26 лютого в Прилуцькій міській бібліотеці для дітей ім. Павла Білецького Носенка проходила виставка дитячих робіт вихованців творчої майстерні при ЦТДЮ. Роботи дітей – особливі, виконані в стародавній техніці витинанки та розпису по склу. У технічному плані витинанка – цілісне зображення, що повністю вирізане з одного аркуша паперу та розміщене на контрастному фоні. Мистецтво витинанки набуло свого поширення в Європі, а з XIX ст. з’явилося і в Україні.
До техніки витинання та мотивів народних візерунків усе частіше звертаються сучасні художники, бо в них закладена надзвичайна сила декору та образу. Тільки їм властиве силуетне вирішення, ритмічна виразність візерунка, дзеркальна симетрія, лаконізм і логічна узгодженість між матеріалом, формою та технікою виготовлення.
За словами Марини Гордієнко, витинанки посіли важливе місце в її житті досить давно. Учні, яких вона навчає цьому мистецтву, дуже здібні. Найталановитішими гуртківцями творчої майстерні при ЦТДЮ «Креативне рукоділля» виявилися: Валерія Ровна, Дарина Мирвода, Ольга Харченко, які й були присутні на відкритті виставки та поділилися складністю творення цих виробів. Більшість робіт представлені у весняній та літній тематиці. Діти зізнаються, що мають безліч перемог на різних конкурсах. Оля Харченко, яка виявилася досить сором’язливою, займається цим видом мистецтва з 7 років. Марина Гордієнко розповіла, що ця маленька майстриня проявляла свої здібності насправді ще з 4 років. Тож вона має талант не лише в цій галузі, а й володіє мистецтвом вишивання бісером і хрестиком.

Масляна… Багато таємниць зібрано навколо цього свята.
З давніх-давен фактором, який завжди об’єднував українців були свята. Під час них між собою могли помиритися як давні вороги, так і ті, хто втратили зв’язок зовсім нещодавно. Зважаючи на такий менталітет українців, не можна упускати й першого весняного циклу свят, який у народі називають Масляною.
Масляна – одне з найстаріших слов’янських свят. І це не лише млинці, до яких ми так звикли в тиждень перед початком Великого посту. У дохристиянські часи це був своєрідний обряд проводів зими та радісного пробудження природи з приходом весни. Давні слов’яни були язичниками, тому в дні Масляної вшановували Сонце, яке несло тепло та пробуджувало природу. Вони готували жертовний хліб для богів, які правили Сонцем, у вигляді млинців. Адже саме ця страва схожа на найбільше небесне світило.
Так, в останній день цьогорічної зими, 29 лютого, прилучани святкували Масляну. Обрядове свято-ярмарок «Проводи Зими – зустріч Весни» уже традиційно пройшло на Центральній площі міста.
У заході взяли участь міський голова Ольга Попенко, депутати міської та обласної рад, посадовці та члени виконавчого комітету міської ради, заступники міського голови, представники громадськості та молодь міста.
Народні гуляння супроводжувалися веселими конкурсами, вікторинами та іграми, а концертна програма від творчих колективів міста створила атмосферу й колорит справжнього українського свята з усіма його традиціями.

Понад 4 млн грн
на допомогу сім’ям
із дітьми

Прилуцьке казначейство 7 лютого 2020 року перерахувало І транш субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на виплату допомоги сім’ям із дітьми, малозабезпеченим сім’ям, інвалідам із дитинства, дітям-інвалідам, тимчасової державної допомоги дітям і допомоги по догляду за інвалідами І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу за лютий у сумі 4044427,54 гривень.
Субвенція перерахована згідно з помісячним розписом субвенції з державного бюджету на 2020 рік і в межах фактично нарахованих сум відповідних допомог.

Звичайні
робочі скарги

У ході звітів міського голови, які пройшли в мікрорайонах міста, було отримано звернення від мешканців і голів комітетів самоорганізації стосовно наявних нарікань на не завжди належне виконання перевізниками своїх обов’язків.
Наприклад, такі маршрути як №1, №№2 і 2А, 2Б, №4, №9, №№16 і 16А, а також №20 не отримали жодних зауважень, чого не можна сказати про інші автобуси. Мабуть, найбільше нарікань було через маломісність автотранспортних засобів, а відповідно і перезавантаженість, і особливо у ранній час доби. Минулого тижня комунальне підприємство «Муніципальний контроль» відповідно до свого статуту здійснило перевірку за графіками руху автобусів. Оскільки спеціаліста з транспорту в міській раді вже 5 років як немає, то цю функцію виконує саме «Муніципальний контроль».
У результаті перевірки було зафіксовано відсутність автобусів в мікрорайоні М’ятно-дослідної станції з 7 до 8 години ранку. Схожа ситуація і поблизу ЗОШ №13, де в період із 7.15 до 8.15 автобуси просто не зупиняються через те, що їдуть переповнені.
По маршруту №15 надійшло звернення стосовно забезпечення перевезення пасажирів у вихідні дні. Та жителям міста треба розуміти, що автобус не може їздити без вихідних, а відповідно, якщо вони бажають, щоб у суботу та неділю він був на маршруті, то мають колективно визначити, який із робочих днів віддати перевізнику під вихідний. Але в такому випадку також може виникнути проблема, адже запротестують батьки школярів і працююче населення.
Бачити на маршруті у вихідні автобус №19 мають бажання і жителі мікрорайону Рокитний. Хоча також мають пам’ятати, що цей маршрут загалом призначений для перевезення пасажирів із Рокитного до поліклініки. А вона у вихідні не працює.
А от маршруту №21 стосувалися нарікання трохи іншого характеру. Річ у тім, що на сьогодні з 13 автобусів, які проходять по договорах, 5 ніколи не здійснюють перевезення. Як результат, на маршруті залишилося лише 8 автобусів.

Підвищений вечірній тариф більше
не розглядатиметься

Кілька тижнів тому мешканці військового містечка №12 ініціювали розгляд питання щодо організації перевезення пасажирів автобусами з їхнього мікрорайону у вечірній час доби, а також у вихідні та святкові дні без пільг і за завищеним тарифом.
Таке побажання містян було прийняте посадовцями міської ради до уваги. Довелося згадати зустріч із перевізниками, яка відбулася ще в жовтні 2018 року, коли й було запропоновано тариф у 10 грн у вечірній час. Саме таку вартість і було оприлюднено жителям військового містечка як варіант вирішення їхнього питання.
Подальший розвиток питання був дуже стрімким. Відповідний лист до мешканців вказаного мікрорайону потрапив на сторінки Фейсбуку, де набув чималого розголосу. Як результат, взявши до уваги таке невдоволення та загальну соціальну напругу, заступник міського голови Олександр Сивенко дане питання взагалі зняв із розгляду.
Коли чекати
валідаторів?

Наближається весна і прилучани чекають на обіцяне впровадження GPS-контролю та встановлення валідаторів у громадському автотранспорті. Та не так сталося, як гадалося. За словами заступника міського голови Олександра Сивенка, запровадження автоматизованої системи обліку пасажиропотоку та GPS-навігації наразі зайшло в глухий кут.
Як зазначив посадовець, оператори, або суб’єкти господарювання, які це впроваджуватимуть, давно визначені, за підсумками конкурсу підписані договори. А от із перевізниками договори досі не складені, скільки ще не вирішено питання фінансування даного напрямку. Олександр Іванович розповів, що від самого початку розглядалося цілих 6 варіантів фінансування, які й були подані на розгляд міському голові.
Один із них – це 6 грн загальноміський тариф і 4 грн пільговий – не було прийнято. Другий варіант, пропозиція власне міського голови, – 6 грн загальноміський тариф, але пільговий залишити на рівні 3 грн, при цьому додати перевізникам по 1 грн за перевезення школярів і пільгової категорії населення, які їздять безкоштовно. Для реалізації такого варіанту з міського бюджету треба було б виділити ще близько 800 тисяч гривень.
Була ще й інша пропозиція від самих перевізників – не підвищувати вартість проїзду, а додати 3 грн за перевезення школярів і 2 грн за перевезення пільговиків, котрі зараз їздять за 3 грн. Знову ж таки в такому випадку з міського бюджету в рік треба було б додати 2 млн грн – рішення не прий- няли.
Обговорювалися ще кілька варіантів, у тому числі – купити всю цю систему й передати її перевізникам. Але тут мова йде вже про 3 млн 80 тис. грн.
Як результат, до розгляду було запропоноване середнє значення тарифу – 5,5 грн загальноміський і 3,5 грн пільговий. За таких умов перевізникам не додається нічого, а от ці 50 коп підуть саме на впровадження валідаторів і GPS-контролю. Даний проєкт рішення був підготовлений Олександром Сивенком на засідання виконкому, але міський голова поки його до розгляду не передала, мотивуючи необхідністю додаткових обговорень із перевізниками. Попередньо відомо, що з одинадцяти перевізників лише двоє (Крило та Тригубенко) згодилися на такі тарифи. Решта ж були категорично проти. Хоча, на думку Олександра Івановича, даний варіант є найбільш реальним, інакше система, яку так хотіли впровадити, і документація з якої вже робиться, так і не буде впроваджена.
Інформація «ГП»

Завжди приємно дізнаватися, що твій товариш чи просто знайомий досяг значного успіху в житті та творчості. Не менш приємним є це відчуття і на рівні міста, коли тут чи там чуєш відгуки про якусь знаменитість, а потім виявляється, що це твій земляк, виходець із твого міста чи села, ви ходили одними вулицями, відвідували одні й ті ж заклади.
Продовжуючи рубрику про відомих прилучан, цього разу хочу розповісти про молодого чоловіка, який уже підкорив чимало жіночих сердець, граючи ролі характерних парубків в українських фільмах і серіалах.
Тож знайомтесь – Дмитро Сова, український актор театру та кіно, який народився в Прилуках. У його родині не було професійних артистів. Батько, Павло Петрович Сова, та мати, Наталія Григорівна, мають технічну освіту, були гарними спортсменами. Однак у домі завжди панувала творча атмосфера: батько у вільний час пише вірші, гуморески, поеми; мати – створює кулінарні шедеври; бабуся Дмитра гарно співала, а дідусь мав неабиякий талант спілкування – завжди був душею компанії.
Має Дмитро і старшого брата Петра. Власне саме з його подачі він і пішов уперше до дитячої театральної студії, де займався під керівництвом Тетяни Михайлівни Погребняк. Закінчивши школу №14 у 2000 році, він знову ж таки за прикладом брата, вступив до Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого. Одразу після вузу став актором театру «Вільна сцена» – експериментальної студійної сцени під керівництвом Дмитра Богомазова. А з 2005 року почав зніматися в кіно. Дебютом актора стала роль в серіалі «Сестри по крові».
Наразі фільмографія Дмитра Сови нараховує більше ніж 90 стрічок: «Я з тобою», «За законами воєнного часу», «Офіцерські дружини», «Острів непотрібних людей», «Гречанка», «Сувенір з Одеси», «Село на мільйон», «Папараці», «Катерина», «Свати-3», «Свій чужий син», «Покоївка», «Секрет майя», «Фото на недобру згадку», «Мереживо долі» та інші. Також він зіграв в історичній драмі Януша Заорського «Польська сибіріада».
І ось 27 лютого стартує прокат нової картини за участі Дмитра – фільму «U311 Черкаси», де він зіграв одну з головних ролей. Ця дата була вибрана не випадково, адже саме в цей час у 2014 році розпочалася анексія Криму.

Щорічно 20 лютого в Україні відзначається День пам’яті Героїв Небесної Сотні згідно з Указом Президента України від 11 лютого 2015 року «Про вшанування подвигу учасників Революції Гідності та увічнення пам’яті Героїв Небесної Сотні».
Саме в ці дні під час Революції Гідності протистояння між українським народом і тодішнім режимом сягнуло свого апогею.
20 лютого 2014 року загинуло найбільше активістів Євромайдану. Загалом революційні події зими 2013-2014 років забрали життя понад ста активістів Майдану.
21 лютого 2014 року офіційна влада України юридично визнала жертвами загиблих мітингувальників Майдану. Того дня на Майдані відбулося прощання із загиблими повстанцями, яких у жалобних промовах назвали «Небесною Сотнею», а під час прощання із загиблими лунала пісня «Плине кача…», яка стала українським народним реквіємом.
Щоб вшанувати пам’ять загиблих Героїв Майдану та героїв АТО, які загинули за світле майбутнє України, 20 лютого в Прилуках біля банера Героям Небесної Сотні відбувся мітинг-реквієм «Їх подвигу не буде забуття».
Перед присутніми виступили заступник міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради Тетяна Шкуренко та громадський активіст, учасник майдану Революції Гідності Ольга Костюк.
Події на Майдані та Революція Гідності сколихнули не тільки Україну. Україна продемонструвала Європі та всьому світові, що українці – міцна духом і волелюбна нація, яка навчилася поважати себе та яка зуміла відстояти свій демократичний вибір.

20 лютого Україна вшановує пам’ять Героїв Небесної Сотні. У цей день ми схиляємо голови перед світлою пам’яттю патріотів, які не пошкодували власного життя задля світлого майбутнього прийдешніх поколінь. Символічно, що саме цього дня в стінах Прилуцького ліцею №10 відбувся спільний захід вчителя початкових класів Нефед Ірини Геннадіївни та Прилуцької міської центральної бібліотеки імені Любові Забашти під назвою бібліо-спогад «Книга народної пам’яті» (до Дня пам’яті Героїв Небесної Сотні).
Бібліотекар І категорії Прилуцької МЦБ ім. Л. Забашти Ніна Заболотна познайомила школярів із хронологією подій на Майдані, показала, яким чином вони знайшли своє відображення на сторінках книг сучасних українських авторів, акцентувала увагу підростаючого покоління на дитячій літературі подібної тематики.

Не секрет, що талантів у нашій державі вистачає, особливо ж ми завжди пишаємося нашим скарбом – обдарованими дітьми.
У Прилуцькому Центрі творчості дітей та юнацтва займаються діти, у яких є велике бажання творити, а завдання керівників гуртків допомогти їм розкрити свій Божий дар, відшліфувати його до коштовного діаманта, загартувати у виставках, конкурсах, фестивалях різного рівня.
З великим творчим потенціалом до закладу ЦТДЮ прийшла Тетяна Яременко, вихованка дівочої школи «Ассоль» (керівник Яременко Ірина Володимирівна). З перших занять одразу було видно, що дівчинка має неабиякий талант. Вона швидко та вправно освоювала різні техніки, виконувала роботи різної складності. Кожна робота для неї має велике значення, адже їх створення займає багато часу та терпіння. Ці роботи різні за сюжетом, композицією, технікою виконання, але всі зігріті теплом маленької майстрині.
За шість років навчання у дівочій школі «Ассоль» Таня освоїла різні техніки декоративно-ужиткового мистецтва: вишивка бісером і хрестиком, форм-арт, стрінг-арт, паперопластика, декупаж, в’язання спицями та гачком, текстильна іграшка. Бере активну участь у міських, обласних, всеукраїнських та міжнародних виставках, конкурсах і фестивалях. Паралельно є вихованкою заочної школи обдарованої молоді в м. Чернігів.

На сьогодні активно обговорюється питання продажу землі сільгосппризначення. За результатами дослідження Київського міжнародного інституту соціології, думки людей із цього приводу фактично розділилися пропорційно. При цьому, більшість українців усе ж проти зняття мораторію на продаж землі. А понад 70% українців – за референдум із даного питання. Це означає, що питання купівлі-продажу землі необхідно більш детально вивчати та не включати «турборежим» по його вирішенню.
Цікаво було б почути думку прилучан, громадян України, які дотичні до влади й мають трохи більше повноважень і можливостей, ніж пересічні українці з питання продажу земель сільськогосподарського призначення – наших місцевих депутатів.
Дмитро Третяченко, наймолодший депутат Прилуцької міської ради нинішньої каденції, представник міської організації Радикальної Партії Олега Ляшка, має чітку позицію з даного питання, підґрунтям до чого є спеціалізована освіта – має диплом землевпорядника. Місцевий обранець категорично проти продажу земель сільськогосподарського призначення, і на це він має вагомі причини.
«По-перше, Україна досі не поборола «чорних» реєстраторів і «чорних» нотаріусів, які перереєстровують цілі підприємства, у підпорядкуванні яких є сотні тисяч гектарів землі, на інших людей, підставних осіб. І доки ми не поборемо цих «чорних» ділків, не будемо гарантувати права власності громадян України, не можна цього робити. Адже щойно почнеться впровадження ринку землі, відразу розпочнуться масові махінації та спекуляції.
Друга причина – згідно з Основним Законом нашої держави – Конституцією, кожному громадянину України гарантовано право безкоштовної приватизації земельної ділянки у розмірі 2 га для ведення особистого сільського господарства, ще 10-20 соток – для спорудження будинку, в залежності від того, де людина знаходиться – в селі, селищі чи місті. Також держава гарантує земельну ділянку для будівництва гаражу, для садівництва та дачного будівництва. Тож в принципі, кожен громадянин України має право цю землю отримати.
Хочу відзначити, що ні я, ні мої батьки, друзі чи знайомі не мають таких гарантованих ділянок у власному користуванні. Натомість більшість народних депутатів, чиновників вищих рівнів уже давно отримали ці земельні ділянки на себе, своїх батьків, родичів, братів, кумів, сватів. І це несправедливо, адже порушуються наші конституційні права.
І ще один пункт, який я вважаю дуже важливим, — це нинішнє соціально-економічне становище в державі. Ми бачимо як падає економіка, виробництво, реєстрація ФОПів зменшується, а відповідно зменшується кількість робочих місць, з’являється безробіття, населення України бідніє і, відповідно, в такий складний для країни час спекулянти також можуть скористатися ситуацією та скупити за безцінь українські землі і використати їх потім для власного максимального збагачення».
Артем Рожко, депутат Прилуцької міської ради від Аграрної партії України, також має власну думку з приводу обговорюваного питання.