Наприкінці року вже стало традицією під загальним керівництвом ФСТ «Спартак» та СК «Торнадо» проводити підсумковий семінар-атестацію з Айкідо.
Цьогорічна атестація проходила, у зв’язку з епідситуацією, поетапно, маленькими групами. Семінар проводила володарка 4-го дану чорного поясу, інструктор вищої категорії, керівник гуртка ЦТДЮ Світлана Дяченко. За результатами екзамену спортсмени отримали відповідні Кю (пояси) серед дітей, юніорів і дорослих.
Приємною родзинкою стало заохочення дітей солодкими подарунками та допомога в придбанні необхідного спортивного інвентарю (двох шведських стінок) від голови районної ради Олега Миколайовича Дмитренка, який привітав вихованців із новорічними святами й побажав спортивних успіхів у навчанні та досягненні спортивних вершин.

Дорослі прилучани пригадали Діда Мороза зі свого дитинства

Червоний жупан, довга й сива борода та великий мішок із подарунками – образ Діда Мороза незмінний упродовж багатьох десятків років. Натомість змінюється віра в його справжність: чим дорослішими стають діти, тим вони менше вірять, що Дід Мороз справжній. Дітлахи помічають бороду з вати, а то й узагалі впізнають під нею свого батька чи знайомого. Тож «Град Прилуки» поцікавився в дорослих прилучан, а до якого віку вони вірили в те, що Дід Мороз справжній? Заодно запитали й про новорічні спогади та про найоригінальніші святкування Нового року.

Олександр Левченко перестав вірити в Діда Мороза через те, що той матюкався.
– У Діда Мороза вірив не дуже довго. Напевно, років до 7-8-ми. Віра пропала після того, як якась п’яна морда, перевдягнута Дідом Морозом, під час новорічних гулянь у місті спіткнулася і з матюками гепнулася на землю. Тому головним Дідом Морозом для мене завжди був мій дідусь. Хоч жодного разу він і не виряджався у відповідний костюм, але так любити дітей і так вміти розповідати казки міг тільки справжній Дід Мороз.
А взагалі, найбільше в новорічному святкуванні я любив сам процесс прикрашання ялинки й аромат хвої в усьому будинку. У подарунки ж на Новий рік отримував олівці, зошити, іграшки, солодощі.
Юлія Пономаренко чекала на Діда Мороза, а він не прийшов.
– Добре пам’ятаю новорічний ранок у дитсадку. Ну дуже хотіла співати пісню про сніжинки. Але мене, на жаль, не затвердили на роль вокалістки, замість мене співала інша дівчинка. Страх як засмутилася, ображалася на музкерівника. Це вже зараз розумію: музичного слуху в мене немає, голосу також, і вихователі правильно вчинили.
Ще зі згадок – це прихід Діда Мороза, такого невловимого й очікуваного. Мені було років 6, я вірила в бороданя та чекала від нього ляльку-русалоньку. О 12-ій годині ночі, як і годиться, чекала його, а він не прийшов. Побігли з сестрою до сусідів під вікна подивитися, що ж під ялинку Дід Мороз приніс іншим дітям, бо нас же оминув! Та вже за кілька хвилин батьки покликали, щоб чарівного дідуся не проґавили, але ми його так і не побачили. Натомість під новорічною ялинкою я знайшла його подарунок – ляльку з риб’ячим хвостом, як і мріяла…
А ще я років 4 підряд на новорічних святах була білочкою. І любила розповідати вірш «Де ти білочко живеш?». Сьогодні це один із моїх найулюбленіших дитячих віршиків.

Шановні прилучани!
Щиро вітаю всіх із прийдешнім Новим роком і Різдвом Христовим!

Ці свята особливі, адже саме в ці улюблені з дитинства дні наші серця наповнюються світлом радості, очікуванням різдвяного дива, теплом і надією на краще.
Мир і спокій, свобода й незалежність, добробут та єдність – ось головні прагнення кожного українця.
У ці новорічно-різдвяні дні ми з особливою вдячністю, любов’ю та безмежною повагою вклоняємося перед українськими воїнами, які захищають наш спокій і суверенітет держави, нашим медичним працівникам, які перебувають на передовій боротьби з небезпечною хворобою.
Дякую всім, хто впродовж року своєю працею, талантом, мудрістю творив історію славних Прилук.

Хто б міг подумати, що новообраним депутатам і міському голові так складно вдаватиметься знайти спільну мову для вирішення важливих питань, від яких залежить життєдіяльність усього міста.

24 грудня поточного року відбулася чергова спроба завершити розпочате майже місяць тому перше засідання першої сесії міської ради 8 скликання. Питань на порядку денному було небагато, але й простими їх також не назвеш: мали обрати секретаря ради та визначитися з кількісним і особовим складом нового виконавчого комітету при міській раді.
Оскільки за Тетяну Савченко (кандидата, якого запропонувала міський голова) віддали недостатньо голосів, то наступним кроком стало висування свого кандидата депутатською більшістю.
24 грудня робота ради розпочалася саме з питання обрання секретаря ради. Більшістю депутатів (а це 19 осіб) було подано заяву на висунення Артема Рожка, депутата від партії «Рідний дім», на зазначену посаду. Після кількагодинного протистояння (суперечок, зникнення, а потім і появи ключів від кімнати для голосування) секретаря Прилуцької міської ради було обрано. Артем Миколайович одержав ті ж таки 19 голосів підтримки.

Вулиця Волошинівська

Від чистого, мальовничого удайського плеса в північній частині міста на Кустівцях починається одна із старовинних прилуцьких вуличок – Волошинівська. Виникла вона в кінці 19 сторіччя, а своєю назвою завдячує козакам Волошиним, які оселилися тут і дали таким чином назву кутку, а потім – і вулиці. Волошині, скоріш за все, були винятковими особистостями, але, на жаль, інформації про них не збереглося. Назва досить довго протрималася за радянської влади, адже перейменували вулицю лише в 1938 р.
Нова назва була на честь С.О. Леваневського – відомого радянського пілота, поляка за походженням та уродженця Санкт-Петербурга. Він був військово-морським льотчиком, потім – цивільним льотчиком на Півночі. Став відомим після того, як узяв участь у рятуванні екіпажу пароплава «Челюскін» у 1934 р. Крім того, учасник кількох рекордних перельотів: у 1935 р. – Москва – Сан-Франциско (невдалого) та в 1936 р. – Лос-Анджелес – Москва.

Цього року прилучани вперше зустрічатимуть Новий рік в умовах святкових обмежень, запроваджених через пандемію коронавірусу. Нам заборонили збиратися на корпоративи, скасовані офіційні заходи та масові гуляння. Що ж залишиться від свята? Дізнаємося далі.

Про скасування всіх масових новорічних заходів по всій Україні та в Прилуках зокрема через зростання захворюваності на коронавірус влада оголосила ще наприкінці листопада. До числа заборонених потрапили корпоративи та інші вечірки, а також традиційні святкові масові гуляння.
Під забороною цього року в нашому місті опинилося й офіційне відкриття ялинки. Його міська влада вирішила скасувати, щоб уникнути скупчення людей.
Звісно, пандемія коронавірусу внесла в наше життя кардинальні зміни, та все ж воно не зупиняється. Працюють усі, у тому числі й заклади культури та мистецтва. Таким чином, цьогоріч із метою належного культурного обслуговування населення нашого міста новорічні та різдвяні свята відбуватимуться з урахуванням протиепідемічних заходів відповідно до заборон і обмежень помаранчевої зони. Святкування пройдуть, зокрема, в закладах освіти, щоправда, без допуску батьків та інших сторонніх осіб (гостей, фото- та відеооператорів).
У мистецьких школах пройдуть новорічні концерти за участі учнів і викладачів та виставка образотворчого мистецтва «Зимові візерунки». Відбудуться також і спортивні заходи: турнір із мініфутболу, з волейболу, змагання з легкої атлетики, з настільного тенісу, шаховий турнір.
Культурно-освітні заклади також не лишаються осторонь новорічного дійства. Їм теж є що запропонувати прилучанам. Так, у бібліотеках міста триватимуть різноманітні виставки (народознавчі, книжкові) на зимову тему, а працівники музею проводитимуть майстер-класи.

З Нового року в новому приміщенні

Переїзд Прилуцького центру надання адміністративних послуг до нового відремонтованого приміщення трохи затягнувся, але нарешті цей процес вийшов на фінішну пряму. І цілком можливо, що вже з нового року громадян зможуть приймати в модернізованому сучасному ЦНАПі.
Нагадаємо, що місцевий Центр надання адмінпослуг увійшов до переліку аналогічних установ, які потрапили під дію Програми з модернізації ЦНАПів «U-LEAD з Європою». Днями до Прилуцького ЦНАПу привезли обіцяну комп’ютерну техніку для роботи 13 операторів (монітори, системні блоки, мишки, клавіатури) та ще 7 лазерних принтерів на загальну суму близько 12 тисяч євро. Наразі це лише перша партія технічної допомоги. На черзі – спеціалізовані меблі. Це будуть архівні, робочі меблі, рецепція, диванчики для відвідувачів, сповивальний столик і меблі для дитячого куточка, який знадобиться, якщо відвідувачі Центру прийдуть за отриманням адміністративних послуг із дітьми. Згідно з Програмою все обладнання буде устатковано відповідно до єдиного брендбуку та підключено до програмного комплексу автоматизації.
Крім того, за умовами проєкту ЦНАПи будуть забезпечені спеціальними вивісками та інформаційними стендами. Не менш важливим нововведенням має стати Електронна черга. У середньому таке обладнання вартує 450 тисяч гривень, а Прилуки його отримають безкоштовно, знову ж таки згідно з Програмою. Та й узагалі, буде налаштоване абсолютно нове програмне забезпечення, з яким наші оператори Центру ще не працювати, адже воно також дороговартісне. Абсолютно безкоштовно буде встановлено такі програми, як «Вулик» і «Трембіта». Для чого ж вони потрібні?

День Святого Миколая Чудотворця – одне з найсвітліших, найдобріших і найрадісніших християнських свят, яке вже традиційно уособлює початок великого всенародного Новоріччя. Водночас День Святого Миколая – це своєрідний символ людської надії та віри у своє краще майбутнє.
Звісно, найбільше цього свята чекають діти, бо переконані, що Миколай не омине їхньої домівки, неодмінно принесе подарунки та любов. Для малечі це свято завжди прикрашене радісними усмішками, адже в їхньому прекрасному дитячому світі, за їхніми найщирішими переконаннями, саме в День Святого Миколая здійснюються найпотаємніші й найфантастичніші мрії та задуми, а добрі справи отримують винагороду.
Ми ж, дорослі, маємо дбати, щоб це свято залишило приємну згадку в душах дітлахів, посіяло зерно любові до ближнього, поваги до минулого.