— На вибори підеш?
– Буде вибір — піду.
Такий настрій невизначеності напередодні місцевих виборів є домінуючим. Пояснення цьому – втома, розчарування, зневіра. Причина такої інертності криється в надмірних сподіваннях на швидкі зміни, вірі в нічим не підкріплений популізм тих, хто черговий раз поділив Україну. Останній плебісцит із зеленим відтінком став початком сонного, бездіяльного стану громад.
Пістряві борди з «новими» обличчями, «професійними» командами та «креативними» лідерами не каталізують прояви пасіонарності. Це схоже навіть не на ступор, а на короткий привал. Хтось прос- то хоче поспостерігати, що цього разу з усього вийде, без нього. Така позиція буде принаймні запорукою відсутності приступів самобичування в майбутньому. Зручно, нічого не скажеш. Але хронометр цокає, календар скидає аркуші, мов жовтневий клен, підводячи нас до двадцять п’ятого числа. Я зовсім не хочу говорити, що це якась визначальна дата, а після неї все кардинально зміниться і, що небо впаде на землю. Ні, проходили це вже багато разів. Що найцікавіше, ми ніколи не були задоволені вибором. Програми кандидатів ми сприймали як справжнє меню, а нам знову приносили недогріту, пересолену страву. Шановні! Лозунг «Вчитися, вчитися і вчитися!» повинен висіти не в школах, а на виборчих дільницях, бо жодні вибори нас так нічого й не навчили.
Будучи депутатом шостого скликання, я пропонував ввести зміни в регламент ради, щоб майбутня кількість прилуцьких депутатів була зменшена з 50 до 34 осіб. Тоді мене не підтримали. Більше того, навіть звинуватили, що це паралізує роботу самоврядного органу. Незважаючи на це, поза моєю волею, та й моїх опонентів, кількість депутатів місцевих рад була змінена на законодавчому рівні. Сьоме скликання було представлене в кількості тридцяти чотирьох обранців громади. Так званого паралічу не сталося, але попри всі закони діалектики кількість не переросла в якість. Та система виборів здивувала багатьох, коли після голосування за «брендові» партії Прилук, виборець не зміг зрозуміти, що там (серед депутатського корпусу) робить той чи інший персонаж. Фокус тодішніх виборів полягав у тому, що за партійною ширмою стояли кандидати, які без тих парткуліс не змогли б і на кілометр підійти до місцевого представницького органу. Я думаю, що не треба тлумачити термін «брендові» партії. У наших Прилуках це традиція — на «Ба» починається і на «Шко» закінчується. Іноді проміж ними вилазило щось синє та Регіональне. Зараз ситуація кардинально не змінилася, відбулася мімікрія, дифузія та дроблення. Лозунги, прапори та «нові» обличчя.
Система виборів стала іншою. Тепер партійні ширми напіврозчинені і за лаштунками можна побачити кандидатів. Можна, але традиційність вибору «брендових» партій може покласти край усьому процесу відкритості списків. Партійна домінанта буде переважувати над персональною визначеністю з кандидатами.
Двоє розмовляють після голосування.
– Ну, що ти думаєш про цих кандидатів?
– Що? Та нам просто повезло, що виберуть тільки одного!
Ні, так закінчувати не можна, беручи до уваги принаймні той факт, що я теж балотуюся в депутати Прилуцької міської ради. Дорослі не вірять в Діда Мороза. Дорослі вірять у прогноз погоди і ходять на вибори. Адресую останнє в першу чергу молоді. Прийдіть і зробіть свій вибір, вдумливо та без «прикольчиків». Прийдіть і зробіть вибір усі, хто перебуває в стані анабіозу, всі, хто глибоко розчарований останніми наслідками волевиявлення.
Я був присутній на зустрічі, в якості виборця, з одним із кандидатів. Так от, останній почав свою промову зі слів: «Брехати не буду…». Громада насторожилася, я, признаюсь, теж.
Здорово стояти в стороні, усвідомлюючи, що ти нічого не вирішуєш. Я не пам’ятаю, з яких саме слів починав і починаю свої промови перед виборцями, можливо, теж із аналогічної дефініції, яка змушує насторожитися слухачів. Можливо. І це теж я мушу віднести до своїх персональних недоліків.
Дрібні недоліки виглядають значними, якщо вони виявляються в поведінці тих, кому ввірена влада. Це стосується в першу чергу тих, хто був у Прилуцькому парламенті за минулих каденцій. У команді «Рідного дому» є такі кандидати. Але наша перевага полягає в тому, що ми можемо прагматично аналізувати наші дії та прийняті рішення. Вибір за вами!
Владислав КІЧА, кандидат №1 у депутати
Прилуцької міської ради від партії «Рідний дім»
по виборчому округу №4
