№ 16

17 квітня2025 року

Городяни

Городяни (117)

Четвер, Січ. 09 2025

Багато болю та багато втрат принесла війна на долю нашого народу. Кожна українська громада оплакує полеглих воїнів-земляків, проводжаючи їх на вічний спочинок.
7 січня в Прилуках знову день жалоби. На щиті до рідного дому повернувся Герой, життя якого обірвала безжальна війна.
Прилуцька громада віддала шану та провела останнім земним шляхом свого земляка – військовослужбовця, солдата Збройних Сил України, ІВАНОВА Ігоря Володимировича.
Народився Ігор Володимирович 2 грудня 1988 року в місті Прилуки. Навчався в середній школі №4. Після 9-го класу вступив до Прилуцького професійно-технічного училища, де здобув освіту за спеціальністю «Слюсар із ремонту автомобілів. Водій автотранспортних засобів категорії С».

П'ятниця, Січ. 03 2025

30 грудня 2024 року жителі Прилуцької громади попрощалися з Героєм – військовослужбовцем Збройних Сил України КУЛИКОМ Олегом Івановичем, який повернувся з пекла війни на щиті.
Живим коридором проводжали 50-річного воїна навіки додому жителі Сум, Ромнів, села Охіньки, стоячи на колінах зустріли Героя його земляки-прилучани, рідні, близькі та друзі.
Літію за загиблим відслужили в Спасо-Преображенському Соборі.
Поховали солдата з усіма військовими почестями на одому з місцевих кладовищ. Військовий розпорядник вручив рідним загиблого державний прапор, як символ України, якій він вірно служив.
Подяку справжньому патріоту України й щирі співчуття рідним загиблого воїна висловила міський голова Ольга Попенко.

П'ятниця, Груд. 13 2024

Безжальна війна усе більше охоплює нашу державу чорним мороком, приносить біль і страждання в кожну громаду. Щодня українці втрачають житло, здоров’я та життя. Та вибір у нас лише один – продовжувати боротьбу зі споконвічним ворогом, виборюючи для свого народу вільну й незалежну Батьківщину.
У ці дні Прилуки зову в скорботі. На щиті до рідного дому повернувся Герой. Ще зовсім молодий. Він ще не встиг пожити, створити сім’ю та народити дітей. Зарано відійшов у вічність. Життя його забрала страшна війна.
6 грудня ми всією громадою, приклонивши коліно, провели на вічний спочинок військовослужбовця старшого солдата Збройних Сил України Дмитра Андрійовича САВИЦЬКОГО.

Четвер, Лист. 07 2024

Боротьба за життя та свободу українського народу продовжується щохвилини. З хоробрістю та стійкістю військовослужбовці Збройних Сил України захищають свою Батьківщину та її народ. Але, на жаль, у цій запеклій боротьбі військовослужбовці втрачають своє здоров’я та життя.
Скорботні дні приходять у нашу громаду надто часто. Звістки про загибель воїнів спустошують наші серця. Кожне прізвище загиблого воїна – це історія відваги в бою, це окрема історія життя, покладеного на вівтар заради вільного майбутнього тих, кого вони любили, заради українського народу.

На щиті до рідної землі повернулися Герої – головний сержант ЧАЙКОВСЬКИЙ Сергій Едуардович і солдат ЛУКАШ Олександр Олегович. 5 листопада ми всією громадою провели їх на вічний спочинок.

Четвер, Жовт. 31 2024
Сьогодні ми всією громадою проводжаємо в останню дорогу загиблого військовослужбовця, солдата Збройних Сил України ГАРТУНА Олександра Миколайовича.
Олександр Гартун народився 11 квітня 1973 року в місті Ніжин. Шкільні роки проходили в загальноосвітній школі №9. Згодом навчався в Ніжинському педагогічному інституті імені Гоголя, де отримав професію вчителя історії, української мови та літератури.
Працював учителем у Яблунівській середній школі Прилуцького району, згодом – директором Дубовогаївської середньої школи.
Так сталося в житті Олександра, що в певний період життя довелося змінити сферу діяльності – з освіти пішов у торгівлю. Торговим представником пропрацював більше 20 років.
Дуже любив свою сім’ю. Любив збирати гриби, рибалити.
Четвер, Жовт. 24 2024

Багато днів поспіль ми боремося за свою цілісність, за життя та свободу українського народу. Вірні сини та доньки України, які несуть службу в лавах Сил оборони, захищають свою Батьківщину та її народ. На полі бою титанічно виборюються вільна держава та право бути вільною нацією, яка пам’ятає свою історію, цінує свою рідну мову та культуру.
Сьогоденна війна – це запекла боротьба, яка супроводжується численними досягненнями та, на жаль, втратами.
20 жовтня Прилуцька громада провела в останню дорогу Героя, життя якого відібрала безжальна війна, – військовослужбовця, старшого лейтенанта Збройних Сил України РУДІКА Сергія Володимировича.
Народився Сергій Володимирович 1971 року в Прилуках. Шкільні роки проходили в загальноосвітній школі №6. Після здобуття неповної середньої освіти вступив до Слов’янського авіаційного училища технічної авіації, яке закінчив у 1991 році. Працював і проживав за кордоном. Створив сім’ю. У шлюбі народилося четверо дітей.

Страница 3 из 20

Фото зі статті

Шановні прилучани!Щиро вітаю вас зі світлим Воскресінням...
Максимальна підтримка військових була й залишається сьогодні...
Благодійний фонд молодіжної ініціативи «Надія» продовжує...
Як відомо, в центральній міській лікарні сьогодні ведеться...
Інформаційні джерела вказують, що слово «автентичний» означає...
25 березня в межах співпраці між Хмельницьким обласним...
У ході засідання 59 (позачергової) сесії, яке відбулося 4 березня,...
Електросамокати – швидкий, легкий і цікавий спосіб пересування...
На передові позиції Харківського та Донецького напрямків...
3 квітня в міській центральній бібліотеці імені Любові Забашти...

Хто на сайті

Зараз 1585 гостей и жодного зареєстрованого користувача на сайті

Телефон редакції

050-916-95-31

Підпишись на нашу розсилку!