Городяни (96)
олишають біль і страждання воєнного часу. У бою за долю Батьківщини воїни втрачають своє здоров’я та, на жаль, і свої життя. Кожен воїн – це окремий всесвіт для рідних. Кожна втрата нестерпно болить. Кожне втрачене життя – це заповідь не полишати боротьбу, відстоювати свої права та бути гідною нацією.
Днями Прилуцька громада провела в останню дорогу воїнів-земляків, які повернулися на щиті до рідного дому, солдатів Збройних Сил України – РУБАНА Максима Валентиновича та ІВЧЕНКА Євгена Анатолійовича
Максим Рубан народився 7 жовтня 1992 року в місті Прилуки. Закінчив середню школу №9. Навчався в Прилуцькому технічному фаховому коледжі. Пізніше продовжив навчання в Сумському університеті.
Максим був щирою, доброю людиною, завжди усміхнений і життєрадісний. У місті всі знали й досі пам’ятають його як Романа Петрика. Та все ж чоловік прийняв для себе непросте рішення й змінив своє ім’я та прізвище.
Прилуки в глибокій скорботі. 13 лютого вся громада зібралася в самому серці міста, біля Собору Різдва Пресвятої Богородиці, щоб провести останнім земним шляхом захисника нашої держави, який втратив життя, обороняючи рідну країну від російського агресора. Багато болю та багато втрат принесла війна на долю нашого народу. Кожна українська громада оплакує полеглих воїнів-земляків, проводжаючи їх на вічний спочинок. Ріки сліз пролито в молитвах до Господа про спокій душ загиблих військових. Хоч би які складні випробування нам довелося пережити, плекаючи в них свою стійкість, ми зобов’язані пройти їх гідно.
Наша нація гартується неймовірними подвигами тисяч і сотень тисяч героїв. Але ціна, яку ми платимо за нашу свободу та соборність, надто висока.
На щиті до рідного дому повернувся вірний син українського народу – солдат Збройних Сил України – САВОСІН Ярослав Олександрович. Йому навіки буде 41…
Скорботні дні не полишають Прилуки. Боротьба за свободу дається Україні найвищою ціною – втраченим здоров’ям військовослужбовців і, на жаль, їх відібраним життям. Кожна загибель воїна – це велика втрата для рідних і всієї громади.
Минулого тижня прилучани вкотре прово- джали в засвіти своїх Героїв-земляків, які втратили життя, обороняючи рідну країну, місто, нас із вами від російської навали. Війна безжально забирає рідних, друзів, знайомих. Мільйонами сліз омито пам’ять про кращих синів і доньок , які загинули в бою за вільну Україну.
На щиті до рідної землі повернулися Герої – військовослужбовці Збройних Сил України КОВТУН Сергій Вікторович та Андрій Володимирович ПІНАЄВ.
Народився Сергій Вікторович 6 квітня 1994 року в Прилуках. Закінчив середню школу №7. Навчався в Прилуцькому професійному ліцеї за спеціальністю «слюсар з ремонту автомобілів». Згодом проходив строкову службу в армії, пізніше – за контрактом.
Ніщо так не об’єднує людей, як біда. Сьогодні вона на всіх одна… Війна. Вже майже 10 років наша країна втрачає кращих своїх синів і доньок, які захищають нас у війні з російською федерацією та її найманцями. Наш народ переживає найтрагічніші сторінки своєї історії. Серце крається від жалю за всіх загиблих у цій кривавій і лютій війні. Болить душа за мужніх Героїв, які віддають найцінніше – своє життя – для того, щоб ми з вами могли жити.
На жаль, наша громада знову схилила свої голови у глибокій скорботі… Велике горе об’єднало всіх людей, які зібралися 12 грудня в середмісті Прилук, щоб провести в останній путь свого земляка, рядового Національної поліції України КОВАЛЕНКА Олександра Анатолійовича.
Кортеж із загиблим воїном зустрічали живим коридором шани жителі Прилуцької громади, покладаючи квіти перед автомобілем із домовиною Героя – земляка...
Через 3 місяці після смерті повернувся на рідну землю вірний син України Олександр Коваленко. Народився Олександр Анатолійович 1 липня 1976 року. Навчався в Прилуцькій загальноосвітній школі №5. Після шкільного навчання вступив до Прилуцького медичного училища на спеціальність лікувальна справа. Трудову діяльність розпочав у Прилуцькій міській станції швидкої та невідкладної медичної допомоги на посаді фельдшера виїзної бригади.
З 1995 по 1997 рік ніс службу в Збройних Силах України. Пізніше працював на різних підприємствах міста.
У понеділок, 4 грудня, прилучани провели в останню дорогу свого земляка, життя якого обірвалося під час боротьби з ворожим окупантом.
На жаль, уже не один рік поспіль Українську землю не полишають біль і страждання воєнного часу. У бою за долю Батьківщини воїни втрачають своє здоров’я та життя. Кожен воїн – це окремий всесвіт для рідних. Кожна втрата нестерпно болить. Кожне втрачене життя – це заповідь не полишати боротьбу, відстоювати свої права бути гідною нацією з власною історією, культурою та мовою.
Прилучани всією громадою, схилившись на коліна, із вдячністю та шаною попрощалися з Героєм – військовослужбовцем, солдатом Збройних Сил України МЕДУНИЦЕЮ Євгенієм Вікторовичем.
На щиті до рідної землі повернувся Герой. Євгеній Медуниця народився 23 лютого 1994 року. Навчався в гімназії №1. Після шкільного навчання вступив до професійно-технічного училища. Працював різноробочим у рідному місті.
Знову гірка втрата. Сьогодні ми знову прощаємося з Героєм України.
27 листопада Прилуцька громада провела в останню дорогу свого земляка, життя якого забрала безжальна війна, – молодшого сержанта Збройних Сил України КАЛИТУ Владислава Станіславовича.
Народився Владислав Станіславович 30 липня 1995 року в Гончарівську. У рідному селищі навчався в місцевій школі. Після закінчення шкільного навчання вступив до Сокиринського професійного аграрного ліцею. Згодом працював у місті Чернігів.
На початку повномасштабного вторгнення Владислав не вагаючись став на захист Батьківщини. Проходив службу в місті Авдіївка Донецької області на посаді старшини батареї військової частини А4007. Був умілим, сміливим, вмотивованим бійцем.
Владислав Калита був нагороджений відзнакою – медаллю «За особливу службу» ІІ ступеня.
Останні коментарі
-
Потрібні нові системи сповіщення
Написав Антон 22.02.2024 (Міські новини)
- Бажано, щоб і старі системи сповіщали про відбій
- Як вони так швидко вибиваються ті ями...
- Але ж проблема існує...
Будьте на зв'язку з нами
Заголовок
- Старлінки, дрони Mavic, EcoFlow, РЕБи та критична медицина: БФ молодіжної ініціативи «Надія» з гуманітарною місією на Запорізькому напрямку Прокоментуй першим!
- Запрацювала нова повітродувна станція Прокоментуй першим!
- Потужні генератори для дитячої лікарні Прокоментуй першим!
- Прилуки знову в скорботі Прокоментуй першим!
- Соціальний захист чорнобильців Прокоментуй першим!
- Володимир Великий витіснив Короленка Прокоментуй першим!
Теги
Фото зі статті
Хто на сайті
Зараз 212 гостей и жодного зареєстрованого користувача на сайті