола Однолько. Він тоді не знав, як складеться його подальша доля і що він пройде суворими шляхами війни, захищаючи рідну землю, визволяючи країни Європи.
5 вересня 1941 року він теж запам’ятав – саме цього дня він був призваний до лав Червоної Армії. У Чугуєві, Харківської області, освоїв військову спеціальність розвідника, артилериста, сапера.
Після навчання воював на Південно-Західному фронті. Отримав поранення. Після одужання був учасником Корсунь-Шевченківської операції, брав участь у завершальних діях по знищенню найбільшого угрупування ворожих військ. Йому довелося брати участь у звільненні Румунії, Угорщини, Чехословаччини, Австрії. Про те, як він воював, свідчать нагороди: Орден Великої Вітчизняної війни ІІ ступеня, медалі «За відвагу», «За бойові заслуги», «За взяття Будапешта».

Болем у серці багатьох прилучан відгукнулося повідомлення про раптову смерть Сакун Лариси Олександрівни, її добре знають прилучани. Працювала в комсомолі, інструктором міськкому партії, 14 років у виконкомі міської ради депутатів, бо володіла високими якостями людини. Це те, що потрібно було для відповідального секретаря міської ради. На той час депутатський корпус міського органу становив 220 депутатів (нині 34). Вона контролювала й допомагала місцевим обранцям виконувати накази виборців, вирішувала питання життєдіяльності міста Прилуки.
Її талант організатора проявився й тоді, коли почала працювати на громадських засадах у міській організації ветеранів. Саме вона організувала тут волонтерську групу, члени якої допомагали матеріально малозабезпеченим прилучанам. Лариса Олександрівна зібрала кошти для увіковічення пам’яті прилучан, які звільняли місто від фашистів, трьом із них, за її ініціативою, встановлені меморіальні дошки. А ще зробила, якщо так можна висловитися, «літературний подвиг», написавши 180 нарисів, замальовок про прилучан і учасників Великої Вітчизняної війни, які на фронтах проявили героїзм і відвагу. Про те, що всі розповіді написані талановитою людиною, свідчить той факт, що в книгу «Йшли в бій молодими», що видана в Чернігові, були включені 10 розповідей про прилучан, написані Ларисою Сакун.

А віз і нині там…

Минув вересень, а реабілітаційний центр для безпритульних тварин досі не запрацював.
Під час 47-ї сесії міської ради, яка відбулася в останній день літа, начальник управління житлово-комунального господарства Олег Созінов повідомив, що ремонтні роботи в майбутньому реабілітаційному центрі майже завершені. Тобто станом на 31 серпня 2018 року він був готовий на 95%.
Як ми бачимо, за вікном жовтень, і всіх прилучан дуже цікавить доля обіцяного Центру. За словами того ж таки посадовця, в найближчі дні відкриття реабілітаційного центру відбудеться. Ремонтні роботи дійсно завершено, усе готове до прийому тварин. Оскільки реабілітаційний центр для безпритульних тварин буде структурним підрозділом комунального підприємства «Послуга», то наразі відбувається завершальний етап офіційного оформлення рахунків та набір штату працівників. Як було обумовлено раніше, це будуть 4 особи (1 старший робітник із догляду за тваринами та ще 3 робітники з догляду за тваринами).

«Пакунки малюків» нарешті надійшли

Прилучанки, які народили на початку вересня, отримали перші бебі-бокси.
19 вересня до управління соціального захисту населення доставили 15 яскравих і гарно укомплектованих коробок «Пакунок малюка». Саме стільки дітлахів народилося в місті, починаючи з 1 вересня. Як повідомлялося раніше, молоді мами не встигли отримати бебі-бокси при виписці з пологового будинку, натомість, написали заяви на їх одержання в найближчий час. Таких заяв управління соціального захисту отримало 11. Тому саме 11 пакунків уже наступного дня працівники управління доставили по місцю проживання породіль. Надалі ж молоді матусі отримуватимуть бебі-бокси при виписці з пологового будинку.
Нагадаємо, якщо породілля ще не отримала «Пакунок малюка», вона повинна звернутися з відповідною заявою до установи соціального захисту (каб. №42). Окрім заяви при собі треба мати паспорт та свідоцтво про народження дитини. Якщо мама не може прийти особисто, за неї це може зробити батько дитини або ж близький родич, узявши з собою все ті ж документи (заяву, свідоцтво про народження та паспорт породіллі).

(1819-1889) громадський діяч, Почесний громадянин м. Прилуки
(До 130-річчя з дня смерті Григорія Ґалаґана)

Народився 15 липня 1819 року в селі Сокиринці у дворянській родині, правнук прилуцького полковника Гната Ґалаґана, коштом якого в Прилуках були збудовані Спасо-Преображенський собор, Миколаївська церква з дзвіницею та полкова скарбниця, які й до цього часу є величною окрасою нашого міста. Дитинство Григорія Павловича пройшло в родовому маєтку Сокиринцях. Після закінчення в 1840 році юридичного факультету Петербурзького університету, працював у Чернігівській палаті Державного майна.
Після реформ 1861 року займався покращенням життя й побуту селян, звільнення від кріпацтва, був призначений на посаду заступника голови тимчасової комісії по влаштуванню селян Південно-Західного краю (України), з 1863 року – віце-президент цієї комісії при Київському генерал-губернаторі.

Здоров’я – це невід’ємна складова нашого життя, тому дуже важливо підтримувати здоровий дух та загартовуватись фізично. Тож, керуючись цими твердженнями, студенти Прилуцького-гуманітарно-педагогічного коледжу ім. І.Я. Франка постійно займаються фізичними вправами на спортивному майданчику свого коледжу. Також там тренуються й жителі всього району, тому дізнавшись про допомогу в ремонті майданчика від Громадського руху Сергія Коровченка «Оновлення», студенти та адміністрація отримали неабияке задоволення та висловили щиру вдячність за допомогу та надання матеріалів для ремонту.

Чернігівська область є пілотним регіоном проекту FORBIZ, в рамках ініціативи EU4Business. Фінансується проект за кошти Європейського Союзу, а реалізується в партнерстві з Міністерством економічного розвитку та торгівлі України. Основною метою є створення сприятливого середовища для розвитку підприємств малого та середнього бізнесу, допомога у створенні правил гри для підприємців, спрощення регуляції, зменшення адміністративного тиску на МСБ, стимулювання бізнес-орієнтованої політики, а також залучення бізнес-спільноти до конструктивного діалогу.
Саме тому 24 вересня з метою оцінки інфраструктури підтримки бізнесу в Чернігівській області та напрацювання рекомендацій щодо її вдосконалення саме в нашому місті до Прилук прибула делегація у складі іспанського експерта з питань розвитку інфраструктури Альберто Гомеза, старшого консультанта проекту FORBIZ із питань політики розвитку МСП Ольги Красовської та експерта з питань розвитку МСП Ірини Лупашко.