Міському голові
Попенко О.М.

Шановна Ольго Михайлівно!

Колектив КЛПЗ «Прилуцька центральна міська лікарня» звертається до Вас як гаранта дотримання законності та правопорядку в територіальній громаді м. Прилуки з вимогою визнати конкурс на зайняття посади головного лікаря КЛПЗ «Прилуцька центральна міська лікарня» таким, що відбувся без дотримання вимог діючих нормативних актів і чинного законодавства.
Ми вважаємо, що за лаштунками «конкурсу» йде рейдерське захоплення нашої лікарні напередодні реформування медичної галузі та збільшення фінансової самостійності закладу.
Інформуємо Вас, що колектив налаштований рішуче відстоювати інтереси лікарні та дотримання норм законодавства всіма законними методами. На момент звернення до Вас рішення конкурсної комісії оскаржується в суді.
Сподіваємося, що Вам теж не байдужа доля нашого закладу і Ви врахуєте звернення колективу та призначите керівника КЛПЗ «Прилуцька ЦМЛ» після рішення суду.

Рішення про звернення колективу
прийнято одноголосно
на профспілковій конференції
медичних працівників
КЛПЗ «Прилуцька ЦМЛ»
від 20.12.2018 року

Звернення колективу КЛПЗ «Прилуцька центральна міська лікарня»

Колектив КЛПЗ «Прилуцька центральна міська лікарня» обурений проведенням і результатами конкурсу на заняття посади головного лікаря нашого закладу. Колектив вважає, що конкурс був проведений упереджено й без ефективного та справедливого відбору й доброчесності. Частина членів конкурсної комісії були некомпетентні в більшості питань дотичних до медичної галузі.
У зв’язку з цим, більшістю голосів членів комісії була допущена до участі в конкурсі претендент Погоріла Я.В., кандидатура якої не відповідала кваліфікаційним вимогам, затвердженим конкурсною комісією, а саме: стаж роботи за фахом «Організація й управління охороною здоров’я» повинен бути не менше 5 років, а в Яни Погорілої, відповідно поданих нею документів, він становить 2 роки, а також відсутня кваліфікаційна категорія за цією спеціальністю. Незважаючи на зауваження компетентних членів комісії про неможливість допущення її до участі в конкурсі, більшістю голосів членів комісії це було дозволено.

Прикраси – яскраве та унікальне явище в духовно-мистецькій і матеріальній культурі будь-якого народу, у тому числі й українського. Вивчення прикрас, як важливого компонента одягу, несе цінну інформацію про побут, естетичні норми й уподобання їхніх носіїв. Саме тому я вирішила більше дізнатися про таку дивовижну прикрасу, як намисто, яке й стало об’єктом моєї першої науково-дослідницької роботи. Попрацювавши в Національній історичній бібліотеці в Києві, дізналася, що в Україні намиста з давніх часів були найпоширенішою прикрасою. Жінки, наприклад, вірили, що вони зберігають жіночу силу й захищають від зла – тому не вдягнувши нічого на шию навіть із дому не виходили. Намиста робили з коштовного й напівкоштовного каміння, монет, скла, дерева, кераміки й бісеру. Чоловік, освідчуючись у коханні, дарував не каблучку (ця традиція прийшла набагато пізніше), а добре намисто. Їх купували по разку й по намистині, передавали в спадок від матері до доньки й носили по кілька штук одночасно. Але окрім усіх повір’їв і забобонів, намисто було й лишається ефектним аксесуаром, без якого годі уявити популярний нині етно-стиль і бохо.
Мені дуже хотілося в своєму рідному місті знайти панянку, яка б у своїй маленькій скриньці мала старовинне коралове намисто, отримане в спадок від предків як оберіг. У цьому мені допомогла моя вчителька.
І ось настала та мить, на яку я чекала. Світлана Чернякова, завідувач міського методичного центру Управління освіти, вчитель географії Прилуцької гімназії №1 імені Георгія Вороного, має власну колекцію намист із натуральних каменів.

РІЗДВЯНЕ ПОСЛАННЯ

архієпископа Чернігівського та Ніжинського Євстратія боголюбивим
пастирям, чесному чернецтву та всім православним вірним Чернігівщини

Всечесні отці, дорогі брати та сестри!
Христос народився! Славімо Його!

Протягом свого життя раніше чи пізніше, у тій чи іншій формі кожна людина ставить собі питання: «Яка мета мого життя? Для чого я живу? Чи правильно я живу?»
У дитинстві та юності, в молодості ми пізнаємо багато нового, отримуємо досвід і враження, а завершення нашого шляху здається чимось не дуже близьким. Усвідомлюючи все це, людина спрямовує свою думку на пошук того, що може заспокоїти її та задовольнити прагнення до кращого. Здобути те, чого не маєш, досягнути омріяного – цього прагне кожен та часто те, що ми вже маємо – не приносить очікуваної радості, і думка наша знову спрямовується до чогось іншого.
Розмірковуючи про все це, премудрий цар Соломон сказав: «Суєта суєт, … суєта суєт, – усе суєта! Що користі людині від усіх трудів її, якими трудиться вона під сонцем? Рід проходить, і рід приходить, а земля перебуває повіки… Усі речі – у труді: не може людина переказати всього; не насититься око зором, не наповниться вухо слуханням. Що було, те й буде; і що робилося, те й буде робитися, і немає нічого нового під сонцем. Буває щось, про що говорять: «дивись, ось це нове»; але це було вже у віках, які були раніше за нас» (Екклезіаст 1:2-4,8-10).
Тож хіба насправді життя наше – лише суєтне повторення того, що було? Хіба воно не має вищого сенсу?
Душа наша не погоджується з цим! Усвідомлено чи ні, але ми постійно прагнемо кращого – навіть якщо це краще обирається нами й помилково, і замість задоволення приносить скорботу. Сама наша природа, наші думки й почуття, наш досвід підказують – має бути і є щось більше, вище та краще за все, що може зараз дати людині цей світ. Однак, самі ми не можемо дати вірну відповідь – а що ж це таке та як його досягти.

Усе найкраще – дітям

У результаті тривалих перемовин представників міської влади та громадських активістів було внесено зміни до міської цільової програми «Забезпечення пільгового перевезення дітей шкільного віку громадським автотранспортом на міських автобусних маршрутах загального користування».
Як відомо, з минулої зими школярі, які користуються громадським транспортом у напрямку школи та дому, отримували спеціальні талони, які мали пред’являти в автобусі, доплачуючи при цьому дві гривні. Відповідно цих талонів перевізникам здійснювалося відшкодування з міського бюджету. Знову ж таки, напередодні нового року було визначено кількість дітей шкільного віку, які потребують пільгового перевезення, тобто будуть користуватися проїзними талонами. Таких наразі 1626 учнів.
У ході розгляду даного питання на сесії міської ради депутати одноголосно підтримали пропозицію збільшити відшкодування за пільгове перевезення школярів утричі. Тобто замість указаних у Положенні 440 тис. грн затвердили виділити 1 млн 320 тис. грн. А це значить, віддавши кондуктору талон, доплачувати вже не потрібно.
Також було сформульовано доручення профільному заступнику міського голови Олександру Сивенку та начальнику управління освіти Сергію Вовку внести зміни до діючого Положення, а саме розробити Проект договору з валідаторами. На думку більшості депутатів, встановлення в громадському транспорті валідаторів унесе значні зміни в усю сферу перевезення пасажирів. Адже це не лише квитки, контроль грошей, а ще й контроль поїздок, бо валідатори використовують GPS-навігатори, і з допомогою спеціальних програм містяни в онлайн-режимі можуть побачити, де знаходиться потрібний їм автобус.

23 грудня під загальним керівництвом фізкультурно-спортивного товариства «Спартак» відділу молоді та спорту міської ради пройшов традиційний ветеранський турнір із міні-футболу, присвячений пам’яті колишнього працівника спорткомітету Федора Вікторовича Солорєва.
На відкритті змагань були присутні: головний спеціаліст відділу молоді та спорту міської ради Руслан Мосціпан; голова фізкультурного товариства «Спартак», почесний працівник фізичної культури та спорту України Петро Дяченко; ветеран спорту, колега Валерій Федоренко та донька Федора Вікторовича Наталія.

Минуло 32 роки з моменту аварії на ЧАЕС, із тих днів самопожертви, днів страху, які вразили весь світ.
До Дня вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 14 грудня відбулася урочиста зустріч міського голови, посадовців і депутатів міської ради з ліквідаторами наслідків катастрофи та вдовами ліквідаторів. Вони вшанували пам’ять загиблих земляків покладанням квітів до пам’ятного знака «Жертвам Чорнобильської катастрофи».
Міський голова Ольга Попенко звернулася до присутніх і подякувала всім учасникам ліквідації наслідків найбільшої техногенної катастрофи ХХ століття на планеті, які виявили героїзм, самовідданість і мужність у тих екстремальних обставинах, хто зупинив розбурхану стихію некерованої ядерної реакції та зробив вагомий внесок у справу подолання наслідків Чорнобильської аварії.

Новий рік на порозі. А яке ж свято без головних атрибутів: шампанського, салату «Олів’є», мандаринів і, звісно, ж без ялинки. Ялинки наряджають, біля них фотографуються, адже це головна прикраса новорічного свята.
У кожній країні Новий рік святкують в різну пору року та й свято називається по-різному. Замість красуні-ялинки прикрашають будинки, статуї богів і тварин яскравими квітами, вогниками, ліхтариками й запаленими свічками. Замість звичного Діда Мороза може бути фея, яка пригощає солодощами. Також усім відомо, що в Англії нашого дідуся називають Санта Клаусом і ходить він без звичної нам онучки Снігуроньки.
Окрім того, будинки прикрашають не лише ялинками, але й гілочками омели. А вінки з омели розвішують всюди: над вхідними дверима, навіть на лампах і люстрах.
Раніше ялинкові прикраси були дуже простими, але символічними. Бідні жителі та знатні вельможі прикрашали ялинку цукерками, сухофруктами, печивом, горіхами й шишками, які символізують земні дари, достаток і процвітання. А верхівку ялинки прикрашали Віфлеємською зіркою, яка є символом зірки, що привела трьох мудреців до маленького Ісуса Христа, згідно з Євангелієм.
Пізніше з’явилися паперові квіти, позолочені шишки, порожні яєчні шкаралупи, позолочені або посріблені картоплини. І вже наразі маємо вироби зі скла та пластмаси.
Ялинка ж – це прикрашене дерево, вшанування якого походить із поганських часів і культур «вічнозеленого дерева». А за християнських часів вона стала справжнім символ і неодмінним атрибутом Нового року та Різдва.

Три афери за добу

У Прилуках шахраї полюють на довірлвих громадян. Шахраї виманили в жертв 20 тисяч гривень, майже 4 тисячі доларів та 330 євро. Наразі аферистів розшукують.
Прилучани продовжують потрапляти на гачок аферистів. Досить часто жертвами шахраїв стають саме люди похилого віку. 12 грудня зловмисники обманули одразу трьох прилучанок.
66-річна пенсіонерка стала жертвою псевдолікарів, повіривши в історію про необхідність коштів на операцію для брата, віддала 15 тисяч гривень.
Наступною жертвою стала 46-річна мешканка Прилук. На її мобільний зателефонував невідомий і повідомив, що з її картки відбувається переказ коштів і для того, щоб відмінити операцію, потрібно назвати реквізити картки. У подальшому з картки аферистам вдалося зняти майже 3 тисячі гривень.
Ще однією жертвою 12 грудня стала 70-річна бабуся. Жінка повідомила правоохоронцям, що до неї в квартиру зайшли дві невідомих жінки з метою продажу харчів, а після їхнього візиту заявниця виявила, що в неї зникли гроші. Жінка придбала 3-літрову банку меду, натомість утратила майже 3 тисячі гривень, 3 тисячі доларів і 330 євро.
Наразі тривають слідчі дії. За цими фактами працівники поліції відкрили кримінальні провадження.