Щоб зберегти споконвічні народні традиції створення та носіння етнічного вишитого одягу, у нашому місті відзначали День вишиванки, адже вишиванка – це наша національна гордість. Ще з сивої давнини відомо, що вишита сорочка є символом здоров’я та краси, оберегом щасливої долі та родової пам’яті. З вишиванкою пов’язана вся багатовікова історія українського народу, його творчі пошуки, радість і горе, його перемоги та поразки.
17 травня в нашому місті пройшла акція «Одягни вишиванку», до якої приєдналося чимало дорослих та маленьких прилучан. Біля пам’ятника ж Тарасу Шевченку відбулася виставка вишиванок із фонду Прилуцького краєзнавчого музею ім. В. Маслова, про які розповіла старший науковий співробітник музею Ірина Біленко : «Нам є чим пишатися, оскільки в краєзнавчому музеї зібрано близько 300 сорочок кінця ХІХ – початку ХХ століття, які виготовлені жительками Прилуччини».
З вітальним словом виступала заступник міського голови з питань діяльності виконавчих органів влади Тетяна Фесенко, яка привітала всіх прилучан зі святом.
Існує вислів: «Народитися в сорочці», який означає бути щасливим у житті, тому сорочка – це не лише частина нашого гардеробу, а певна закодована сукупність сорока божественних енергій, що творять довершену та гармонійну долю людини.
Гостей свята своїми творчими виступами вітали учні Центру творчості дітей та юнацтва Каріна Місенгольцева, Альбіна Бірюкова та танцювальний колектив «Танок», а також викладач музичної школи імені Левка Ревуцького Тетяна Карпенко.
Вишиванка – це те, без чого важко уявити українську культуру та побут. Кольоровими нитками вона вплетена в наші традиції, найважливіше те, що українська вишиванка, маючи вікову історію, не втратила своєї популярності й до сьогодні.

Наталія Козленко

У світі існує велика кількість різних спортивних занять і кожне має свою унікальність. Айкідо – одне з найбільш унікальних бойових мистецтв. Це сучасне японське бойове мистецтво, яке об’єднує в собі вивчення технік, тілесний та духовний вплив на людину. Постійними тренуваннями, вправами покращується тіло, запам’ятовуючи складні техніки, вдосконалюється розум, дотримуючись основних принципів гармонії та любові до всього живого, розвивається дух.
В айкідо, як і в будь-якому спорті, треба вміти керувати власними емоціями, страхами та хвилюваннями. У сучасному айкідо можна віднайти все. Отримати спокій у медитації, загартувати тіло у системі вправ. А окрім цього, дати ефективну відсіч будь-якому супернику. Займаючись цим бойовим мистецтвом, люди збагачуються не лише фізично та духовно, а й досягають неймовірних спортивних вершин. Яскравим прикладом цього твердження є керівник гуртка Айкідо Центру творчості дітей та юнацтва, директор спортивного клубу «Торнадо», володар чорного поясу (4 дан) Світлана Дяченко, яка протягом року стала переможцем ряду спортивних змагань із Кемпо-Карате та Кобудо, володарка кубку України, фіналістка Відкритого чемпіонату України, переможець Всеукраїнського турніру в розділі лайт-контакт. Проте найбільший успіх прийшов нещодавно – Світлана, виступаючи на Чемпіонаті світу в розділі «самооборона», виборола І місце у своїй віковій категорії.

Літо зовсім близько й місто активно до нього готується. Уже скоро зможемо насолоджуватися відпочинком на гарно облаштованому Центральному пляжі, а великогабаритний транспорт не курсуватиме вулицями міста в спекотну пору доби. Також, нарешті визначилися із фінансовою складовою проекту по створенню реабілітаційного центру для безпритульних тварин. Докладніше – далі…

Підготовка міського пляжу до відкриття купального сезону

Минулої середи комунальні служби міста розпочали розчищення та приведення до належного стану місце відпочинку на березі річки Удай. Першими кроками до оновлення «Центрального пляжу» стало прибирання від заростей чагарників, кронування та санітарна обрізка дерев і кущів, що здійснюється силами КП «Міськсвітло». Того ж дня для формування прибережної зони на місце було завезено чистий річковий пісок, якого у цьому році планують висипати 40 тонн. Та найсерйозніші заходи спрямовані на розчищення водойми.
Низка громадських організацій та представники політичних сил активно підтримали ініціативу керівництва міста з облагородження пляжу. Одні допомагають фінансово, інші – власноруч прибирають берег від сміття та облаштовують об’єкти благоустрою. Роздягальні, санвузли, лежаки з накриттям мають з’явитися на пляжі до початку купального сезону 1 червня.

Сьогодні, як ніколи, актуально піднімати питання якості харчових продуктів. Однак такі гострі питання не вирішуються миттєво. Потрібно створювати відповідну законодавчу базу, яка б досконало регулювала цю важливу справу, передбачала постійний і безкомпромісний контроль.
У цьому напрямі активно працює Радикальна партія. У газеті «Сільські вісті» від 04.05.2018 року Олег Ляшко заявив: «Ми вимагаємо заборонити використання пальмової олії в продуктах харчування. Може, годилося б щодня давати урядовцям хоч би по ложці пальмової олії чи соєвого борошна, аби в них прокинулася якщо не совість, то хоч би інстинкт самозбереження?»
У наш час багато компаній і фірм пропонують для приготування, скажімо, хліба та хлібобулочних виробів різні суміші, поліпшувачі, розкислювачі, ароматизатори, консерванти. Ці суміші дуже зручні у використанні, спрощують, полегшують і прискорюють процес приготування виробів, збільшують об’єм і пористість, уповільнюють черствіння, підсилюють аромат. Але треба відверто сказати, вони ніколи не принесуть користі людському організму. Навпаки – переважно ті добавки шкідливі.
Наше агропромислове об’єднання працювало над проблемою якості хліба та хлібобулочних виробів із моменту свого створення. А це майже двадцять років. І сьогодні впевнено можемо заявити: ми реалізували в життя програму «від лану до столу», повністю замкнули виробничий цикл.

В Україні 17 травня (четвер) відзначають День вишиванки – свято національної єдності, покликане зберегти споконвічні народні традиції створення та носіння національного вишитого одягу та об’єднати українців.
Вишиванка – величезне багатство, створене протягом віків тисячами безіменних талановитих народних майстринь. Наше завдання – не розгубити його, передати це живе іскристе диво наступним поколінням.
Вбравшись у таку красу, ми отримуємо енергію наших предків, пишаємось минулим та гордо дивимось у майбутнє.

Мабуть, кожна дівчинка в дитинстві мріє стати принцесою – красивою, у гарному вбранні, із шикарною зачіскою, щоб усі нею захоплювалися, і зустріти собі принца під стать. Для наших прилучаночок можливість приміряти образ сучасної принцеси випала 12 травня. Місто обирало «Прилуцьку красуню-2018».
Участь у конкурсі краси, який проходив у міському Будинку культури, взяли 9 прекрасних дівчат віком від 16 до 22 років. Усі конкурсантки гарно підготувалися й змогли продемонструвати це вже в першому ж конкурсі, де були представлені відео-візитівки кожної з них. У відео-зверненні красуні розповіли трохи про себе, свої захоплення та плани на майбутнє.
Дівчат оцінювало компетентне та справедливе журі, справжні експерти та цінителі жіночої краси: заслужений працівник конкурсів краси «Панна України» Олександр Дубовик; директор центру фізичного вдосконалення «ІНТРО», хореограф-постановник, викладач Прилуцького гуманітарно-педагогічного коледжу ім. І.Я. Франка Юлія Скорик; директор магазину жіночої білизни «Fox House» Юліана Гензель; директорп магазину «Офіс-Line» Віктор Джевага; директор рекламно-інформаційного агентства «РІА-Прилуки» Олександр Дитина; помічник депутата обласної ради від Всеукраїнського об’єднання «Батьківщина» Валентин Харченко та співзасновник благодійної організації «Мистецькі барви» Катерина Мовчан. Окрім голосів журі до уваги приймалося й голосування, проведене серед присутніх глядачів. Так, кожна людина мала змогу прийняти участь у визначенні титулу «Прилуцька красуня глядацьких симпатій – 2018», вказавши порядковий номер учасниці на своєму квитку чи запрошенні.

Минають роки, і чисельні списки героїв Другої світової війні перекочовують до підручників історії. Проте є ще живі очевидці тих славних подій. Напередодні Дня перемоги над нацизмом ми разом із заступником директора по зв’язкам із громадськістю ТОВ «Агрікор Холдинг» Пишевським Олександром Юзефовичем завітали в село Дубовий Гай Прилуцького району, щоб привітати тамтешніх ветеранів із прийдешнім святом. 91-річний Вовк Микола Вікторович поділився з нами своїми спогадами.
– Народився я 17 грудня 1926 року в селі Яблунівка, мав ще трьох братів та сестер. На жаль, уже нікого немає. Один я залишився. Що ж до війни, то повоювати мені вдалося всього рік. У 1943 році забрали, а в грудні 1944-го демобілізували у зв’язку з пораненням (була ушкоджена рука та шийний відділ).
Коли наше село звільнили в 1943-му, усіх парубків узяли до Києва. Своїми ж підводами їхали. Доїхали ми до Дніпра, й усіх під очеретом виставили, а над головами – німецькі літаки… Як зараз пам’ятаю, як генерал Ватутін прокричав: «Де наша авіація?» А ми собі, молоді хлопці, під очеретом стоїмо. Тоді відібрали з нас підходящих, а я ще малий зовсім був, то й додому на тих же підводах і відправили. Та через місяць забрали знову, але тепер уже в Ульянівську область, на станцію Інза. Там я пробув 6 місяців. Жили в землянках, проходили навчання. Спочатку потрапили в мінометну роту, а потім – у кулеметну. Був першим номером, стріляв із станкового кулемета.