До 200-річчя від дня народження П.О. Куліша (1819-1897), письменника, публіциста,
критика, етнографа, фольклориста і громадського діяча

Його ім’я, як і імена багатьох інших видатних діячів культури, також пов’язане з нашим краєм.
Народився Пантелеймон Куліш 8 серпня 1819 року в містечку Вороніж Глухівського повіту на Чернігівщині (тепер Шосткінський район Сумської області), у родині досить забезпеченого землевласника, що претендував на дворянство (але не мав на нього документів), і доньки козацького сотника. Утім сам П. Куліш визнавався владою дворянином, про що, зокрема, свідчать матеріали у справі Кирило-Мефодіївського братства.
Учився П. Куліш у Новгород-Сіверській гімназії, потім у 1837-1839 роках відвідував лекції в Київському університеті на правах вільного слухача, але повний курс навчання так і не пройшов. Згодом П. Куліш вчителював у Луцьку (1842 р.) і Києві (1843-1845 рр.), де почав працювати як археограф під керівництвом М. Максимовича та близько зійшовся з М. Гулаком, М. Костомаровим і В. Білозерським, утворивши унікальний за творчою обдарованістю його членів гурток. Незабаром до нього приєднався Т. Шевченко, який приїхав із Петербурга.
Таємне товариство, створене групою молодих київських інтелектуалів на межі 1845-1846 рр. одержало назву Кирило-Мефодіївського братства. Разом зі своїми новими друзями П. Куліш засуджував кріпосницький і деспотичний лад самодержавної Росії, сповідував ідеали волі, громадянських прав, братерства слов’янських народів і майбутньої федерації, побудованої за демократичними принципами.
Протягом свого життя Пантелеймон Олександрович Куліш (псевдонім – Панько Казюка, Павло Ратай, Хуторянин та ін.) устиг проявити себе чи не в усіх сферах письменницької та науково-гуманітарної діяльності. Про нього окремо можна говорити як про прозаїка та поета, історика й етнографа, мовознавця та перекладача, публіциста й культурно-освітнього діяча. Творчу роботу він поєднував із державною службою та суспільною діяльністю.

Центральна виборча комісія мала 5 серпня оголосити остаточні результати виборів до Верховної Ради. Це був останній, відведений для цього день. Проте близько опівночі у ЦВК визнали: їх намагання марні.
Так, ЦВК мала визнати обраними останніх вісьмох народних депутатів по одномандатних округах. Втім, через безліч фактів фальсифікацій на дільницях і судові позови члени комісії не встигли цього зробити.
Центральна виборча комісія повідомила ввечері 5 серпня, що визнала обраними 423 депутатів Верховної Ради – 225 у багатомандатному виборчому окрузі та 198 – в одномандатних виборчих округах. Не вдалося вчасно встановити результати лише на одному 210-му окрузі. І тут Прилуки відзначилися. Окружна виборча комісія не встигла здійснити призначений судом повторний підрахунок голосів на низці дільниць до встановленого Центральною виборчою комісією часу.
Дві доби тривав повторний підрахунок голосів по 210 округу. І нарешті ця скандальна епопея закінчилася. Уже ввечері 6 серпня ЦВК оприлюднила остаточні уточнені результати парламентських виборів. За результатом перерахунку голосів, який відбувся на 33 дільницях 210 округу переможець не змінився. Сергій Коровченко знову ж таки випередив свого головного конкурента Бориса Приходька. Правда, розрив між ними дещо скоротився – до 98 голосів.

Немало власників житлових приміщень нарікають на погану якість комунальних послуг і відсутність будь-якої відповідальності виконавців цих послуг перед споживачами.
«Не прибирають територію біля будинків», «не працює ліфт», «брудно в парадному», «перегоріли лампи на сходах», «ці комунальники ні за що не відповідають» тощо.
У той же час співвласники не хочуть нічого робити для зміни ситуації – «бо важко та й усе одно нічого не зміниться…» Хоча не варто забувати, що під лежачий камінь вода також не тече.
За статтею 9 Закону «Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку», управління багатоквартирним будинком здійснюють його співвласники. І власне форму цього управління обирають самі співвласники на загальних зборах. Як ми вже знаємо, можливі три форми управління:
– управління співвласниками (самостійно, безпосередньо). Такий варіант більш прийнятний для невеликих будинків – для вирішення кожного питання потрібна згода більшості співвласників;
– управління управителем, коли укладається договір із спеціальною організацією;
– управління об’єднанням співвласників багатоквартирного будинку (ОСББ).
Саме про третій варіант управління багатоквартирним будинком і хотілося б поговорити сьогодні.
Термін «ОСББ» уперше став відомий широкому загалу в 1992 році, коли в Законі України «Про приватизацію державного житлового фонду» було зазначено, що власники приватизованих квартир можуть створювати такі об’єднання.
Але цікаво, що аналог цього терміну «кондомініум» (у перекладі з латини – «спільне володіння майном») з’явився ще в древньому Римі, коли виникла необхідність різним сім’ям жити в одному будинку та вирішувати багато спільних питань. Із того часу в усіх без винятку країнах світу такі об’єднання (у тих або інших формах) стали основою організації спільного проживання людей, альтернативи якій немає.
В Україні статус ОСББ визначає Закон України «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку» і згідно зі статтею 1 цього Закону ОСББ – це юридична особа, створена власниками приміщень для сприяння використання їхнього власного майна й управління, утримання та використання неподільного та загального майна. Тобто об’єднання має печатку, банківський рахунок, укладає цивільно-правові договори, за своїми зобов’язаннями керує своїм майном (але не особистим і не спільним майном своїх членів), є неприбутковою організацією.
На відміну від будинків комунальної власності, члени ОСББ самостійно визначають кошторис утримання свого житла, розмір внесків на утримання будинку, структуру та стиль управління, формують штатний розклад, персональний склад працівників та їхню заробітну плату (управителя, сантехніка, двірника, електрика, бухгалтера, консьєржа тощо), мають право оптимального вибору виконавців житлово-експлуатаційних послуг (вивіз сміття, дезинфекція, ремонтні роботи), самі визначають черговість проведення поточного ремонту і, головне, набувають реального впливу на якість цих робіт.
ОСББ має більші, ніж окремі мешканці, можливості вимагати від постачальників комунальних послуг виконання умов договорів, які воно уклало. Тобто впевнено можна стверджувати, що створення ОСББ – один із варіантів вирішення проблеми якісних житлово-комунальних послуг.

Продовжується капітальний ремонт дорожнього покриття проїзної частини на вулицях Прилук. Наразі ж ремонтними роботами охоплено чималу ділянку вулиці Київської від Центральної міської лікарні й аж до вул. Земської. Загальний обсяг – майже 29 тис. кв. м. На це з міського бюджету було виділено 15 607 670,00 грн. Переможцем тендерної процедури з відкритих торгів стало ТОВ «Містобудування інвест ЛТД» (м. Київ), та сама підрядна організація, яка в минулому році виконувала роботи по вулицях Вавілова, Київській та Костянтинівській, а в цьому – поточний ремонт вулично-шляхової мережі міста після перемоги в тендері, що проводив виконавчий комітет Прилуцької міської ради.
Начальник управління капітального будівництва Прилуцької міської ради Анатолій Ященко також відзначив, що як і в минулому році на охопленій ділянці дороги здійснюватиметься пониження бордюрного каменю (в місцях заміни бордюрів) для можливості потрапляння автомобільного чи іншого виду транспорту із вул. Київської до приватних домоволодінь. І це досить важливо, адже зелені зони вздовж дорожнього полотна в цьому районі доволі широкі, та й спеціальні в’їзди розміщені на чималій відстані один від одного. Тому водіям, щоб під’їхати до власних домоволодінь треба заїжджати на тротуар і прямувати попід самими будинками.

У Прилуцькій міській бібліотеці для дітей ім. П. Білецького-Носенка 1 серпня відбувся захід веселих витівок під назвою «Письменники жартують».
Сміх – це ліки від усіх недуг, а ще найкращий вітамін росту.
До дитячої бібліотеки завітали діти в доброму гуморі та настрої. Вони шукали відповіді на дотепні загадки, змагалися в конкурсах «Заплутана історія» та «Малюнковий лист».

Уже кілька років поспіль не вщухають бурхливі розмови про відсутність громадської вбиральні в нашому місті. Адже це є дуже важливим інструментом розвитку інфраструктури кожного населеного пункту та підвищення комфорту перебування в ньому.
Хтось може заперечити, що в центрі міста є громадський туалет, але давайте дивитися правді в очі, той стан, у якому він знаходиться більше схожий на фільм жахів. Відсутність дверей, практично розібрана огорожа та жахливий бруд усередині – ось що зустрічає гостей і жителів Прилук, які все ж наважуються скористатися даним об’єктом за прямим призначенням.
Останні 3 роки питання капітального ремонту, а точніше будівництва нової громадської вбиральні, яка б гармонійно вписалася в місцевість, постійно піднімалося на сесіях міської ради та дуже часто просто не вистачало голосів підтримки від місцевих депутатів. Урешті-решт, як ми пам’ятаємо, згоди дійшли та виділили на впровадження цієї прилуцької «мрії» 1 млн 300 тис. грн.
Наразі ж справа з будівництвом довгоочікуваної громадської вбиральні зрушила з мертвої точки. Уже розроблено необхідну проєктно-кошторисну документацію. Документ пройшов низку погоджень та отримав позитивну експертизу в Департаменті культури Чернігівської обласної державної адміністрації та в Управлінні по охороні культурних пам’яток. Залишається лише отримати остаточне погодження від Міністерства культури, адже згідно генерального плану об’єкт знаходиться в межах історичної зони Прилук. Тобто, Мінкульт має погодити розроблену ПКД й дати дозвіл на виконання земляних робіт.

3 серпня на території відпочинку біля водойми по вулиці Незалежності (міський пляж) відбувся вже традиційний відкритий Кубок із пляжного волейболу серед чоловічих команд.
Організаторами змагань стали відділ сім’ї, молоді та спорту Прилуцької міської ради та громадська організація «Прилуцька федерація волейболу».
Цьогоріч у змаганнях взяли участь команди з Києва, Чернігова, Одеси, Лубнів, Нової Каховки та Прилук.
За підсумками змагань призові місця розподілились наступним чином:

(до славного ювілею, про людей хороших)

Скотнікова Лідія Афанасіївна –
відмінник НО, вчитель-методист Прилуцького гуманітарно-педагогічного коледжу, лектор, «Жінка року – 2017», голова клубу «Джерело».
Цю біляву симпатичну, тендітну не пороках, жінку знають у місті Прилуки... Її можна побачити всюди: в Прилуцькому педколеджі, в школах міста, на зібраннях громадськості, в бібліотеках та книгарнях (найчастіше). Чому? Це інтелектуальна жінка. Розум і знання її настільки глибокі та різносторонні, що де б вона не виступала, вражає її обізнаність, серйозність підготовки, вміння аналізувати... Професіоналізм ніколи їй не зраджує, у спілкуванні вона ерудит, який ніколи не покаже свою перевагу над аудиторією.
Я знаю її як колегу по школі №10 і як лектора «Джерела». Як вчитель – вона про­фесіонал високого класу, як лектор – вмілий пропагандист книги та культурних надбань людства. Виступи її завжди тематично інформативні, глибокі та емоційні. Лідія Афанасіївна систематично працює над собою, удосконалюючи свій фах. Жага до знань (особливо літературно-краєзнавчих) визначальна. Пам’ятаю, коли їздили на Черкащину – батьківщину Богдана Хмельницького, вона була невтомною: уже коли всім забракло сил і бажання сприймати, вона наполягла ще відвідати Чорний ліс гайдамаччини... Така вже вона людина.
А все почалося зішколи... Далекі повоєнні роки: руйнація, книжок немає, але тим більше бажання вчитися. Пригадую: любов до книги та читання викликали в ній, і сприяли вибору професії, її вчителі літератури Кока Лідія Костянтинівна та Литвинець Валентина Миколаївна. А ще – мамині брати, які розповідали художні твори в довгі зимові вечори й підкріплювали цим самим у племінниці любов до читання.