А почалося це захоплення з бажання зберегти здоров’я свого, на той час ще ненародженого, онука, мама якого дуже полюбляла солодощі. Задум виявився не з легких. Лише з 15-ї спроби зефір вийшов пухкенький, несолодкий і дуже смачний, однак не ідеальний. Але наша героїня не опустила руки, бо на допомогу прийшла вся родина. І тут почався справжній азарт! Випробовувала різні рецептури, пройшла два курси навчання та все ж таки знайшла свій ідеальний рецепт. Пригостила смаколиками друзів і отримала перші замовлення. Невістка розробила програму прийому замовлень та просування продукції, син – відповідає за її доставку. Так просте бажання скуштувати домашнього зефіру переросло в затишну та улюблену сімейну справу. І допомога служби зайнятості в цьому була відчутною – адже отримавши залишок допомоги по безробіттю одноразово, Валентина Василівна витратила ці кошти на покупку вкрай необхідної на той момент морозильної камери та створення особистого сайту.
Виготовляючи зефір, родина ретельно працює над кожним новим смаком і, головне, дотримується у виробництві натуральності та корисності (усі фрукти заготовляються з власного саду). Адже найбільше ці солодощі розраховані на діток, мам, що годують, та людей, які дбають про своє здоров’я.
Зараз родина вже співпрацює з кафе, робить подарункові набори, готує свою чарівну продукцію для різноманітних свят. Планують відкриття власного офісу.
У добрий путь, Валентино Василівно!

За інформацією Прилуцької міськрайонної філії
Чернігівського ОЦЗ