Приємно прогулюватися центральною частиною міста. Тут завжди так чистенько, прибрано, виметено. Видно, що комунальні служби працюють. Та, на жаль, жителі не всіх мікрорайонів можуть похвалитися ідеальною чистотою своїх доріг, узбіч і зелених зон. Звісно, велике сміття не валяється, що свідчить про те, що двірники працюють, але чомусь прибирають не належним чином. Може то така вказівка зверху? Але якщо заплачено за прибирання вулиць із нашої кишені, а там не прибирається, то як це назвати? Залишається вірити, що просто на все не вистачає часу, а може людей…
Чудово, що в нашому місті є вдосталь активних молодих людей, які радо готові прийти на допомогу тим, хто її потребує. Таким помічником для жителів вулиці Іванівської (район ДОСААФ) став місцевий громадський активіст Владислав Мартиненко.
«Знаючи мою активну громадську позицію, люди до мене особисто багато разів зверталися, просили допомогти розібратися в ситуації з прибиранням. Були скарги і від деяких водіїв, яким сміття на узбіччі та необрізані дерева також заважають. Місцеві старожили й узагалі нарікали, що дана ділянка вулиці близько 15 років не прибиралася належним чином. Тому я й вирішив не говорити, а діяти!», – розповів активіст.

Від щирого серця вітаю вас із Днем останнього дзвоника!
Це свято завжди урочисте, радісне та водночас хвилююче, особливо для випускників, для яких шкільний дзвінок лунає дійсно востаннє.
Дорогі випускники, ще вчора вас називали «діти – наше майбутнє», а від сьогодні вам, молодим і талановитим, доведеться самостійно приймати свідомі рішення, здобувати досвід, власними силами та здібностями будувати своє щасливе майбутнє, яке повинно бути обов’язково пов’язане з майбутнім нашої держави. Головне – будьте чесними та добрими людьми, адже саме від ваших ідей, бажання творити й працювати залежить майбутнє України.
Для школярів сьогоднішній дзвінок – це старт літніх канікул. Тож бажаю учням добре та змістовно відпочити, набратися незабутніх вражень і сил перед початком нового етапу навчання.
Шановні вчителі, дякую вам за вашу самовіддану працю, невтомний творчий пошук, за турботу та знання, які ви віддавали своїм вихованцям. Бажаю, щоб ви завжди відчували радість від невтомної праці на освітянській ниві.

Довгий час жителі мікрорайону Рокитний потерпали від відсутності нормального тротуару по вул. Кошового (біля катка). Це було жахіття: старий, кривий, горбатий, із ямами та калюжами. Шлях цей ігнорували майже всі. Більшість (а серед них і молоді мами з візочками й немовлятами) ходили по проїжджій частині вулиці, де їх обганяли машини, що створювало незручності, а подекуди й аварійні ситуації.
Неодноразово це питання піднімалося перед керівництвом міста. Деякі дописи були й у місцевій пресі. У результаті міська влада звернула увагу на проблему у віддаленому мікрорайоні міста. Звісно, знадобився деякий час для розборки старого покриття, укладки нової плитки, але тепер усе змінилося.

Довгий час жителі мікрорайону Рокитний потерпали від відсутності нормального тротуару по вул. Кошового (біля катка). Це було жахіття: старий, кривий, горбатий, із ямами та калюжами. Шлях цей ігнорували майже всі. Більшість (а серед них і молоді мами з візочками й немовлятами) ходили по проїжджій частині вулиці, де їх обганяли машини, що створювало незручності, а подекуди й аварійні ситуації.
Неодноразово це питання піднімалося перед керівництвом міста. Деякі дописи були й у місцевій пресі. У результаті міська влада звернула увагу на проблему у віддаленому мікрорайоні міста. Звісно, знадобився деякий час для розборки старого покриття, укладки нової плитки, але тепер усе змінилося.

Микола Філіпченко відомий читачам «Град Прилуки» як автор багатьох кросвордів. Він їх складає ось уже чотири десятиліття. За ці роки друкувався Микола Іванович у багатьох газетах: місцеві «Правда Прилуччини», «АІР», «В двух словах»; був досвід співпраці і з іноземними виданнями в Німеччині, Білорусії, Росії.
30 травня Микола Іванович Філіпченко святкує свій поважний ювілей. Цьому невтомному інтелектуалу й просто гарному товаришу нашої редакції виповнюється 80! Тож із нагоди такої дати пропонуємо познайомитися з ним трохи ближче.
– Ще навчаючись, любив розгадувати кросворди, а потім вирішив і сам спробувати щось подібне зробити. Коли я починав, доводилося креслити на білому папері олівцем, – усміхається. – Спочатку рідко складав кросворди, бо не мав часу й відповідної літератури. А потім так затягнуло, що всі вечори віддавав улюбленому заняттю. Знаю багато технічних, математичних, літературних термінів. Маю довідники, енциклопедії. Доки зі здоров’ям краще було, сам на комп’ютері креслив решітки, набирав текст. Деякі кросворди і за день складав. Важче з тематичними, над ними доводилося тиждень або й довше трудитися. Навіть і зараз досконало опрацьовую тему, виписую слова. Стараюся добирати такі, яких ще не використовував. Усього вже маю до 1000 кросвордів, практично всі опубліковані.
Микола Іванович сам родом із Камчатки, але волею долі в юні роки опинився в Прилуках. Тут навчався в школі №5, яка містилася на Кооперативній (Базарній) площі (сучасний Центр науково-технічної творчості молоді). Після закінчення школи вступив у Московський державний університет геодезії та картографії. Потім ще навчався в Київському національному університеті імені Т. Шевченка на механіко-математичному факультеті.
Повернувшись до Прилук, працював учителем у вечірній школі (їх у ті роки було 3 в місті). Викладав для робітників «Будмашу» фізику, математику, креслення та астрономію, звідки й пішов на пенсію за вислугою років.

АТ «ЛИНОВИЦЬКИЙ ЦУКРОКОМБІНАТ «КРАСНИЙ» - електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування, 6000 грн; підсобний робітник, 4173 грн; слюсар-сантехнік, 4173 грн, тел. 52422
АТ «ЧЕРНІГІВГАЗ» - водій автотранспортних засобів, 4500 грн; інженер з охорони праці, 5150 грн; монтер із захисту підземних трубопроводів від корозії, 4713,6 грн, тел. (0462)941255 *1067
ВИДАЙ ЮРІЙ - продавець продовольчих товарів, 4173 грн, тел. (050)5169886
ГАРЬКОВА ЮЛІЯ - лікар-стоматолог, 4173 грн, тел. 067-506-62-88
ГРЕЧАНИЙ АНДРІЙ - водій автотранспортних засобів, 5000 грн, тел. (095)5747879
ДІДЕНКО ЄВГЕНІЙ - вантажник, 4200 грн, тел. +380958922833
ДНЗ №10 - вихователь, 4173 грн; інструктор з фізкультури, 4173 грн, тел. 38219
ДНЗ КТ №11 - двірник, 4173 грн, тел. 33028
ДП «ПЛАСТМАС» ТОВ «ТД ПЛАСТМАС -ПРИЛУКИ» - адміністратор системи, 6000 грн; апаратник, 6000 грн; апаратник розсіву, 6000 грн; електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування, 6000 грн; менеджер (управитель) із збуту, 6000 грн, тел. 38514
ДП «РІТЕЙЛ ЦЕНТР» - кухар, 4300 грн, тел. 0445011922
ДУБІЛЬ НАТАЛІЯ - продавець продовольчих товарів, 4173 грн, тел. 0956168889
КАНІВЩИНСЬКА СІЛЬСЬКА РАДА - вихователь дошкільного навчального закладу, 4544,8 грн; директор (завідувач) дошкільного навчального закладу, 6043,7 грн, тел. 61619

За результатами І кварталу 2019 року до загального фонду бюджету міста мобілізовано 169890,2 тис. грн при уточнених бюджетних призначеннях 164984,3 тис. грн (103,0%), з них власних доходів – 71990,5 тис. грн при уточненому плані 66022,0 тис. грн (109,0%), офіційних трансфертів отримано на суму 97899,7 тис. грн (98,9%), у т.ч. дотацій – 1897,8 тис. грн, субвенцій – 96001,9 тис. грн.
Основними бюджетоутворюючими податками у звітному періоді були: ПДФО (питома вага 63,8%), плата за землю (16,2%), єдиний податок (15,2%).
Фактичні надходження податку на доходи фізичних осіб склали 45963,8 тис. грн (виконання 111,9%). Порівняно з минулим роком надходження зросли на 11272,0 тис. грн, або на 32,5%.
Мобілізовано 23189,4 тис. грн місцевих податків і зборів, питома вага яких у власних доходах бюджету становить 32,2%, з них:
– податку на майно – 12200,0 тис. грн (105,0 %), у т.ч. у розрізі податків: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки – 460,1 тис. грн (114,3%); плати за землю – 11669,1 тис. грн (104,3%); транспортного податку – 70,8 тис. грн (у 2,8 рази більше);

26 травня в нашому міському Будинку культури відбувся концерт Володимира Дороша, який завітав до Прилук вперше. На зустріч із неординарною особистістю, співаком, меценатом, бізнесменом і справжнім патріотом України зібралося багато прилучан, поціновувачів прекрасного, які люблять пісню, гармонію, мистецтво. Перед концертом співак дав інтерв’ю нашому кореспонденту. Спілкування з такою чудовою людиною, яка ні про що не жалкує в своєму житті, пройшло як одна мить. Співак ділився своїми хвилюваннями, емоціями, пізнанням світу, своїм бажанням зробити його кращим.

«Моя місія ще не завершена». Увесь діалог із Володимиром Дорошем пронизаний філософією, наукою та патріотизмом. Володимир – величезний фанат своєї Батьківщини, всього рідного, своєї землі та духовного розвитку особистості. Народився він у невеликому селищі Новгород-Сіверського району на Чернігівщині. Наразі ж наш земляк живе на Полтавщині й говорить, що наш народ має завжди пам’ятати місце, з якого вийшов родом. Свою першу пісню написав ще в армії і з того часу його творчість стала набирати широких обертів.
«Я – Володимир Дорош, заслужений артист України», – гордо мовить він. І дійсно, йому є чим пишатися. І для цього зовсім не обов’язково піаритися та намагатися подобатися комусь, що Володимир дуже не любить робити. Він має декілька освіт: музичну, юридичну, філософську. Володимир – не тільки співак, автор своїх пісень, засновник гурту «Гармонія», він ще й професійний волейболіст, член правління федерації кінного спорту України, президент федерації волейболу Полтавської області, президент спортивного клубу «Фаворит» та й це далеко не всі його регалії. Окрім усього вищесказаного, чоловік часто виступає меценатом, який воліє більше робити, ніж говорити про це. Список його добрих справ уже не має меж, але він не збирається на них зупинятися. Спортивний клуб «Фаворит», який знаходиться в Лубнах – одна з його меценатських робіт. У найближчому майбутньому хоче заснувати також кінно-спортивний комплекс. А вже відома вам торгова молочна марка «Гармонія» – також його справа.
Володимир дуже хвалить наш міський Будинок культури й говорить, що хоча в Прилуках вперше, але такий сучасний і охайний стан, в якому знаходиться будівля, безумовно підтверджує висококультурний рівень міста й те, що ми Європа та дійсно можемо пишатися цим, нарівні з іншими країнами.
Мама Володимира – вчитель із вищою музичною освітою. Тато – довгий час працював директором міського Будинку культури. Звичайно, в таких батьків син мав зростати щонайменше людиною, яка бажає пізнати світ мистецтва та чогось нового. «Я щодня вчу нове і вважаю, що це має робити кожен. День без знань – марно втрачений час. Але ще не все вивчив, ще багато нового попереду – зізнається Володимир. – Глибинна філософія, медицина, астрологія». Володимир жадібно вивчав долю своїх пращурів, до дідів-прадідів, аж до Царської Русі й говорить, що для міцного фундаменту людина повинна знати свій рід і ніколи не цуратися його.
Володимир – особистість дуже різностороння, вивчає все. Пробує все. Величезний фанат кінного спорту, музичних інструментів, подорожей і розвитку рідної землі. «Я можу жити будь-де, але завжди обираю Батьківщину, де б не подорожував. Наш народ – просто чарівний, добрий, сміливий, стільки історично переніс і може домовитися з будь-ким. Узагалі всі слов’яни надзвичайно душевні люди. І ви це бачите по своєму славному козацькому місту Прилуки, яке 18 вересня довело своє право на незалежне існування». Володимир хоче відновити український дух через свою творчість. За допомогою пісні та гітари показати, що наш народ має пишатися гордим званням «українець» і плекати надію на сучасну владу й на молодь, яка точно знає, що їй потрібно і може швидко розвивати свої нові ідеї. «Щаслива людина та, яка народилася та живе у своїй державі».
«Мої пісні – це мої діти. Своєю творчістю я намагаюся розтопити серця. Коли виходжу на сцену, я хочу донести до кожного ту любов, яка є в моєму серці, щоб кожна людина пішла завтра на роботу з кращим настроєм і в неї з’являлося бажання до краси, любові та гармонії». Як людина творча, Володимир проводить усі свої концерти тепло, з повагою спілкуючись із глядачем і намагаючись підійти до кожного. Адже «люди схожі між собою душевно і тому розуміють мої пісні». І, звичайно, як чоловік темпераментний, співак відкрито говорить, що любить жінок, і пісні, а найкраще – усе це поєднати, адже «музика – це також жінка, яка потребує уваги та поваги».
«Дякую дуже, прилучани, що ви відвідали мій концерт», – говорить Володимир наостанок та обіцяє повернутися восени, з уже знайомими та новими піснями й у такому ж гарному настрої, для того, щоб знову змусити «поцілувати очима й обійняти віями».

Оксана Степаненко