Бюджетну сферу міста, а особливо медицину та освіту лихоманить уже не один рік, проблема зі вчасною виплатою заробітної плати є найбільшим іспитом місцевої влади. Формула медичної субвенції несправедлива по відношенню до міста Прилуки. Розвиток інфраструктури міста не можливий без виконання конституційних зобов’язань держави перед його жителями. Як депутат міської ради та голова профільної «бюджетної» комісії роблю все можливе для вирішення цих питань. Завдяки співпраці між депутатським корпусом, міським головою та керівниками медичних та освітніх закладів на черговій сесії міської ради 17 грудня 2019 року це болюче питання вирішено шляхом виділення додаткових коштів і зміни призначень у міському бюджеті цього року та внесенням коректив у бюджет 2020 року. Таким чином бюджетна сфера ввійде в новий рік без боргів по заробітній платі. Комусь це здасться природнім, адже проблема була дуже болючою, а будь-які інфраструктурні досягнення, які відбулися цього року в місті Прилуки завдяки нашим із вами зусиллям могли бути знівельовані боргами по заробітній платні…
Та ось минає ще один календарний рік життя. Кожен із нас прагнув отримати максимальний результат у своїй роботі та, маю надію, досяг успіху. Знаю, що попереду ще багато відповідальних і важливих справ. Я прилучанин, щиро люблю своє рідне місто та Україну, пишаюсь героїзмом українців і вклоняюсь чину Героїв.

Різдво Христове – велике християнське свято, день народження Ісуса Христа, Спасителя світу та Відкупителя людей із полону гріха. Свято Різдва Христового вважається другим після Пасхи (Великодня) великим святом, хоча в багатьох католицьких країнах народне благочестя досі відводить йому головне місце серед свят.
Історична наука вважає, що Різдво запозичене християнами з язичницьких культів. У стародавніх релігіях відзначалося народження богів – давньоєгипетського Осіріса, давньогрецького Діоніса, давньоіранського Мітри та ін. Дати цих свят припадали на кінець грудня – початок січня, дні зимового сонцестояння, «повороту до весни».
Згодом була змінена й обрядовість, магічні дії й обряди язичництва були замінені на молитви й обряди прославлення та прохання до Всевишнього, щоб у наступному році він дав людям добрий урожай. Відповідно до нового вчення був дещо переосмислений у плані символіки й обрядовості, але по суті залишений без змін, звичай поминання предків, старих дідів, праотців, які згідно православного вчення за свої добрі вчинки, зокрема відносно своєї родини, мають вічне життя у Бога в небесних поселеннях серед святих і праведників. Так само як на святковому богослужінні, у святкуванні Різдва мали брати участь усі приналежні до родинного кола. На Святому Вечорі зосереджується головна увага свята, і на саме Різдво залишається тільки Служба Божа в церкві та відвідування й гостювання родичів та знайомих із відповідними розвагами та забавами.
Розбіжність у святкуванні Різдва західними і східними церквами викликана тим, що вони користуються різними календарними системами. Православна церква святкує його 7 січня (25 грудня за старим стилем), а католицька церква притримується все ж таки дати 25 грудня.
Уже два роки, як в Україні за законодавчому рівні визначено 25 грудня вихідним днем. Таким чином, прихильники так званого католицького Різдва можуть із задоволенням його святкувати. Хтось подумає, що Церква хоче плавно перевести нас до відзначення цього великого свята в іншу дату. Але наразі важко уявити скільки часу знадобиться, щоб переконати або ж змусити вірян змінити святкування цього великого свята зі звиклого нам 7 січня.
Цілком зрозуміло, що скільки людей – стільки й думок із цього приводу. І ось деякі з них.

За своє довге та непросте життя їй довелося пройти чимало – конц- табір, голод, не набагато легші повоєнні роки… Та все це лише додало міці її характеру, активності та неабиякій працелюбності. Мова йде про незмінного впродовж останніх семи років секретаря Президії Ради ветеранів Прилук Валентину Павлівну Трепач, яка 27 грудня відмічає свій 80-літній ювілей.
Виявляється, дитяча пам’ять вибіркова: головні події долі вона фіксує на все життя. І в першу чергу – найжахливіші. Саме такі жахливі спогади має Валентина Павлівна зі свого дитинства.
4-річною дівчинкою її, з мамою, бабусею та двома старшими сестрами, вивезли на примусові роботи до Німеччини. Як згадує Валентина Трепач, людей заганяли в ешелони, не дивлячись на вік. Це були товарняки без вікон, вагони для худоби, в яких усі їхали стоячи, бо й сісти не було можливості. Дорогою помирало багато людей, тіла яких німці просто викидали з потяга на зупинках.
Уже в Гамбурзі, в концентраційному таборі всіх постригли та видали смугастий одяг. Робота знаходилася всім – і дорослим, і дітям, таким як була Валентина. Жалості з боку наглядачів не було ні до кого. Але це жахіття тривало лише два роки, чи не найстрашніші роки в її житті. І нарешті визволення, повернення додому, на Харківщину. Та випробування для Валентининої сім’ї не припинилися – домівку зруйновано, довелося будувати землянку, спати на підлозі. Та все ж вони були щасливими, що повернулися, що всі разом, і всі живі.
Перші повоєнні роки були тяжкими – люди пухли від голоду. Мама Валентини Павлівни їздила товарним потягом у Брянськ, де міняла мило та сірники на лушпиння від картоплі, з якого варився хоч якийсь суп. Але ж усе пережили. І той період життя ще більше додав сили духу малій Валентині. Хоч як було важко, а всі троє дівчат успішно закінчили школу, отримали гарну освіту.
Валентина Трепач закінчила швейне відділення технікуму легкої промисловості і з часом отримала направлення на Чернігівщину – в Прилуки, які вже давно стали для неї рідним містом. Ця вольова жінка ніколи не боялася та не цуралася роботи. І доказом цьому є 57 років безперервного трудового стажу. Працювала майстром швейного виробництва, інженером технологом, головним інженером. А останні 27 років перед заслуженою пенсією – військовим представником на швейних підприємствах Прилук, які виконували спецзамовлення для Міністерства оборони. На фабриці головних уборів шили пілотки, літні костюми, на швейній – ватні куртки і брюки, на «Прилучанці» – літні й зимові костюми, на шкіргалантерейній – сумки. На взуттєвій – черевики, чоботи. За підписаними Валентиною Павлівною документами продукцію відправляли вагонами по всьому Радянському Союзу.
За сумлінну працю та своє «таборове» дитинство Валентина Трепач нагороджена багатьма медалями («За доблесний труд», «За трудову відзнаку», «Ветеран праці», «Захиснику Вітчизни»), ордени «За мужність» ІІІ ступеня та святої княгині Ольги ІІІ ступеня, а також чимало ювілейних нагород.

Це буде 59-й торговий центр загалом по мережі та перший на Чернігівщині в районному центрі.
У новому ТЦ загальною площею 4770 кв. м розміщені найбільші відділи – сад/город, будівельні матеріали. Для покупців нового ТЦ свої товари запропонують відділи побутової техніки, електротехніки, декоративних матеріалів, салон меблів та інші, які вже встигли полюбити покупці «Епіцентру». Загалом понад 34 тис. найменувань товарів компанія запропонує в новому ТЦ. Серед сервісних об’єктів – кафе, відділення банків, також покупці зможуть замовити послуги форматно-розкрійної дільниці, доставки товарів, оплатити безготівковим рахунком.
Компанія, відкриваючи новий ТЦ, створить більше пів сотні робочих місць. Середня заробітна плата складатиме понад 10 тис. грн. Планові річні розрахунки до місцевого та державного бюджету, інші відрахування та платежі складатимуть майже 300 тис. грн. У рамках соціального партнерства з громадою міста Прилуки компанія оновила тротуарну доріжку та транспортну зупинку біля ТЦ. Також Епіцентр подарував громаді новорічну ялинку та святкову ілюмінацію на Центральну площу міста.

Протягом листопада-грудня 2019 року серед учнів закладів загальної середньої освіти міста був проведений ІІ (міський) етап Всеукраїнських учнівських олімпіад із навчальних предметів.
Учасниками ІІ (міського) етапу стало 626 учнів, які вибороли 235 дипломів: І ступеня – 59, ІІ ступеня – 87, ІІІ ступеня – 89. Найкращі результати показали учні ЗЗСО І-ІІІ ст. №7 (ліцей №7), які отримали 50 дипломів, учні гімназії №5 імені В.А. Затолокіна – 42 дипломи, учні ЗЗСО І-ІІІ ст. №6 (ліцей №6) – 38 дипломів та учні гімназії №1 ім. Георгія Вороного – 36 дипломів. Учні ЗОШ І-ІІІ ступенів №9 отримали 14 дипломів. По 10 дипломів отримали учні ЗЗСО №№12, 13, 14. Учні ЗОШ І-ІІІ ступенів №3 імені С.Г. Шовкуна вибороли 9 дипломів, по 8 дипломів отримали учні ЗЗСО №№2, 10.
По 3 дипломи в ІІ (міському) етапі олімпіад вибороли: Дмитро Клязника, учень 10 класу гімназії №1 імені Георгія Вороного (з фізики, математики та хімії), Анастасія Михайлюк, учениця 11 класу гімназії №5 імені Віктора Андрійовича Затолокіна (з астрономії, математики та інформатики) та здобувачі освіти ЗЗСО І-ІІІ ступенів №7 (ліцей №7): Владислав Люлька, учень 9 класу (з фізики, математики, економіки) та Олександр Харечко, учень 10 класу (з математики, інформатики та астрономії).

Цьогоріч на зміну добре знаній новорічній ялинці, яка височіла на Центральній площі Прилук упродовж кількох десятиліть, прийшла зовсім нова 3D ялинка. На противагу своїй попередниці вона штучна, та все ж дуже гарна. Цікаво що аналогічні ялинки-близнюки з’являться цього року ще в 15 містах України.
Придбана вона для міста за кошти компанії «Епіцентр», яка зовсім скоро відкриє тут свій філіал. Вартість цьогорічної красуні 700 тис. грн. Ще 50 тис. грн потягнули роботи зі встановлення ялинки.
Як усі могли спостерігати, монтаж 14-метрової новорічної красуні зайняв усього кілька днів. Навколо неї встановили новеньку яскраву огорожу. Замість прикрас же на штучній хвої розмістять спеціальні гірлянди з ілюмінацією, що будуть змінювати різні картинки.
На цьому сюрпризи з новорічним оздобленням центральної частини міста лише починаються. Ще одна компанія, яка проводить реконструкцію будівлі заводоуправління «Будмаш» погодилася закупити для нашого міста оригінальну ілюмінацію у вигляді зоряного неба. Його ціна – близько 300 тис. грн. Крім того, засяють новорічними вогнями дерева парків, прилеглих до Центральної площі, та два фонтани, які на ній розташовані.

До Нового року медики отримають свої зарплати

17 грудня відбулася чергова сесія Прилуцької міської ради. Одним із найголовніших і найбільш обговорюваних питань стало затвердження міського бюджету на 2020 рік. Мабуть, уже стало поганою традицією те, що наприкінці року медична сфера міста залишається без належного фінансування. Державної субвенції не вистачає й депутати змушені шукати інші шляхи виділення коштів із залишків в міському бюджеті. Таким чином заробітну плату медикам пообіцяли стовідсотково закрити за листопад-грудень, увійшовши в новий бюджетний рік без боргів. За січень мають заплатити вже із субвенції, а от у лютому знову доведеться повертатися до обговорення.

До редакції за допомогою звернулися обурені мешканці буд. №8 по вул. О. Кошового в мікрорайоні Рокитний. Їм більше немає змоги терпіти байдужість до їхніх потреб із боку начальника КП «Прилукижитлобуд» пана Вячеслава Сивенка.
Уже близько 2 років вони звертаються на підприємство з проханням перекрити та відремонтувати дах у будинку, бо він протікає, зробити відмостку кута будинку. Натомість отримують самі обіцянки – «зробимо в червні, в липні, в серпні». Але віз і нині там.
У травні 2019 року співвласники вказаного будинку заключили договір управління з КП «Прилукижитлобуд», де чітко прописані послуги, які підприємство має надавати і вказана абонентська плата – 5.50 грн/1 кв. м. Це будинок на 40 квартир, і, як стверджують мешканці, боржників у них немає.