Владі боротися з цим украй важко, адже у Кримінальному кодексі України відсутня окрема стаття, що передбачає відповідальність за вчинення вандалізму. Тому такі злочинні дії, кваліфікуються як знищення або пошкодження чужого майна, хуліганство, руйнування чи псування пам’яток історії або культури тощо. І в більшості випадків факти руйнування є, а винних – немає.
Деякі з наших місцевих жителів, які мали змогу побувати за кордоном, усе частіше захоплюються не красивими краєвидами та визначними пам’ятками, а чистотою та охайністю. Чому так? Адже наша держава не гірша від інших і ми також будуємо Європу в Україні. Відповідь є! Уся проблема у свідомості не тільки окремих жителів, а й цілого народу. Європейці розуміють, що обладнані дитячі майданчики, вирощені зелені зони чи освітлення в парках кожна влада створює для своїх жителів і гостей міста чи країни в цілому. А хто ж буде руйнувати «своє»?
Пошкоджене майно звичайно ж полагодять із бюджету міста. Проте влада знову буде поганою в очах своїх городян. Але чи задумується хтось, що саме за ці гроші можна було б відремонтувати якусь ділянку дороги, зробити ще одну тротуарну доріжку, найняти людей для відлову собак по вулицях чи зробити ще один притулок?

Тетяна Пилипченко