З 12 по 17 листопада 2020 року управлінням освіти Прилуцької міської ради та Прилуцьким центром професійного розвитку педагогічних працівників Прилуцької міської ради в дистанційному режимі проведено перший зональний етап всеукраїнського конкурсу «Учитель року – 2021» у двох номінаціях: «Українська мова та література», «Трудове навчання». У конкурсі брали участь педагоги міста Прилуки, Прилуцького, Варвинського районів, Срібнянської та Линовицької ОТГ. Конкурсанти проходили конкурсні випробування першого туру – «Дистанційний урок», «Майстер-клас», «Тестування».
На підставі рішення журі першого (зонального) туру всеукраїнського конкурсу «Учитель року – 2021», що проходив у м. Прилуки, переможцями визнано:
– у номінації «Трудове навчання» Черепа Андрія Васильовича, учителя трудового навчання Прилуцької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №9 Прилуцької міської ради Чернігівської області;
– у номінації «Українська мова та література» Волкову Наталію Іванівну, учителя української мови та літератури Линовицької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Линовицької селищної ради Прилуцького району Чернігівської області.Лауреатами першого туру конкурсу «Учитель року – 2021»
У суботу, 21 листопада, уся Україна відзначила День Гідності та Свободи.
Указ «Про відзначення у 2018 році Дня Гідності та Свободи» підписав колишній президент Петро Порошенко 21 листопада – у річницю початку акцій на підтримку підписання договору про асоціацію з Європейським Союзом, які переросли в Революцію Гідності. Ця дата встановлена в ознаменування початку доленосних для України подій – Помаранчевої революції та Революції Гідності, з метою утвердження в Україні ідеалів свободи й демократії, збереження та донесення до сучасного та майбутніх поколінь об’єктивної інформації про події в Україні на початку ХХІ століття, а також віддання належної шани патріотизму й мужності громадян, які восени 2004 року, у листопаді 2013 та лютому 2014 років постали на захист демократичних цінностей, прав і свобод людини та громадянина, національних інтересів України та її європейського вибору.
З цієї нагоди 20 листопада на майданчику біля банера «Небесна сотня» відбувся урочистий мітинг. Найбільшим проявом європейськості та демократії стали Майдани 2004 та 2013 років. Для нас вони обернулися важким іспитом на право жити в країні, де поважають честь і гідність кожного громадянина. Саме наш народ неодноразово виходив на Майдани й нагадував усьому світу, що Гідність – це одна з найнеобхідніших якостей людини.
Не буду шкодувати час
Всі спогади залишу там,
На діамантових світлинах,
Які всім внукам передам.
А Ви залишаєте фото на згадку? А в ретро-стилі? А з посмішкою?
Сьогодні Максим Дрожніков, прилучанин, фотохудожник зі стажем, розповість трошки про свій світ світлин. Тут не буде довгих розповідей про ретро «Смены» та «Зениты» і також про розкручені селфі з витягнутими губками. Лише автобіографічна розповідь людини, яка не народилася з палким бажанням жити з фотокамерою, а знайшла себе в цьому різнобарвному світі, як той, хто вміє побачити навколо гарне й перевести його у формат фотографії.
Ми всі хоч раз у житті фотографувалися. Різним способом, у різний час. Пам’ятаєте той свій перший фотознімок із коханою людиною? А отой невдалий кадр? Ой, як хочеться його виправити або й узагалі видалити. Але є люди, які вміють робити знімки завжди «комільфо», тобто одразу поцілити в яблучко. Одним словом – професіонали.
Маленька історія про людину, яка зробила себе сама. Максим не вважає себе суперпрофесіоналом, але сьогодні погодився на інтерв’ю, щоб трохи привідкрити для нас завісу свого нетаємничого, але все ж таки дивовижного світу мистецтва – створення фотообразів.
– Чому саме фотографія?
– Це Ваше запитання чи не найпопулярніше. Та тому, що зійшлося все в потрібний час у потрібному місці. Звичайно, коли я прийшов працювати в салон, то повинен був мати якісь навички фотографування. А це, можна сказати, було моє хобі. Особливо в подорожах.
– Тобто це не справа Вашої сім’ї, яка Вам передалася?
– Спеціально ні. Дідусь у мене займався трохи фотографією, але в ті часи багато хто, мріючи піймати чудовий кадр, проявляв плівку самостійно. Я ж тоді був ще маленький і не дуже в це вникав.
– Тож Ви навчалися фотографуванню чи це було просто захоплення?
– Десь років десять тому я зрозумів, що цим буду займатися, а на той час на ринку якраз ще не було таких масових професійних зйомок у залах, наприклад. І потрібні були нові спеціалісти з новим баченням, з новими методами й навиками проведення зйомки. І, звичайно, з надсучасними камерами та пристроями. А коли ти викладаєш приклади своїх робіт у соціальних мережах, інші бачать ці зразки і також бажають мати таку згадку на пам’ять. При цьому я не вважаю себе фотомитцем, але дуже люблю цю справу, живу нею, прагну досягти більшого, постійно навчаюсь і вдосконалююсь.
– Як можна назвати розвиток у цій галузі? Як виглядає прогрес?
– Зараз це все видно по якості зйомки та по обробці фото чи зміні ракурсів, фільтрів. З’явилися гарні фотоальбоми, наприклад, школярам на випускний. Постійно щось нове з’являється і, звичайно, це відображається й на нашій роботі. Неможливо передбачити наш розвиток і розвиток фото, бо це прямо залежить від моди, технологій і розвитку суспільства взагалі. Тому що з’являється нова техніка, конкуренція робить свою справу, а в цьому є свої плюси та мінуси. І треба завжди бачити напрямок, куди рухаєшся, і робити це обізнано.
За результатами 9 місяців 2020 року до загального фонду бюджету мобілізовано 321390,0 тис. грн, при уточнених бюджетних призначеннях 320695,4 тис. грн (100,2%), з них власних доходів – 239116,5 тис. грн, при уточненому плані 238414,2 тис. грн (100,3%), офіційних трансфертів – 82273,5 тис. грн (99,9%).
Основним джерелом власних доходів загального фонду залишається податок і збір на доходи фізичних осіб (питома вага – 68,3 %). Його фактичні надходження – 163428,7 тис. грн, при плані 162529,9 тис. грн (виконання 100,6%). Порівняно з минулим роком надходження зросли на 14745,7 тис. грн або на 9,9%.
За звітний період надійшло 56379,3 тис. грн місцевих податків і зборів, (питома вага у власних доходах бюджету – 23,6%), з них: податку на майно – 26127,5 тис. грн (92,6%), у т.ч. у розрізі податків: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, – 2557,3 тис. грн (108,6%); плати за землю – 23569,4 тис. грн (91,6%); транспортного податку – 0,7 тис. грн; єдиного податку – 30215,6 тис. грн (100,3%); туристичного збору – 36,3 тис. грн (61,4%).
Податку на прибуток підприємств комунальної власності отримано 311,9 тис. грн, що більше запланованої суми на 6,0 тис. грн. Крім того, бюджет отримав 1696,2 тис. грн частини чистого прибутку.
Акцизного податку з реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів отримано 4101,9 грн, що на 13,3 тис. грн або на 0,2% більше запланованого. Відповідно до порядку зарахування частини (13,44%) акцизного податку з виробленого в Україні та ввезеного в Україну пального в січні-вересні 2020 року надійшло 8839,0 тис. грн.
Плати за надання інших адміністративних послуг мобілізовано 2103,4 тис. грн (72,6%), державного мита – 82,6 тис. грн (73,6%), адміністративного збору за державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень – 1095,5 тис. грн (94,7%), плати за оренду комунального майна – 23,0 тис. грн (17,0%), адміністративних штрафів та інших санкцій – 12,1 тис. грн (45,6%), інших надходжень по коду 24060300 – 446,6 тис грн (107,6%).
До спеціального фонду надійшло доходів 8690,9 тис. грн. Із загальної суми надходжень спецфонду доходи бюджету розвитку склали 4115,3 тис. грн (у тому числі надходження коштів пайової участі в розвитку інфраструктури міста – 168,8 тис. грн, кошти від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення – 3946,5 тис. грн).
Днями в сесійній залі відбулося засідання міської комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій.
На порядку денному розлядалося питання стосовно запровадження карантину «вихідного дня» на території міста Прилуки.
Пов’язано це з тим що 11 листопада на черговому засіданні Кабінету Міністрів України було прийнято зміни до постанови №641 щодо відміни зон карантину та введення нових обмежень для всієї країни та карантину вихідного дня.
Таким чином локдаун вихідного дня почав діяти з 14 листопада і триватиме впродовж наступних трьох тижнів.
За результатами обговорень, враховуючи значний ріст захворюваності на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2 серед дорослого працюючого контактного населення міста та з метою дотримання санітарно-епідеміологічних норм і карантинних обмежень, комісія прийняла рішення підтримати рішення Уряду стосовно введення зазначених карантинних обмежень.
Варто зазначити, що на даний час у міській лікарні розгорнуто 80 ліжок, але ліжковий фонд постійно збільшується, що пов’язано зі значним збільшенням кількості пацієнтів як із COVID-19, так і з іншими захворюваннями.
Нове життя для річки Удай
Перший етап проєкту відродження річки Удай реалізовуватиметься на відрізку в 2 км і включатиме в себе не лише розчищення берегової лінії, а й створення прекрасної відпочинкової зони в межах нашого міста.
Більше 30 років чекали прилучани цього моменту, і от він настав. Нарешті стартував такий масштабний проєкт із розчищення головної та єдиної річки в Прилуках – Удаю.
Наразі приємно повідомити містянам, що проєктно-кошторисна документація по розчищенню річки вже розроблена. Вона вдало пройшла експертизу. Є порозуміння з обласною державною адміністрацією та обласною радою в цьому питанні. Та найголовніше – виділені кошти. Депутати міської ради погодили виділення 3 млн 100 тис. грн із міського бюджету на ці потреби.
Також варто зазначити, що на сьогодні вже проведено всі тендерні процедури, визначено переможця, і роботи розпочалися. Так, розчисткою річки Удай займається одна з Чернігівських компаній, яка має відповідну документацію на проведення таких робіт.
Уже кілька днів на березі річки, відразу за міським пляжем, працює спеціалізована техніка. Як уже було зазначено, відповідно до проєктно-кошторисної документації річка має бути розчищена на 2 км вздовж, також треба буде укріпити береги, і в подальшому створити сучасні зони відпочинку для прилучан і гостей міста.
Наразі ж трактори вирівнюють і розширюють русло Удаю. З боку Заудаївського мікрорайону завезено понтони, рухаючись на яких у напрямку Бабуків, продовжиться розширення берегової лінії та русла річки. Таким чином збільшиться глибина водойми та вирівняється пляжна зона.
На сьогодні це лише перший етап грандіозного проєкту, але сподіваємося, що вже в найближчому майбутньому Прилуки матимуть прекрасну зону відпочинку на березі чистої повноводної річки.
Вулиця Миколи Маркевича
Вулицю, про яку ми сьогодні розповімо, почали прокладати в 1937 р. на півдні Прилук, паралельно Пирятинській. Спершу вона називалася Нова лінія, а в 1954 р. була перейменована на честь М.Г. Чернишевського – російського письменника-демократа, який набув слави ідеолога революційно налаштованої інтелігенції. Відомий його твір «Что делать?» був програмовим твором для низки революціонерів 19 ст.
У 2015 р. вулиця перейменована на честь відомого українського історика, письменника та етнографа Миколи Андрійовича Маркевича. Його життя тривалий час було тісно пов’язане з нашим краєм. Народився Микола Андрійович 26 січня 1804 року в с. Дунайці Глухівського повіту Чернігівської губернії. А от дитячі роки пройшли на Прилуччині в селах Рудівка та Турівка. Початкову освіту він отримав у Прилуцькому приватному пансіоні відомого педагога П.П. Білецького-Носенка. Потім продовжив навчання в Петербурзькому пансіоні Головного педагогічного інституту, де вже на той час цікавився історією, етнографією, фольклористикою рідного краю, збираючи різні документи й матеріали. Полишивши військову службу, Микола Андрійович деякий час жив і працював у Прилуках.
Ще під час навчання в пансіонаті Микола Маркевич отримав музичну освіту. І згодом у 1840 році ним були видані «Українські народні наспіви», серед яких окрема мелодія «Удай» була присвячена Прилуччині. Крім того, ще кілька його праць стосувалися виключно нашого регіону, а саме: «Про клімат Полтавської губернії», «Ріки Полтавської губернії», «Про народонаселення Полтавської губернії».
Однак із етнографічних праць Миколи Андрійовича викликає захоплення його робота «Звичаї, повір’я, кухня та напої сучасних малоросіян», яка вийшла 1860 року, уже після смерті автора. Ця книга подає календарний цикл свят українського народу: це і щедрівки з колядками, і посівальні пісні, й описи святочних, масляничних, великопостних обрядів, Великодня, троїцько-купальських вшанувань природи. Книга знайомить із мавками, русалками, відьмами й домовиками. Надзвичайно цінним у книзі є перший поданий Миколою Андрійовичем опис різдвяного Вертепу. У своїй праці автор розповідає і про народну медицину, а зокрема знахарство. Окремий розділ книги присвячений народному весіллю на Україні. Автор детально подає всі його етапи: сватання, вінчання, снідання дружок. Не менш цікавий розділ «простонародная кухня, десерт і напої». М. Маркевич описує дев’яносто оригінальних і в той же час простих у приготуванні страв. Варто тільки згадати гречані пампушки з часником, зубці, путрю, кулики, лемішки, корисні та поживні киселі, варенухи.
16 жовтня 2020 року в КЗ «Прилуцький гуманітарно-педагогічний коледж імені Івана Франка» відбулася зустріч студентів відділення фізичного виховання з майстром спорту міжнародного класу з легкої атлетики, кандидаткою на участь в Олімпійських іграх-2021 Марією Миколенко.
На подвір’ї коледжу зібралася велика студентська родина і з вітальними словами до всіх звернувся керівник кафедри фізичного виховання Петро Дяченко. А далі зустріч пішла прос-то, як бесіда давніх друзів. Марія поділилася спогадами минулого: життя в коледжі, перші тренування, травми, перші злети та падіння. Зараз Марія – член Національної збірної команди України з легкої атлетики, а в коледжі її пам’ятають ще зовсім юнною студенткою з відділення видавничої справи, яка мала неабиякий хист до спорту. І навіть сьогодні, не дивлячись на свої досягнення, вона далі продовжує вивчати журналістику та планує в майбутньому поєднати спорт і ЗМІ.
З великим трепетом у душі Марія згадувала перші тренування на стадіоні коледжу, і свою першу перемогу, в яку вона не вірила до останнього. «В якийсь момент я перестала думати, була ціль – добігти, просто не впасти й добігти. Але коли я зрозуміла, що попереду мене немає нікого і ось фініш уже за спиною, я навіть уявити не могла, що перемогла, наче це взагалі відбувалося не зі мною», – згадує Марія. І, звісно ж, найщиріші слова вдячності з її уст лунали на адресу перших тренерів, наставників, які розгледіли в дівчинці-підлітку спортивний талант, Руслана Салівона та Сергія Демешка. Сьогодні легкоатлетка тренується та посідає призові місця під керівництвом Заслуженого тренера України Михайла Марченка.
Останні коментарі
-
Потрібні нові системи сповіщення
Написав Антон 22.02.2024 (Міські новини)
- Бажано, щоб і старі системи сповіщали про відбій
- Як вони так швидко вибиваються ті ями...
- Але ж проблема існує...
Будьте на зв'язку з нами
Заголовок
- Чергова допомога захисникам Прокоментуй першим!
- Ветеранська політика в Прилуках Прокоментуй першим!
- Сучасні системи РЕБ та станції підсилення сигналу – БФ «Надія» та Валерій Дубіль продовжують підтримувати ГУР Прокоментуй першим!
- Скільки за тепло і воду заборгували жителі Дослідної? Прокоментуй першим!
- Оригамі – цікаво та просто Прокоментуй першим!
- Чемпіонат України Прокоментуй першим!
Теги
Фото зі статті
Хто на сайті
Зараз 306 гостей и жодного зареєстрованого користувача на сайті