Українські малюки давно вже почали писати листи Діду Морозу з проханням про бажані подарунки. Спостерігається цікава тенденція. З кожним роком все більш високі вимоги й побажання пред’являють вони у своїх листах. Дітлахи просять про більш дорогі й практично нездійсненні речі. Подарунки типу цуценя, велосипеда, нових джинсів сьогодні вже не актуальні. Сучасна дітвора все більше мріє про комп’ютер, роликові ковзани, женихів і наречених для братів і сестер, високооплачуваної роботи для мами й тата. А для реалізації даних побажань у багатьох листах навіть указується адреса магазинів, де можна купити бажану річ, висилаються іграшкові гроші і т.п. Отож, сучасна дітвора хоче знайти під ялинкою чимало цікавих речей.
Поспілкувавшись із другокласниками однієї з Прилуцьких загальноосвітніх шкіл, ми дізналися, що найбажанішим подарунком для них є планшет. У топі бажаних подарунків незмінно залишаються усілякі машинки, пістолети та роботи для хлопчиків і ляльки «Барбі» та м’які іграшки для дівчаток. Мотивують бажання отримати такі подарунки тим, що цьогоріч були слухняними та, звичайно ж, обіцяють і в подальшому гарно поводитися. Цікавим зауваженням однієї з дівчаток було: «Буду доброю та чесною з усіма». Інша щиро пообіцяла Дідусю Морозу «дуже-дуже гарно себе вести, слухатися маму та грати на піаніно».

2017 – Рік Японії в Україні. Він має на меті зміцнити зв’язки між Україною та Японією, зблизити кардинально різні культури та народи. Протягом поточного року в Україні проходять заходи, присвячені цій культурі.
16 грудня 2017 року в Центрі творчості дітей та юнацтва відбувся традиційний дитячий учбово-методичний семінар із айкідо, присвячений року японської культури в Україні та приурочений до Дня Святого Миколая.

Без любові до Батьківщини, готовності примножувати її багатства, оберігати честь і славу, а за необхідності – віддати життя за її свободу й незалежність, людина не може бути громадянином. Тому в нашому закладі велика увага приділяється формуванню основ патріотизму в дітей дошкільного віку. Адже саме формування любові до країни й держави, де живе маленька людина, починається з дитинства.
У цей непростий час, час випробовувань на нашій землі, немає таких людей, які б байдуже ставились до сьогоднішніх трагічних подій. Тисячі воїнів стали на захист нашої Вітчизни, а весь український народ, хто чим може, допомагає захисникам відновити мир на нашій землі.

– 400 років із часу першої згадки про храм Різдва Пресвятої Богородиці (1618 р.);
– 365 років із часу першої згадки про Спасо-Преображенський храм (1653-1655 рр.);
– 305 років із часу першої згадки про церкву в ім’я Святителя та Чудотворця Миколая на Сорочинцях (1713 р.);
– 310 років із часу першої згадки про Іоанно-Дмитрівську церкву (1708-1709 рр.);
– 385 років із часу заснування в м. Прилуки цехових організацій: кравецького, шевського, пушкарського та ковальського цехів (1633 р.);
– 370 років із часу заснування Прилуцького козацького полку (1648 р.);
– 235 років із часу отримання м. Прилуки Магдебурзького права (1783 р.);
– 175 років із часу відкриття в місті першої приватної аптеки (1843 р.);
– 125 років із часу прокладання через місто залізничної колії (вузькоколійки), яка з’єднала населені пункти Пирятин, Крути та Чернігів. Створені залізничні майстерні, побудовано вокзал (дерев’яний) (1893 р.);

13 грудня відбулося установче засідання Госпітальної ради Прилуцького госпітального округу. Головною метою його було затвердження керівного складу (голови, заступника та секретаря).
Госпітальна рада налічує 14 членів, представників міста Прилуки, Варвинського, Ічнянського, Прилуцького, Срібнянського й Талалаївського районів. На засіданні були присутні 13 з них. На посаду голови Госпітальної ради було запропоновано дві особи – Полонця Юрія Миколайовича, головного лікаря КЛПЗ «Варвинська ЦРЛ» та Івченко Ларису Володимирівну, головного лікаря КЛПЗ «Прилуцька ЦМЛ». Хоча Прилуцька ЦМЛ на даний час і являється основною багатопрофільною лікарнею інтенсивного лікування в Південному окрузі, і було б логічно призначити головою Госпітальної ради саме керівника даного закладу охорони здоров’я, та задля того, щоб уникнути так званого конфлікту інтересів та упередженого відношення, більшістю голосів (9 із 13) на цю посаду було обрано Полонця Юрія Миколайовича.

Щороку 22 грудня, коли дні найкоротші, а ночі довгі, відмічається День енергетика – професійне свято працівників енергетики й електротехнічної промисловості України, яке встановлене на знак визнання їх заслуг у економічному розвитку, вдосконаленні та підтримці повсякденного життя населення.
Це свято об’єднує всіх людей, причетних до енергетики, всіх, хто працює або колись працював у цій галузі. До них приєднуються викладачі, студенти, випускники профільних учбових закладів, жителі населених пунктів, для яких виробництво енергії є градоутворюючою галуззю.
Не дивлячись на те, що в Україні День енергетика – звичайний робочий день, відзначають свято досить урочисто й на урядовому рівні, й у трудових колективах.
Ми, як завжди, не оминули нагоди поздоровити місцевих представників такої важливої галузі, тому зустрілися з головним енергетиком Прилуччини Андрієм Івановичем Бордовіциним. Він, до речі, очолює два підприємства: є директором Прилуцького РЕМу та виконуючим обов’язки директора Південних високовольтних електричних мереж. Тобто Андрію Івановичу підпорядковується не лише наше місто та район, а й уся південна частина області.

Напередодні Нового року в Центрі творчості дітей та юнацтва оселяється казка, допомагаючи колективу втілювати в життя Свято Новорічної Іграшки.
Так, 15 грудня талановиті, закохані у свою справу митці, керівники гуртків декоративно-прикладного та образотворчого мистецтва, а саме: Нінель Шигань, Лариса Сидоренко, Ірина Тимченко, Ірина Яременко, Марина Чередніченко, Світлана Дорошенко, Наталія Авраменко, Ольга Колеснікова провели майстер-класи у різних техніках декоративно-прикладного мистецтва.
Знаєте, з чого можна зробити новорічні прикраси? Та з чого завгодно. На Святі Новорічної Іграшки можна було побачити яскраві кулі та ялинки з шовкових стрічок, ялинкові прикраси з електролампочок, із бісеру, зірки зі шпагату та газетної лози, янголи з фетру, сніжинки в техніці «торцювання», кульки в техніці «кінусайга».

Україна – наша держава, рідна ненька, вона неповторна своєю культурою, мовою, традиціями. Народна кухня – це така ж культурна спадщина українського народу, як мова, література чи мистецтво. Вона складалася протягом віків і з давніх часів відрізнялася різноманітністю страв, високими смаковими й поживними якостями. Зайдіть до української оселі на годинку – без частування господиня точно не проводить вас. Усе смачно, ситно, а головне – корисно та невибагливо. Українська кухня поширилася далеко за межі Батьківщини. Деякі її страви, наприклад, борщі та вареники ввійшли у меню світової кулінарії.