Шановні працівники культури!

Прийміть щирі вітання з нагоди професійного свята – Всеукраїнського дня працівників культури та аматорів народного мистецтва!
Це свято тих, хто за покликом серця присвятив себе, своє дозвілля мистецтву, для кого творчість, духовність і національні традиції стали головними життєвими орієнтирами.
Прилуки віддавна закріпили за собою славу міста мистецьких конкурсів і фестивалів, збираючи на своїй землі представників багатьох регіонів України та інших держав. Прилучани заслужено пишаються провідними художніми колективами й митцями, які уславлюють рідну землю.

Усі ми так чи інакше користуємося комунальними послугами: маємо воду, газ, тепло, світло у своїх оселях, маємо змогу викидати сміття з упевненістю, що його забере спеціалізована машина комунальної служби, можемо користуватися стаціонарним телефоном, Інтернетом, кабельним телебаченням. І, звісно ж, за всі надані послуги треба щомісячно платити.
На деякі послуги маємо сталу абонентську плату, а от кількість використаних газу, води та електроенергії вираховуємо з допомогою встановлених лічильників. Кожен користувач комунальними послугами знає, як важливо своєчасно фіксувати та передавати показники своїх лічильників відповідним службам, аби в подальшому зафіксовані дані правильно були відображені в платіжці.
Раніше працівники РЕМу та газової служби щомісяця робили обходи по будинкам та квартирам для того, щоб «зняти» показники лічильника. Часто це їм зробити не вдавалося, бо хазяїв удома застати не так уже й просто – вони теж працюють. У таких випадках комунальниками залишалася записка з проханням передати показники лічильника самостійно. Але ми рухаємося в ногу з часом, усе автоматизується, полегшується робота як надавачів, так і користувачів послугами. Тепер для того, щоб передати показники свого лічильника, людині можна навіть із дому не виходити. Саме про це далі й поговоримо.

Що кажуть прилучани

У ніч із 31 жовтня на 1 листопада в багатьох країнах світу відзначили День усіх святих або ж Хеллоуїн. У США, наприклад, це – одне з найулюбленіших та найбільш яскравих свят. А от українці досі дискутують: святкувати Хеллоуін чи не святкувати? Хтось пов’язує його ні з чим іншим, як днем для самовираження. Хтось же вбачає у святкуванні негативне релігійне підґрунтя. І якщо у великих містах влаштовують гучні гуляння з ексцентричними костюмами, то в маленьких містах, як от у Прилуках, це свято практично не відзначають. Де-не-де заклади харчування прикрашають екстер’єр Джеком-гарбузом чи кульками-привидами. Тож у Facebook ми вирішили провести невеличке опитування серед жителів нашого міста: «Варто чи не варто святкувати Хеллоуїн?»
Сергій Швець:
– Думаю, що не варто... Узагалі-то, я за будь-який «кіпі». Але Хеллоуін – це свято, дух і зміст якого зовсім неправильно інтерпретують у нас. Та й наш клімат не надто підходить для проведення свята вночі на початку листопада.
Ірина Мінченко:
– Моє ставлення вкрай негативне. Чортів і в щоденному житті вистачає, тому з цього робити свято не має сенсу. Краще думати про приємне, позитивне та корисне. В Україні достатньо свят для веселощів та обдаровування дітей.
Марина Богдан:
– Я не святкую. Але й проти свята нічого не маю. Кожен вирішує сам.
Тетяна Пономаренко:
– А я «За». Це ще один привід креативно перевдягтися.
Володимир Коробчанський:
– Не бачу причини засуджувати. Маскарад і тільки. Без будь-якого ідейного підґрунтя. Особливо дітям дуже подобається, нехай розважаються.
Інна Шалунова:
– Це не наше свято. Воно прийшло із Заходу і не подобається мені тим, що його так активно нав’язують. А ще дуже не подобається, як усі себе розмальовують під мерців та відьом. Це бридко… Я особисто дуже забобонно ставлюся до того, щоб малювати на собі рани чи розірваний рот… Це відразливо.
Надія Ганчук:
– Насправді я мало що знаю про історію цього свята, але чому б його не святкувати? Це цікава традиція. Для мене Хеллоуїн – це день, коли можна сходити на вечірку в якомусь цікавому образі, костюмі. Це день, коли всі перевдягаються в улюбленого героя з фільму чи книги. Це день розваг із друзями. І в те, що це день усього нечистого, я не вірю. Я не дивлюся на це свято з точки зору віри. Для мене це просто розвага.
А що думаєте ви?

Мар’яна Гибенко

Мовленнєвий розвиток дитини є одним із важливих чинників становлення особистості в дошкільному дитинстві. Рівень розвитку мовлення визначає рівень сформованості соціальних і пізнавальних досягнень малюка, його потреб та інтересів, знань, умінь і навичок.
Працюючи з дітьми раннього віку, я, як педагог, раджу батькам звертати велику увагу на спілкування з дітьми у формі діалогу.
Звертаючись до малюка з питаннями, спонуканнями, судженнями, дорослі повинні чекати від дитини активного відгуку на його висловлювання та жести, інтерпретуючи, поширюючи ситуативні неповні висловлювання свого маленького співрозмовника, добудовуючи їх до повної форми.

Багатьох нас із дитинства захоплювали краса та чарівні звуки рідної природи: чудові краєвиди, ніжний пташиний спів, шепіт трав. Барви та звуки злиті в єдину мелодію, яка зачіпає в наших душах потаємні струни. Але для збереження цієї краси слід докладати великих зусиль.
Ми, вихованці гуртка «Юні музеєзнавці» Прилуцької загальноосвітньої школи І – ІІІ ступенів № 10, вирішили на осінніх канікулах здійснити екскурсію за маршрутом: м. Прилуки – с. Сокиринці – с. Тростянець. Незвідані нами стежки покликали нас у дорогу. Подорож була вражаючою: високе осіннє небо, багряне листя дерев, золоте мереживо опалого листя, смарагдові килими озимини... Нас зачаровували казкові краєвиди рідної землі.
Перша наша зупинка – Сокиринський палацово-парковий комплекс – родове гніздо відомого козацько-старшинського роду Ґалаґанів, яке збереглося до нашого часу та є найбільш характерним прикладом палацово-маєткової архітектури Лівобережної України початку 19 століття.
Ми дізналися, що в палаці зберігалася надзвичайно цінна й цікава колекція – зібрання українських килимів, плахт, порцеляни й кришталю, коштовної козацької зброї, старовинних меблів із дорогоцінних порід дерев, картинна галерея творів відомих художників України, Росії, Західної Європи. Тут діяв кріпацький театр і хор. Через це Сокиринці колись називали «Українським Парнасом».
Сокиринський парк – це пам’ятка садово-паркового мистецтва державного значення. До складу паркової рослинності входить близько 40 порід.  Основним видом є дуб звичайний. Парк створювали на базі природної діброви. Разом із дубами тут ростуть клен гостролистий, в’язи, липа серцелиста, береза, берест, липа, тополя біла, граб, модрина, ялина, сосна звичайна та чорна, каштан. З чагарників найбільше таволги. Збереглися сторічні платан, три дерева західного буку. Найстаріше дерево парку – Шевченківський явір.  Вважається, що саме під цим явором були написані знамениті слова Шевченка «Тече вода з-під явора, яром на долину…». Та час летить і ми подорожуємо далі ...

УКРАЇНСЬКЕ ОБ‘ЄДНАННЯ ПАТРІОТІВ «УКРОП»

Звіт депутата Прилуцької міської ради Шевеля Олега

від мікрорайону «Газовий», 25 виборчий округ

2018 рік.

Шановна громадо, хто має бажання більш ґрунтовно відстежувати мою діяльність як депутата Прилуцької міської ради, запрошую відвідати мою сторінку на фейсбук. Її можна знайти через пошук за ім‘ям та прізвищем (Шевель Олег) 

Шановні сусіди, за поточний рік ми з Вами зробили менше, ніж хотіли, але більше, ніж могли.

Що ж ми маємо в підсумку?

2 жовтня 2017 року під час підготовки проекту бюджету міста на 2018 рік я в письмовій формі просив управлінську команду нашого міста в інтересах мешканців мого виборчого округу врахувати наступні пропозиції :

Щорічно перша неділя листопада запрошує нас згадати про людей найблагороднішої професії – працівників соціальної сфери.
Цей день – чудова нагода висловити вдячність тим, хто обрав таку нелегку, але потрібну сферу діяльності, як соціальний захист.
Питання соціального захисту населення є одними з найважливіших та найактуальніших, особливо враховуючи зміни, які відбуваються в державі.
Щоденно наші працівники, на яких покладено функції реалізації соціальної політики держави на місцях, нараховують і призначають субсидії на відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, пільги, виплати сім’ям із дітьми, багатодітним родинам, матерям-одиначкам, ветеранам війни, інвалідам, переймаються влаштуванням до лікарень і державних інтернатних закладів одиноких непрацездатних громадян, безхатченків тощо. До нашого управління громадяни звертаються за консультаціями, допомогою та підтримкою. Робота у сфері соціального захисту потребує професіоналізму, досконалого знання законодавчої бази, що постійно змінюється, уважності, сумлінного виконання обов’язків, а ще витримки та терпіння вислухати кожного й допомогти в складній ситуації.

Якщо пісня – душа народу, а танок – його характер, то народний костюм – це його зовнішність, приваблива та яскрава, вишукана та вибаглива. Яскравим і художньо виразним доповненням до українського народного одягу виступали зйомні прикраси. Це здавна відомі діадеми, підвіски, намиста, дукачі, салби, браслети, сережки, обручки тощо – привізні та місцевого виробництва. Їх охоче використовували як жінки, так і чоловіки, хоча з часом прикраси стали привілеєм жіночого костюма.
Українські національні жіночі прикраси – яскраві, вражаюче красиві, самобутні, передають любов українок до краси та інформацію від предків до потомків. Дослідження вчених довели, що прикраси існують дуже давно. У культурах різних народів є самобутні прикраси, які люди використовували як обереги, як захист від сил природи та як яскраве доповнення до свого одягу. Ідея нанизувати намистини на нитку прийшла з давнини і збереглася до наших часів. Сучасні жінки із задоволенням купують, виготовляють самостійно та носять різні яскраві намиста, сережки, браслети, брошки, обручки.
Барвиста природа України сприяє розвитку естетичного сприйняття прикрас в одязі українських жінок. Значення прикрас в одязі жінки не втратило своєї актуальності й до сьогоднішнього часу.
Тож я вирішила дослідити їхню історію й поринути на тисячі років назад. Саме тому 25 жовтня 2018 року я разом із керівником відвідала музей історичних коштовностей України в Києві. Зі слів співробітника музею Людмили Строкової дізнаюся, що відкрито його було для відвідувачів у січні 1969 р. Більшу частину зібраних експозицій складають матеріали археологічних досліджень. Уже понад 200 років археологи вивчають кургани – земляні споруди над похованнями. У них і знаходять прикраси зі зброї, вуздечок, вбрання, ритуальних речей, які відбивають культуру кіммерійців, скіфів, сарматів.