Протягом уроку діти можуть вільно висловлюватися й ділитися думками про те, що відбувається. Тут не треба довго тягнути руку й боятися озватися, доки не дозволить учитель.
Отже, у двох наших пілотних класах навчається по 30 учнів. Ніякого спеціального чи попереднього відбору в експериментальний клас не було. Батьки дізналися про те, що їхніх дітей учитимуть «по-іншому», вже коли подали заяви на вступ до школи. Утім, ніхто від такого варіанту не відмовився.

ПЕРЕВЧИТИ ВЧИТЕЛІВ

Для того, щоб навчати пілотні класи, Людмила Леонідівна Пащенко та Людмила Олексіївна Величко прослухали спеціальний тренінг Міністерства освіти перед початком навчального року. У МОН переконані, що успіх нового стандарту значною мірою залежить від готовності вчителів змінюватися. Їм потрібно опанувати нові методики та відійти від старих звичок.
З 1 лютого для вчителів перших класів розпочався курс із підвищення кваліфікації. Це комбінований очно-дистанційний курс навчання.
Курс розміщений на платформі EdEra. Складається він із окремих модулів, приміром, «Менеджмент класу» – про те, як ефективно організувати роботу учнів протягом дня; «Методики інтегрованого навчання», «Методики викладання в першому класі», «Інклюзивна освіта» чи «Нейропсихологія».
Також є онлайн-курс. Він відкритий для всіх охочих. Тобто пройти навчання може не лише будь-який учитель, який хоче опанувати нові методики, а й батьки школярів.
Міністерство освіти пильно стежить за перебігом експерименту, збираючи відгуки директорів, учителів і батьків першокласників. Адже до початку нового навчального року потрібно виявити всі вади нової системи, щоб їх усунути. У Міністерстві констатують – наразі більшість учасників пілоту задоволені.
Своїми першими висновками про роботу за іншими правилами поділилися й наші вчителі-першопрохідці.
Людмила Величко:
– НУШ – це школа, до якої учням приходити дуже приємно. Тут прислуховуються до їхньої думки, вчать критично мислити, не боятися висловлювати власну думку. У пілотному класі я працюю із задоволенням. На мою думку, завдяки створенню нового освітнього середовища та нових підходів до навчання, а саме ігрово-діяльнісного підходу, діти значно краще сприймають інформацію, висвітлюють свою думку, працюють у групах, приймають перші рішення. Власне тому робота в пілотному класі є результативнішою та цікавішою. Не можу не сказати за навчальні посібники, за якими ми працюємо («Я пізнаю світ» та «Математика»). Усі підручники яскраві, красиві, незвичайні, наповнені великою кількістю різноманітних завдань із логічним навантаженням. Оскільки це пілотний проект, то нам на опробування запропонували кілька варіантів підручників різних авторів. І чудово те, що ми самі мали можливість обрати той підручник, який би максимально відповідав рівню знань дітей та вміщував найбільше матеріалу, який повинні опанувати першокласники. Наприклад, «Я досліджую світ» складається з 8 частин, кожна з яких розрахована на 5 тижнів, а кожен тиждень має свою тему, навколо якої обертається абсолютно вся робота в класі. Такі інтегровані уроки дітям дуже подобаються, адже вони об’єднують різноманітні галузі: природничу, математичну, гуманітарну, соціальну, технологічну. Саме тому на цих уроках ми  читаємо,  пишемо, рахуємо, досліджуємо, малюємо, ліпимо й навіть співаємо.
Можу з упевненістю сказати, що кожна дитина почуває себе в класі затишно, безпечно. Навчальний простір облаштований так, щоб задовольнити індивідуальні потреби кожної дитини. Специфічне розташування парт дає можливість учням спілкуватися, бачити очі один одного, вислухати думку однокласників і прийти до спільного рішення. А це найголовніше.
Людмила Панченко:
– В основному, враження від роботи в пілотній школі позитивні. Звичайно підготовка до уроку займає значно більше часу, ніж було раніше. Але зараз так багато різноманітної інформації в Інтернеті, що не складає труднощів знайти щось цікаве, готуючись до уроків. Крім того, в нас є багато різного дидактичного матеріалу, яскравих ілюстрацій. Чудово, що є необхідна техніка: ноутбук, телевізор, проектор. Із їх допомогою на великий екран можна вивести навчальний мультик чи просто потрібне зображення для уроку. Дітям у такій атмосфері подобається. Вони набагато краще сприймають матеріал.
Також у допомозі стає обмін інформацією з учителями інших пілотних класів. Звісно, більше спілкування було на початку роботи, коли в нас ще не було практично ніякої матеріально-технічної бази, а уроки треба було вже проводити. Тоді зідзвонювалися щотижня. Пізніше ж, коли нас нарешті забезпечили підручниками, місцева влада потурбувалася про матеріально-технічну базу, за що ми їм дуже вдячні,  стало легше, і спілкуватися стали рідше. Наразі ж підтримуємо зв’язок із Бориспільським районом, Сумами та Черніговом. Ми навіть відвідуємо уроки один одного. Ми вже не один раз були в Чернігівській школі, яка теж працює за пілотним проектом. Спостерігали в обох класах за тим, як працюють їхні діти, як викладають матеріал учителі, й могли порівняти з тим, що є в нас. І хочеться сказати, що ми працюємо не гірше, тобто йдемо в правильному напрямку і прикладаємо всі сили й уміння, щоб навчити дітей.
Якщо ж порівнювати стару й нову школу, то можу сказати, що раніше наше навчання було націлене на здобування учнями знань із підручника, тобто читали як у школі, так і вдома. Зараз же більше практичної діяльності. І це неабияк подобається дітям. Тому, звичайно, це дуже великий плюс у роботі. Також учителю раніше доводилося чітко дотримуватися різноманітних наказів, планувань. Натомість у Новій українській школі вчитель має більше свободи та вибору. Він сам вирішує брати чи не брати певну тему, інформацію й обирає лиш те, що направлене на гарний результат. Ще однією зміною є те, що нарешті повідкривали всі шафи в класній кімнаті. Діти мають вільний доступ до всього. Вони можуть підійти й узяти книжку почитати, гру, конструктор, пазли, фарби, усе, що їм необхідно. Це великий плюс, бо дитина має змогу самореалізуватися.
Єдиний мінус у нашій роботі, на мою думку, - завеликий клас. Тому ми не завжди можемо організувати «ранкові зустрічі» у такому форматі, як їх бачить Міністерство освіти, тобто постелити в класі килимок, тощо. Натомість стоїмо навколо парт чи виходимо до дошки, у коридор, а коли тепло — на вулицю. Гадаю, оптимальна кількість була б 20 учнів.
На мою думку, перш ніж починати працювати за новим освітнім стандартом, усі школи треба забезпечити належною матеріально-технічною базою. Це, мабуть, найголовніший аспект у роботі. Також учителям варто змінити методи навчання. Потрібно відходити від зазубрювання в школі. Діти повинні мати свободу вибору, щоб і в подальшому самостійно себе реалізувати в житті.
А майбутнім учителям, які розпочнуть роботу в НУШ, хочеться перш за все побажати ентузіазму, натхнення, творчої енергії. У першачків ще доволі нестійка увага. Вони дуже швидко переключаються з одного виду діяльності на інший, швидко стомлюються, тому треба терпляче та творчо підходити до роботи. Бо ж наше основне завдання полягає в тому, що треба виховати таку дитину, яка б була мобільною в сучасному світі.

Мар’яна Гибенко