(до 90-річчя створення
Прилуцького округового музею)

Шлях Прилуцького краєзнавчого музею до теперішнього статусу зайняв кілька десятиріч. Спочатку колекція старожитностей, яку наприкінці ХІХ-початку ХХ ст. зібрав Іван Назарович Капустянський, розміщувалася в двох кімнатах Земського будинку, потім, у роки Першої світової й після її закінчення — поневіряння по різним приміщенням, втрата значної частини експонатів. Нарешті, в 20-х р. р. адміністративна влада Прилук зглянулася на звернення місцевої інтелігенції відносно необхідності створення повноцінного краєзнавчого музею, до того ж наближалася дата, котра потребувала, за думкою ідеологів, відзначення, — 10-річчя жовтневого перевороту. Оголошений конкурс на заміщення вакантної посади завідуючого майбутнім музеєм виборов Василь Іванович Маслов, на той час – викладач Прилуцьких педагогічних курсів, реорганізованих пізніше в педагогічний технікум.
Із 1 січня 1927 р. було затверджено штат музейних працівників: науковий співробітник (він же й завідувач), лаборант і техробітниця-прибиральниця. Восени цього ж року посаду лаборанта скоротили, а на завідування сільськогосподарським і промисловим відділом прийшов Юрій Каневський. Таким чином, на все про все – два чоловіки й жінка.
Наполеглива праця В.Маслова дала гідні результати: 27 березня 1927 р. відбулося офіційне відкриття Прилуцького округового музею, який із травня того ж року почав функціонувати вже на постійній основі.
Основою експозиції стала галаганівська колекція з Сокиринського палацу, перлину ж її старожитностей складали народні картини XVII-XIX cт. та родинні портрети Маркевичів, Скоропадських, Стороженків, Розумовських, Галаганів.

13 липня активні члени Територіального центру соціального обслуговування мали нагоду переконатися в цьому й відвідати в селі Бубнівщина фортецю Прилуцького козацького полку, яка ошатно й міцно розташувалася на березі мальовничого озера, на пагорбі села.
Організатором і спонсором автобусної екскурсії був отаман полку – Ткаченко Сергій Григорович.
В автобусі, який від’їхав від Територіального центру соціального обслуговування о 10 годині ранку,  не затихали пісні, адже перебували в ньому члени Клубу активного довголіття за покликом душі, серед яких було багато справжніх вокальних талантів.
Нас вітали пострілом з гармати й щирим українським гаслом: «Слава Україні!», на що ми переконливо відповіли: «Навіки слава» і «Героям слава!»

Літо – пора яскравих вражень, веселощів та відпочинку. Саме в цей період діти мають змогу отримати заряд позитивних емоцій та загартувати свій організм на весь рік. Більшу частину свого часу вони проводять на свіжому повітрі, гуляючи, стрибаючи та бігаючи з друзями. Через це кожен день повинен бути насиченим та приносити їм щось нове й цікаве.
23 липня на території літнього майданчика міського Будинку культури проводилася розважальна програма під назвою «Казковий світ», а ще раніше – «Пригоди на острові Зімбабве». Організаторами цього дійства були МБК разом із керівником театру вогню та світла «Агній» Яною Дробот та культорганізатором Інною Карцевою. Головна мета таких програм – залучення дітлахів до відпочинку та зацікавлення роботою гуртків МБК, а також можливість відпочити батькам зі своїми малюками після тяжкого трудового тижня.

У Прилуцькій міській дитячій бібліотеці ім. Павла Білецького-Носенка з 20 по 27 липня 2017 року проходить виставка, присвячена 110-й річниці від дня народження Олега Ольжича. Протягом цього часу кожен бажаючий може ознайомитись із біографією та творчістю українського поета, вченого та громадського діяча
Олег Ольжич (О.Кандиба), син поета Олександра Олеся, народився 1907 р. у Житомирі. Дитинство провів у Пущі-Водиці біля Києва. У 1923 р. разом із матір’ю виїхав до Берліна, де тоді проживав його батько. Університетські студії у Карловому університеті в Празі закінчив доктором філософії. Якийсь час був асистентом Українського вільного університету в Празі. Як археолог працював у чеському Національному музеї, брав участь в археологічних розкопках у Чехословаччині та інших країнах. 1938 року читав лекції (слов’янська археологія) в Гарвардському університеті та був ініціатором організації Українського наукового інституту в США.

13 липня у міській бібліотеці імені Любові Забашти відбувся інформаційний екскурс на тему «Встановлення української державності». Захід розпочався зі слів В’ячеслава Липенського «Ніхто нам не збудує держави, коли ми її самі не збудуємо, і ніхто з нас не зробить нації, коли ми самі нацією не схочемо бути». І це дійсно так, ми маємо пишатися своєю мовою, культурними цінностями, які український народ створював протягом багатьох десятиліть. Багато ворогів намагалися знищити українців як націю, але вона відроджувалася для того, щоб потім у майбутньому здобути свою незалежність.
Першим кроком до здобуття незалежності й розбудови власної державності стало прийняття Верховною Радою Української РСР 16 липня 1990 року Декларації про державний суверенітет України. До уваги слухачів було представлене коротке відео про день прийняття Декларації. Спочатку до слова було запрошено викладача історичних дисциплін Прилуцького агротехнічного коледжу – Каїку Наталію Григорівну. Вона висвітлила основні положення Декларації про державний суверенітет. У документі проголошувалося, що Україна має своє громадянство, де «всі громадяни рівні перед законом». Єдиним джерелом влади визначався народ України. У міжнародних відносинах декларувався постійний нейтралітет і дотримання трьох неядерних принципів: не застосовувати, не виробляти й не зберігати ядерної зброї. Однак, існували певні передумови прийняття даної Декларації, про які розповіла викладач Прилуцького агротехнічного коледжу – Чернікова Ольга Петрівна. Ними були: прихід до влади М. С. Горбачова, аварія на Чорнобильській АЕС, землетрус у Вірменії 1988 року та інфляція, що принесли державі великі майнові та людські втрати. Також посилювався національний та відцентровий рухи, що сприяли появі дисидентів, виникненню громадських об’єднань та утвердженню Закону про мову. Останнім доповідачем була Катерина Дмитрівна Драниця, яка розповіла про політико-правове становлення української державності. Вона ознайомила з раніше викладеними фактами через призму закону.

13 липня 2017 року в Прилуцькій районній бібліотеці відбулася зустріч талановитої прилуцької молоді «Бібліотечна світлиця». Бібліотекар Надія Мариноха-Стеценко запросила до розмови талановитих користувачів бібліотеки, серед яких були присутні:
Андрій Коротун – учень гімназії №1, переможець багатьох конкурсів і олімпіад, один із 243 українських школярів, який за програмою обміну майбутніх лідерів (flex) буде рік проживати в американській родині, навчатися в Америці й, головне, доноситиме на інший континент знання про Україну. Цілеспрямований, відкритий до спілкування юнак поділився своїми мріями, зокрема, в майбутньому себе бачить біологом-науковцем, поглиблюватиме за кордоном своє знання англійської, полюбляє читати наукову фантастику.
Анастасія Дорошенко – юна прилуцька поетеса, дипломант премії ім. Любові Забашти. Дівчина пише дорослі вірші про «світ, що в душі добром проріс», та ділиться своїми думками про те, що поетичне натхнення приходить не лише з певним настроєм, а й із певною порою року. Будемо чекати саме осінніх відкриттів Насті, коли «парасольками грається вітер». Натхненна прочитанням власних поезій, дівчина ділиться тим, що має багато захоплень у житті – це і танець, і математика, і фотографування. У планах – прозові твори, розпочати хоче з новели.
Артем Гуртовенко – учень Ладанської музичної школи, учасник конкурсу «Мистецькі барви», зіграв декілька музичних творів на бібліотечному піаніно, наповнивши мелодією читацьку залу та розповів про своє захоплення програмуванням.

У добу багатоповерхівок зовсім не рідкість зустріти занедбаний та недоглянутий під’їзд. По дорозі до своєї квартири люди не помічають пошарпані стіни й сміття на підлозі. Їх не хвилює та занедбаність, яка знаходиться за межами їхніх квартир. Таке відношення передається від одного мешканця до іншого, ніхто не хоче бути крайнім, ніхто не хоче прикласти зусиль, організувати та прийняти участь у облагородженні своїх під’їздів.
А от мешканці першого під’їзду будинку №10, що у в’їзді Опанасівський, вирішили, що вони варті кращого, тому в них буде чистий та затишний під’їзд. За своєю ініціативою та за власні кошти жильці вирішили навести лад та повністю змінити вигляд свого під’їзду.
Люди зібрали кошти та активно включилися в роботу з покращення стану квадратних метрів загального користування та прибудинкової території. Вони привели до ладу східці, пофарбували стіни, поклали нову плитку на підлогу, замінили вікна та двері, підвіконня прикрасили живими квітами, а стіни декорували картинами. Також виготовили під замовлення штори на вікна. Різноманітні квіти в металевих підставках стали окрасою біля вікон. Багато різних деталей, але нічого зайвого, все зроблено зі смаком і любов’ю.

Літо – це довгоочікувана пора року. Час спекотних днів та теплих вечорів. Відпочинок біля річки є одним із найулюбленіших занять дорослих та дітлахів. Він є звичним та користується великим попитом серед прилучан. Саме тому, вони приходять на місцевий пляж, щоб позасмагати, зануритися в прохолодну воду та активно провести свій час. Такий відпочинок надає сил та урізноманітнює будні.
Донедавна на пляжі не тільки неможливо було купатися через різак та велику кількість сміття, а й взагалі неприємно знаходитися. Завдяки «Прилуцькому козацькому полку» проблему з місцевим пляжем було вирішено.
Навесні козаки разом із усіма охочими проводили роботи з прибирання пляжу. На його території встановлено волейбольний майданчик, на якому, зазвичай, проводяться змагання, дитячі каруселі з лабіринтами та гірками, від яких діти просто в захваті. Також козаки попіклувалися й про розміщення роздягальні, невеличкого душу, фонтанчика з питною водою та безкоштовною Wi-Fi зоною, а якщо ви вирішили поласувати смачненьким, то невеличкий кіоск на території стане вам у нагоді.