Пишу на своєму прикладі. Наша країна підписала угоду про асоціацію з Європейським Союзом. Європа є великим будинком, в якому жити зручно кожному, і де забезпечуються рівні права та можливості для людей з інвалідністю.
Першочергові дії повинні бути спрямовані на забезпечення належних умов доступності навколишнього середовища для людей з інвалідністю. У нашому місті, як і в Україні, не хочуть розуміти, що зведення пандусів для людей, які пересуваються на інвалідних візках – це доріжки в їхньому житті, які виводять інваліда з чотирьох стін кімнати. Наші вулиці не готові прийняти таких людей.
Вплинути на ситуацію з вирішенням проблем таких людей з обмеженими можливостями повинна влада. В Україні вже так склалося, що обов’язки державної влади часто виконують громадські організації.
Так громадська організація «Фенікс» об’єднала в своїх рядах молодих інвалідів, які саме й пересуваються з допомогою милиць, паличок та інвалідних візків. Зараз нашу організацію очолює Любов Іллівна Кобзар. Це мама такої ж дівчинки-інваліда. Саме тому весь біль та проблеми людей з обмеженими можливостями вона знає та розуміє як ніхто інший із здорових людей.
Щоб члени організації «Фенікс» не відчували себе знедоленими, вона всі ці роки організовує для нас різноманітні програми в культурно-спортивному житті. Це і поїздки в цирк, на концерти, виїздки на природу, до річок. Кожного літа для нас організовують святкові заходи, які завершуються приготуванням смачної каші. Наша організація тісно спілкується з аналогічними організаціями міста Пирятин, Срібне, Чернігів, Ніжин. Ми їздили на спортивні змагання, у свій час, навіть у Євпаторію.