Народився Олександр Рогальов 3 січня 1978 року в місті Прилуки. Згодом сім’я переїхала на проживання до Варви, де Олександр навчався в місцевій загальноосвітній школі. Після закінчення вступив до Ніжинського агротехнічного коледжу на спеціальність «Виробництво електронно-обчислювальної техніки». Згодом продовжив навчання за спеціальністю «Енергетичний менеджмент» у Сумському державному університеті.
З листопада 1997 по червень 1999 року проходив строкову військову службу. З дружиною Оленою взяли шлюб у 2000 році. Виховували двох доньок Оксану та Вероніку.
Трудова діяльність Олександра Михайловича завжди була пов’язана з електрикою. Працював електромонтером в Укртелекомі, а також енергетиком на різних приватних підприємствах: товариство «Лідер», товариство «Форест», «Елеватор Агро», завод залізобетонних конструкцій Світлани Ковальської.
Бойовий шлях Олександра Михайловича розпочався ще до початку повномасштабного вторгнення. У 2014-2015 роках стояв на захисті нашої держави в зоні проведення АТО.
Олександр Рогальов був відзначений нагрудним знаком «Учасник АТО», відзнакою Президента України за участь в антитерористичній операції, медаллю «Ветеран війни» та відзнакою «За службу державі».
Перед початком повномасштабного вторгнення Олександр Михайлович працював за кордоном. З поклику серця та з відчуття справедливості, залишивши роботу, відразу повернувся до України та став на захист Батьківщини. Був умотивованим бійцем із позивним «Волноваха» та вмілим командиром відділення регламенту та ремонту електро- та спецобладнання ремонтного взводу бронетанкової техніки ремонтної роти батальйону матеріально-технічного забезпечення військової частини А4722.
Олександр Михайлович був відданий військовій присязі на вірність українському народу. У ході виконання бойового завдання, отримавши вогнепальні поранення несумісні з життям, у результаті артилерійського обстрілу противником населених пунктів Роботино та Мала Токмачка Пологівського району Запорізької області, 12 серпня 2023 року сержант Олександр Рогальов загинув.
У глибокому смутку залишилася сім’я Олександра Рогальова: дружина Олена Геннадіївна, доньки Оксана та Вероніка, рідні, друзі, побратими та вся Прилуцька громада.
Волею долі, до рідної землі тіло загиблого доставили лише через 2 місяці після його загибелі. Поховали Олександра Рогальова 11 жовтня на Алеї Героїв одного з міських кладовищ.

Усього за кілька днів чорна звістка знову сколихнула Прилуки. До Небесного війська долучився ще однин наш земляк – ще зовсім молодий чоловік, але тепер уже навічно Герой своєї держави.
15 жовтня прилучани провели в останню дорогу Воїна-захисника, життя якого відібрала безжальна війна – солдата ЗСУ Гречаного Богдана Сергійовича.
Народився Богдан Гречаний 15 січня 1987 року в місті Прилуки. Навчався в загальноосвітній школі №2. Після шкільного навчання вступив до Чернігівського педагогічного інституту на спеціальність «Фізичне виховання». Доля виявилася несправедливою до Богдана в його юні роки. У 14 років втратив маму. На щастя, поруч завжди була любляча бабуся Олександра Олександрівна, яка замінила Богдану батьків.
Богдан працював у своєму рідному місті на різних підприємствах. Був дуже працелюбним, вміло робив будь-яку справу. Завжди усміхнений, добрий, чуйний, уважний, готовий у будь-яку хвилину прийти на допомогу – таким його згадують друзі та знайомі.
Після одруження з дружиною проживав у Києві, виховували сина Дениса.
На початку повномасштабного вторгнення Богдан не вагаючись став на захист своєї Батьківщини. Проходив службу на посаді стрільця-снайпера 1-го механізованого відділення 3-го механізованого взводу 2-ї механізованої роти 1-го механізованого батальйону військової частини А4053. Був умілим, сміливим бійцем.
Солдат Богдан Гречаний був відданий військовій присязі на вірність своєму українському народові. Під час виконання бойового завдання по виявленню та знищенню сил противника, отримавши поранення несумісні з життям, неподалік населеного пункту Сеньківка Куп’янського району Харківської області 9 жовтня 2023 року Богдан Гречаний загинув.
У глибокому смутку залишилися рідні Богдана: син Денис, бабуся Олександра Олександрівна, дядько Юрій Іванович, рідні, друзі, побратими та вся Прилуцька громада.
Панахиду за загиблими відслужив благочинний міста Прилуки та Прилуцького району Православної Церкви України, настоятель Собору Різдва Пресвятої Богородиці протоієрей Віталій Юрочко.
Схилившись на коліна всією громадою прилучани віддали шану загиблим Героям і провели їх в останню дорогу. Болить душа та крається серце від болю за полеглими.
Вічна пам’ять і шана Героям, які віддали життя за кожного з нас!