Далі Одеський університет, факультет філології. Усі 5 років навчання вона – відмінниця: зі 100 студентів – в першій десятці... Були й грамоти Міністерства освіти за наукові роботи, подяки з університету на Прилуцький міськвно. Сюди ж, додому, й працювати приїхала, вже заміжньою з коханим чоловіком, від якого і дві доньки не забарилися народитися. 10 років працювала в рідній десятій школі, а далі, як кращого спеціаліста, запросили на викладацьку роботу в тоді ще Прилуцьке педучилище. А перед цим була велика біда в особистому житті: раптово помер дорогий чоловік; втрата не замінима. Не зламалася, витримала, виростила дітей, вивчила, хоча заради цього 29 років працювала без відпустки (піонерських таборів навколо Прилук було достатньо). Доньки обидві хороші, але старша – то особлива гордість матері: орден княгині Ольги отримала з рук самого президента. Та й по телевізору часто-густо репортажі тележурналістки Ольги Скотнікової бачимо. А молодша – Лариса – постійна помічниця у всіх намірах і справах…
Лідія Афанасіївна завжди була в творчому пошуку, сміливо бралася за розробку мало досліджених проблем. Виступала з лекціями про інновації у філології серед вчителів міста та району з метою поширення передового педагогічного досвіду.
Упродовж роботи в педколеджі Скотнікова Л.А. – куратор кращих груп як по навчанню, так і по активній участі в суспільному житті закладу. Дружні стосунки її з вихованцями засновані були на взаємному розумінні, довірі, повазі.
Вона не тільки викладала, а й була ініціативним керівником театру мініатюр. Разом зі студентами підготувала та провела десятки вечорів, спектаклів, диспутів; організувала ряд досліджень, як-то: «Давид Гурамішвілі – класик грузинської поезії на Україні». Вміло проводила літературні екскурсії по визначних місцях.
У 1980-х роках в числі кращих учителів району їздила до Чехословаччини з братерською місією вчителя російської мови, яку виконала гідно.
Наразі ж Лідія Афанасіївна – активний учасник культурного життя міста та району. Неодноразово проводила громадські акції по вшануванню поетів, письменників нашого краю. Так, завдяки її ініціативі, Олені Шульзі, талановитій прилуцькій поетесі, члену Спілки письменників України, було встановлено пам’ятник і відкрито меморіальну дошку…
Упродовж 40-ка років Лідія Афанасіївна пропагує кращі досягнення світової літератури та мистецтва в міському клубі книголюбів «Джерело» та є одним із кращих його лекторів і головою клубу. Десятки подорожей, які пов’язані зі славетними іменами письменників, інших митців культури, здійснила вона з членами клубу по всій Україні (Київ, Полтава, Черкаси, Чернівці, Чернігів…) А скільки ще попереду?..
Визначальною та провідною рисою цієї людини є совісність. Усе її життя совість – основне мірило вчинків, стосунків, справ… Тож здоров’я та невтомності Вам, Лідіє Афанасіївно, ще на довгі роки! І наша Вам любов, шана та підтримка!
Галина Ворончихіна,
за дорученням клубу «Джерело»
Є люди в Прилуках, закохані в книгу
Живе спілкування яких
Дає душам світло, розтоплює кригу.
Це клуб однодумців моїх.
Цінують мистецтво і в нім відкривають
Для себе нові імена,
Я – свідок: з поетами рідного краю
Розмова була не одна.
Екскурсії, книги цікаві, поради...
Новітнім живе книголюб.
Письменницькі зустрічі, як зорепади,
Яскраво освітлюють клуб.
Та є в товаристві і плани глобальні,
Направлення їх – проти зла,
І це заохочення всіх до читання,
До того, щоб книга жила.
Черкасовій шана, бо нас згуртувала,
Хай буде їй пухом земля.
Завжди доля клубу її хвилювала –
Тож хай порадіє здаля,
Що ми, як раніше, і дружні, і разом...
Сьогодні очолює нас
Прилуцькая гордість і клубу прикраса.
Яку не торкається час.
Шкода, що ім’я не лягає на риму –
Це скромність, мабуть, не дає.
Йому в цих рядках мерехтіти красиво.
Але командир у нас є.
І хай добра справа завжди процвітає,
Ріднішою всім нам стає,
Наш клуб книголюбів не має медалі –
Він сам нагородою є.
Г. Коробова, 14 серпня 2016 року
