Протягом року мільйони людей чекають на різдвяні й новорічні свята. Це час, який вони проводять разом із сім’єю та друзями, час відновлення тісних уз і зустрічі з чимось казковим. Але всі добре знають, що існує цілий цикл зимових свят: День Святого Миколая, Новий рік, Різдво Христове, Щедрий Вечір та свято Маланки, Новий рік за старим стилем, «Голодна кутя» або Другий Святвечір, Водохреща. Усі ці свята з давніх часів мали свої традиції святкування, яких притримуються і в наш час.
Прилуцький краєзнавчий музей імені В.І. Маслова, як ніхто інший, зацікавлений у збереженні звичаїв, які передавались нашими предками з покоління в покоління. 8 січня у його стінах відбулося щорічне свято під назвою «Українські вечорниці». Мета заходу – у розважальній формі розповісти студентам та учням шкіл про історію новорічних свят, традиції, приготування й обряди днів наповнених магією. А щоб на повну відчути атмосферу свята, гості мали змогу взяти участь у конкурсах, що стосувалися тематики Різдва. Не лише дівчата, а й хлопці дізналися передбачення на 2020 рік, а також перевірили свою пам’ять на знання українських народних пісень. Дізналися про майбутнього коханого/кохану й «доторкнулися» душею до вже знайомої нам традиції – співання колядок і щедрівок.

Усі ми родом з дитинства, і кожен хоч не хоч у серці залишається дитиною та вірить у чудеса, особливо якщо вони трапляються в різдвяні свята.
Свято новорічної казки в музичній школі Л.М. Ревуцького перенесло глядачів у країну поціновувачів музики. Адже головні герої – Принц і Попелюшка – були закохані в музику та не уявляли свого життя без неї. Сюжетна лінія казкового дійства була наповнена виступами юних музикантів-віртуозів. Вони виконували новорічні та народні мелодії, які з легкістю можна було впізнати глядачу новорічної казки.

935 років із часу першої писемної згадки про місто Прилуки у творі князя Володимира Мономаха «Повчання» своїм дітям під датою 1085 рік.
205 років із часу побудови цегляної будівлі собору Різдва Пресвятої Богородиці (1815 р.).
180 років із часу побудови тюремного замку (колишня ВТК для малолітніх в’язнів) (1840 р.).
155 років із часу побудови церкви Іоанна Предтечі на Квашинцях (1865 р.).
115 років із часу побудови церкви Св. Пантелеймона (1905 р.).
105 років із часу створення педагогічного коледжу ім. І.Я. Франка, як учительської семінарії (1915 р.).
105 років із часу завершення будівництва водопроводу в центрі міста (1915 р.).
100-річчя з часу відкриття середньої школи № 3 (1920р.).
100-річчя з часу відкриття середньої школи №9, як єврейської трудової (1920 р.)
100-річчя з часу відкриття середньої школи №12 з українською та російською мовами навчання (1920 р.).
100-річчя з часу заснування неповної середньої школи №14 з російською мовою навчання, як залізничної №57 (училище Кислого) (1920р.).
95 років із часу створення державного лісового господарства («Держлісгосп») державного лісогосподарського об’єднання «Чернігівліс» (1925 р.).
90 років із часу побудови міського драматичного театру. Нині міський Будинок культури (1930 р.).

В останні хвилини року, який минає, ми пишемо наші потаємні мрії на папірці та намагаємося встигнути в Новорічну ніч загадати сокровенне бажання. Сподіваюсь я не помилюсь, якщо узагальню, що найголовніший подарунок для сім’ї – це народження дитини. «Місію лелек» у місті Прилуки виконують наші лікарі-акушери, медсестри пологового відділення, та всі ті, хто прикладає свою лепту до цього таїнства. У пологовому будинку Прилуцької центральної міської лікарні станом на 3 січня в період новорічних свят на світ з’явилося 3 хлопчики та 1 дівчинка.
Для Наталії Іванівни Шкуліпи Новий рік приніс особливий подарунок – народження донечки Єви. Жінка не очікувала, що народить у новорічну ніч, хоча лікарі ставили термін 1-2 січня. Немовля народилося в термін, 1 січня о 15.30. Саме тоді й почався відлік його життя. Дівчинка вагою 4130 г та зростом 56 см. Породілля має старшого сина, а тепер і донечку. Прилучанка родом із Ічнянщини, та на сьогодні проживає з сім’єю в нашому місті.

Новорічні свята – це дні радості та веселощів, позитивних емоцій і надій на майбутнє. Найбільше емоцій ці дні викликають, звісно ж, у дітлахів, тим більше, що на період новорічно-різдвяних свят припадають другі за тривалістю шкільні канікули.
Чим займатися юним прилучанам у святкові дні окрім традиційного перегляду новорічних телепередач, мультфільмів і кінокартин? Зазвичай при згадці про зимові канікули на думку приходять санчата, лижі, ковзани та й просто гра в сніжки. Але цьогорічна зима внесла свої корективи у звичний порядок справ. Так, на жаль, дітлахи не мають змоги побавитися на подвір’ї з білим пухнастим сніжком, натомість можна прогулятися до центру міста в компанії батьків, бабусь чи дідусів.
Цьогоріч Центральна площа Прилук і прилеглі паркові зони засяяли на період новорічно-різдвяних свят абсолютно новими барвами. Уперше за більш ніж 30 років прилучан і гостей міста радує новенька ялинка. Головна новорічна красуня оздоблена неймовірною 3D ілюмінацією, яка щосекунди змінює зображення. Фонтани, які знаходяться на площі також не лишилися без уваги – тепер це дивовижні квітки лотосу, яскраве світло від яких видно здалеку. А чого варта локація під назвою «Зоряне небо», яка стала чи не найпопулярнішою фотозоною новорічного сезону. Одним словом – подивитися є на що.

Канікули – це завжди відпочинок і гарний настрій, який ми можемо створити самі. Тому на позитивній хвилі, цікаво та із запалом у Прилуцькому міському Центрі науково-технічної творчості молоді 3 січня пройшли 47-і міські змагання з початкового технічного моделювання.
Конкурс проводився з метою творчого та інтелектуального розвитку дітей, залучення до технічної творчості учнів молодшого шкільного віку та задоволення їхніх потреб у творчій самореалізації.
Під час конкурсу діти продемонстрували свої художні та конструкторські здібності, практичні вміння й навички, безмежну дитячу фантазію.
У конкурсі взяли участь 32 учасники. Змагалися між собою команди «Учні 2-х класів», «Учні 3-х класів» та «Учні 4-х класів». До складу кожної з них входило по 3 учасники.
Перед юними техніками стояли досить серйозні та складні завдання:
1) виготовлення літальної моделі планеру з фюзеляжем;
2) теоретичний залік (у формі тестування);
3) графічне завдання;
4) виготовлення паперової моделі за розгортками.
Боротьба між учасниками була важкою, але цікавою для них. Теоретичне завдання виявило рівень теоретичної підготовки та ерудованості учасників. Добрі результати були у всіх конкурсантів під час виконання практичної частини змагань. Усі діти вміло працювали, швидко зорієнтувалися в завданні, що в підсумку дало гарний результат.

У далекому 2010 році, на майже занедбаному міському стадіоні «Супутник», мені, на той час депутату міської ради по мажоритарному округу, в який входила й територія стадіону, вдалося відновити освітлення його території. На той час 12 встановлених нових ліхтарів із лампами ДНАТ були «світлом у кінці тунелю». Потім був ремонт приміщення ДЮСШ, як то заміна вікон, дверей, заміна протікаючого даху на новий, встановлення літньої волейбольної площадки, ремонт футбольної коробки, спилювання сухих дерев, придбання (власним коштом та з допомогою благодійників) мотокоси, бензопили та іншого відсутнього, але такого необхідного, на той час інвентарю.
Уже у 2015 році ми разом із тодішнім міським головою Дмитром Барнашем відновили майже втрачену ПКД (проєктно-кошторисну документацію) по будівництву західної трибуни на стадіоні «Супутник» та планували почати її реконструкцію.
Плани були амбітні, але після чергових виборів у жовтні 2015 року вектор пріоритетів обраної нової міської влади не співпав із моїм, щоправда за кілька років розбіжностей у поглядах ситуація змінилась і зараз стадіон і ДЮСШ отримали підтримку депутатського корпусу та міського голови.
Та відчуття відповідальності, а головне важливості спортивної інфраструктури в здоровому житті прилучан спонукало нас разом іще з десятком однодумців приватним коштом здійснити розпочату перед виборами добудову двох секцій західної трибуни.
Вдячний кожному, хто допомагав фінансами, матеріалами та особистою участю – частково від- ремонтована трибуна була «маяком» для продовження цієї справи.
Минулого 2019 року завдяки наявній ПКД та співпраці в програмі державного співфінансування з Фонду соціально-економічного розвитку ми отримали можливість продовжити роботи з будівництва трибуни. Профінансована державою сума 1 млн 81 тис. грн (з яких місцевий бюджет витратив лише 30 тис. грн) недостатня для завершення будівництва, цього року маємо продовжити роботи.

Кому ввечері, після важкого робочого дня, не хочеться відпочити й розслабитися? Існує багато способів відвести душу. Це може бути гарна компанія, де душа згадає всі свої давно накопичені бажання. Це може бути цікава книга, де ти поринаєш у світ дивних фантастичних істот або подорожуєш разом із робінзонами й колумбами. Або це може бути гарна телепередача. І лише тільки ти подумаєш про неї, всередині виділяється певна кількість ендорфіну й окситоцину, і ти біжиш увечері до екрану телевізора на зустріч із улюбленими героями.
Ці люди не просто так стоять на сцені. У них теж є своє життя, свій минулий шлях, який їх привів до успіху. Можливо, не раз їм підставляли підніжку на цьому шляху. Але вони не здалися. І про цих людей ми впевнено скажемо – переможці. Не тому що їм просто пощастило, ні. Не за гарну посмішку, не за зв’язки з різними впливовими людьми, а за талант і завзятість.
Наша стаття саме про таку людину. І вам вона точно буде цікава, якщо ви вірите, що кожен день – це можливість стати кращим, хоча шлях до успіху тернистий. Реально «пер аспера ад астра» (через труднощі до зірок – лат.), але, як відомо, під лежачий камінь вода не тече. Тож беріть собі філіжанку кави й надихайтеся сьогодні історією простого та водночас непростого хлопця Артема Дамницького з добре відомого вже вам гурту Ліги сміху «Ветерани космічних військ», команди, яка стала чемпіоном останнього сезону Ліги. Я, прийшовши на інтерв’ю, навіть не очікувала побачити перед собою такого вихованого юнака, особисто для мене це було приємною несподіванкою.

– Артеме, переконана, що таке запитання Ви чули безліч разів, та все ж – звідки пішла така назва колективу «Ветерани космічних військ?»
– Насправді, це наразі таємниця. Ми поки що не розголошуємо звідки ця назва з’явилася та що вона означає. Колись прийде час і ми заговоримо про це. Але взагалі, це як подяка всім тим непростим командам, де я коли-небудь грав.
– А як Ви зібралися в такий гурт? Це також таємниця?
– Ні, це можна сказати. Ми разом грали давно, ще у 2013 році в колективі «Сборная Двора», потім наші шляхи розійшлися. І лише на старті сезону у 2017 році ми вирішили знову зібратися, поїхали разом у Дніпровську Лігу сміху і вже звідти почалася наша історія на телебаченні.
– А Ви пам’ятаєте свій перший виступ саме в цій команді?
– Так, звичайно, я добре пам’ятаю дату, це було 18 лютого на фестивалі Чернігівської Ліги КВН, де ми, неочікувано для себе, її виграли.