Війна все більше охоплює нашу державу чорним мороком, приносить біль і страждання в кожну громаду. Щодня українці втрачають житло та життя. Та вибір у нас лише один – продовжувати боротьбу зі споконвічним ворогом. Виборюючи для свого народу вільну та незалежну Батьківщину, наші мужні захисники і захисниці втрачають на полі бою здоров’я та, на жаль, своє життя.
6 жовтня сумна звістка знову сколихнула Прилуки. На щиті до рідного дому повернулися відразу двоє Героїв, які втратили свої дорогоцінні життя в бою з окупантом.
Схиливши голови та приклонивши коліно на знак шани, Прилуцька громада провела в останню дорогу своїх земляків – військовослужбовців Збройних Сил України молодшого сержанта НАЙКА Олександра Вячеславовича та старшого солдата ЛЕВЧЕНКА Володимира Васильовича.

Володимир Левченко народився 8 лютого 1978 року в місті Прилуки. Закінчив загальноосвітню школу №7. Після шкільного навчання вступив до профтехучилища та здобував освіту за спеціальністю «Електрогазо- зварювальник». Прошов строкову службу в армії. Після демобілізації працював водієм на фурах різних підприємств міста та України. Отримав заочно другу освіту електрика.

Коли прийшов час, не вагаючись став на захист Батьківщини та українського народу.
На жаль, у бою за Україну, її свободу та незалежність, на полі бою на Курському напрямку 3 жовтня 2024 року Володимир Левченко загинув.
Невимовним болем сповнені нині серця рідних Володимира. Його оплакують мама Наталія Григорівна, дружина Наталія, донька Влада, брат Олег.
За кожною жертвою цієї жорстокої війни стоїть величезна особиста трагедія українців, які втрачають найрідніших, дорогих серцю людей.
Висловлюємо найщиріші слова співчуття рідним загиблих. А самим Героям – вічна шана та слава!