№ 47

21 листопада 2024 року

Старовинні прикраси наших предків

  • Середа, Жовт. 31 2018
  • Написав: 
  • розмір шрифта зменшити шрифт збільшити шрифт

Якщо пісня – душа народу, а танок – його характер, то народний костюм – це його зовнішність, приваблива та яскрава, вишукана та вибаглива. Яскравим і художньо виразним доповненням до українського народного одягу виступали зйомні прикраси. Це здавна відомі діадеми, підвіски, намиста, дукачі, салби, браслети, сережки, обручки тощо – привізні та місцевого виробництва. Їх охоче використовували як жінки, так і чоловіки, хоча з часом прикраси стали привілеєм жіночого костюма.
Українські національні жіночі прикраси – яскраві, вражаюче красиві, самобутні, передають любов українок до краси та інформацію від предків до потомків. Дослідження вчених довели, що прикраси існують дуже давно. У культурах різних народів є самобутні прикраси, які люди використовували як обереги, як захист від сил природи та як яскраве доповнення до свого одягу. Ідея нанизувати намистини на нитку прийшла з давнини і збереглася до наших часів. Сучасні жінки із задоволенням купують, виготовляють самостійно та носять різні яскраві намиста, сережки, браслети, брошки, обручки.
Барвиста природа України сприяє розвитку естетичного сприйняття прикрас в одязі українських жінок. Значення прикрас в одязі жінки не втратило своєї актуальності й до сьогоднішнього часу.
Тож я вирішила дослідити їхню історію й поринути на тисячі років назад. Саме тому 25 жовтня 2018 року я разом із керівником відвідала музей історичних коштовностей України в Києві. Зі слів співробітника музею Людмили Строкової дізнаюся, що відкрито його було для відвідувачів у січні 1969 р. Більшу частину зібраних експозицій складають матеріали археологічних досліджень. Уже понад 200 років археологи вивчають кургани – земляні споруди над похованнями. У них і знаходять прикраси зі зброї, вуздечок, вбрання, ритуальних речей, які відбивають культуру кіммерійців, скіфів, сарматів.


Ці племена владарювали на території сучасної України більш ніж тисячу років – з ІX ст. до н.е. до IV ст. н.е. – і відіграли значну роль у світовій історії. Центрами ювелірного виробництва на той час були переважно грецькі міста-колонії, засновані в Північному Причорномор’ї у VII-V ст. до н.е. Античні майстри виготовляли ювелірні прикраси й на замовлення місцевої знаті з урахуванням їхніх смаків. Великий розділ експозиції розповідає про епоху середньовіччя. Це історія багатьох племен і народів, що змінювали один одного в степовій зоні України з IV до XIV ст. У вітринах музею можна побачити коштовні оздоби, притаманні тюркомовним народам – гунам, аварам, печенігам, половцям, а також монголо-татарам.
Неабиякий інтерес становлять вироби східнослов’янських ювелірів VI-VIII ст. та майстрів Київської Русі ІХ-ХІІІ ст. Значна частина зібрання музею – вироби декоративно-ужиткового мистецтва XVI-XX ст.: твори українських, середньоазіатських, закавказьких і західноєвропейських ювелірів. У музеї знаходиться унікальна колекція єврейського культового срібла початку XVIII – 20-х рр. XX ст. Крім того, там є й роботи сучасних українських майстрів-ювелірів.
Отже, українська культура – неймовірно багата своєю історією. Починаючи зі стародавнього світу, наші пращури вміли робити справжню красу власноруч. З кожним століттям культура поповнювалася новими шедеврами. І на сьогодні ми маємо чудову можливість повернутися в минуле та насолодитися стародавніми прикрасами української культури.
Я була вражена експонатами цього музею. У першу чергу, мене здивувало те, що історичні пам’ятки культури збереглися до нашого часу. Кожна прикраса має докладну інформацію про своє походження (хто був її власником, у якому столітті вона з’явилася, з якого матеріалу та ким виготовлена, з якою метою, і т.д.). Цікаво порівнювати коштовності. З кожним новим століттям вони удосконалювалися – додавалися нові елементи, змінювалася форма, якість, ціль виготовлення. Українські прикраси ставали відомими в усьому світі. Можливо тому деякі коштовності залишилися в інших країнах. Найбільше на мене справила враження «Скіфська пектораль»! Побачивши її, я зупинилася й почала детально вивчати кожен елемент прикраси.
Раджу кожному відвідати «Музей коштовностей України». Я впевнена, він здивує вас своїм багатством та історичними доказами української культури, яка й на сьогоднішній день зростає та поповнюється надзвичайними шедеврами талановитих українців!

Аліна Шацька,
учениця 10 класу
Прилуцької ЗОШ І-ІІІ ступенів №10

Прочитано 2749 разів
Оцінити матеріал
(0 голосів)
Опубліковано в Молодь і час
Web-editor

Веб-редактор та адміністратор сайту.

Website : gradpryluky.info

Написати коментар

Переконайтеся, що Ви заповнили поля, помічені зірочкой (*). HTML коди заборонені.

Фото зі статті

19 листопада наша країна відзначила важливу, але водночас сумну...
14 листопада в соціальному просторі міського Будинку культури...
У ході апаратної наради міського голови на початку цього тижня...
Благодійний фонд молодіжної ініціативи «Надія» та голова...
Прилуцька громада систематично підтримує наших захисників,...
У Прилуках активно реалізується ветеранська політика, що...
Благодійний фонд молодіжної ініціативи «Надія», очолюваний...
І знову боржники. Цього разу мікрорайон м’ятно-дослідної...
Щороку 11 листопада людство відзначає Всесвітній день оригамі. Це...
Продовжуємо знайомити прилучан із тими, хто призвів до наявності...

Хто на сайті

Зараз 484 гостей и жодного зареєстрованого користувача на сайті

Телефон редакції

050-916-95-31

Підпишись на нашу розсилку!