31 серпня відбулося засідання 31 сесії Прилуцької міської ради 7 скликання. На розгляд депутатів за планом порядку денного було висунено 31 проект рішень.
Про стан законності, боротьби зі злочинністю, охорони громадського порядку на території міста Прилуки за підсумками І півріччя 2017 року перед депутатами доповідали керівник Прилуцької місцевої прокуратури Богдан Зарічанський та начальник Прилуцького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області Руслан Крахмілець.
Правом виступу в рамках доповіді за питанням скористалися заступник голови ГО «Право на захист» Сергій Цибенко та громадський діяч Ольга Костюк. У рамках свого виступу Сергій Цибенко висловив ряд зауважень до роботи поліції та надав міському голові й депутатському корпусу від імені ГО «Право на захист» та БК «Лічман» заяву з проханням висловити недовіру керівнику поліції та призначити нового очільника відділу з-поміж правозахисників міста Прилуки.
Після виступу Сергія Цибенка правоохоронці відповіли на ряд депутатських запитань, зокрема тих, що стосувалися роботи камер відеоспостереження.
Під час голосування даний проект рішення не набрав достатньої кількості голосів і не був ухвалений депутатським корпусом міської ради.
Засідання чергової сесії продовжилося розглядом ряду проектів рішень, за якими доповідала начальник фінансового управління міської ради Олена Ворона. Суперечливим виявилося питання щодо виділення коштів із загального фонду міського бюджету. За проектом пропонувалося виділити кошти (1 млн 314 тис. грн.) на заробітну плату непедагогічним працівникам закладів освіти та 50 тис. грн. на реорганізацію дошкільного навчального закладу №23 у будинок для людей похилого віку. Депутат міської ради Дмитро Пахомов уніс пропозицію, яку підтримали його колеги, голосувати за ці два пункти окремо.

30 серпня 2017 року відбулося п’яте засідання Громадської ради при виконавчому комітеті Прилуцької міської ради.
На засіданні Громадської ради були розглянуті декілька питань, по яких прийняті дорадчі рішення.
Начальник Державної установи «Прилуцька виховна колонія» Квітницький Євген Леонідович виступив із проханням щодо можливості виділення коштів у розмірі 220 тис. грн. із міського бюджету Державній установі «Прилуцька виховна колонія» на оснащення вузлами комерційного обліку будівель, що дозволяється пунктом 8 статті 3 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» від 22 червня 2017 року №2119-VІІІ.
До дискусії була запрошена Трохименко Валентина Іванівна – начальник виробничо-технологічного відділу КП «Прилукитепловодопостачання». Вона роз’яснила, що Державна установа «Прилуцька  виховна  колонія»  не належить до комунальної власності і фінансується не з місцевого, а з державного бюджету. «Стаття 85 Бюджетного кодексу забороняє фінансування з двох видів бюджету, тобто з державного й місцевого. Є ст. 92, в якій вказується, що можливі інші програми по фінансуванню, але вже на виконання власних повноважень. Немає явної законодавчої підстави, щоб виділити вам кошти». Члени громадської ради не змогли проголосувати за дане питання, натомість порадили керівництву Державної установи звернутися з проханням про відстрочку в оплаті необхідного оснащення до керівництва КП «Прилукитепловодопостачання».

Перше вересня для більшості з нас є особливим днем, адже зі школою пов’язані найкращі роки нашого життя. Цьогорічне святкування Дня знань у Прилуцькій загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №13 імені Святителя Іоасафа Бєлгородського подарувало дітям Заудаївського мікрорайону та їхнім родинам незабутні приємні враження.
Урочистий захід пройшов за участю почесних гостей: спеціаліста управління освіти Прилуцької міської ради Л. М. Гапченко, депутатів міської ради Д. А. Пахомова, В. В. Кічі, О. Є. Глущенка. До речі, Дмитро Анатолійович, як і завжди, прийшов до школи не з порожніми руками: подарував своїй alma mater музичну апаратуру.
Присутнім на загальношкільній лінійці не доводилося нудьгувати, цьому сприяли яскраві художні номери у виконанні наших юних артистів. А дзвінкоголосі виступи першокласників засвідчили, що в школу №13 прийшла талановита зміна нашим випускникам.

Ещё свежи в памяти хорошие дела нашего земляка-мецената Ю. Коптева. Всё, что он сделал, украсило наш город, окультурило его центр. К этому относится и установка часов в историчес- кой зоне. Были у него и другие большие планы, но всё это уже в прошлом и, к сожалению, в ближайшем будущем дополнения не будет. А вот прилучанам ко всему сделанному меценатом надо бы относится по-хозяйски, бережно. Вот уже и часы на площади Иоасафа Белгородского давно остановили время в Прилуках.
Часы находятся на культовом сооружении церкви Московского патриархата, и казалось бы первым на остановку часов должен отреагировать настоятель церкви Н. Котеленец. А если учесть тот факт, что в своё время меценат инвестировал в эту церковь, то было бы благородно взять на себя ремонт часов. Но, как видим, ни рядовым прилучанам, ни частным лицам не делает чести безразличие к происходящему. Тогда за это дело надо взяться гор-исполкому и восстановить достопримечательность города.

До 140-річчя від дня народження Миколи Омеляновича Макаренка

Його ім’я назавжди увійшло в історію нашого краю. Видатний земляк, мистецтвознавець, історик, археолог і вчений-енциклопедист народився в 1877 році в збіднілій козацькій родині в селі Москалівка Роменського повіту Полтавської губернії (тепер це Сумська область), до якої входила тоді й Прилуччина.
У поточному році українська громадськість відзначила 140 років від народження славного сина України. Його порівнюють із Прометеєм. Саме до нього можна застосувати афоризм Ернеста Хемінгуея: «Людину можна знищити, але її не можна перемогти».
Навчання Микола Макаренко розпочав у Перекопській початковій школі й продовжив у Лохвицькій гімназії. Тут і почала формуватися в нього тяга до пізнання й любов до мистецтва, що ґрунтувалася на багатих традиціях навколишніх сіл, які славилися гончарством, ткацтвом, столярною справою та різними художніми промислами.
У гімназії Микола Макаренко досконало оволодів німецькою та французькою мовами, що згодом допомог- ло йому в подальшій науковій діяльності.
Здібний юнак після закінчення гімназії вступає до Петербурзького Центрального училища технічного малювання. Цей заклад на той час був одним із кращих у Росії, про що свідчить високий рівень підготовки: багато його випускників вступали до Академії Мистецтва. Після закінчення училища в 1902 році М. Макаренку було присвоєно звання художника першого розряду. Ще навчаючись в училищі, він заприятелював із братами Миколою та Борисом Реріхами. Їх об’єднували спільні наукові інтереси, нестримне бажання служити Вітчизні, збагачувати її духовні скарби.
Обидва Миколи були активними членами товариства ім. Т. Г. Шевченка, палко любили Великого Кобзаря, пропагували його творчість. Юнаки любили Україну, її природу, культуру, талановитий народ.
Після закінчення училища Микола Макаренко продовжив освіту в Петербурзькому археологічному інституті, що готував фахівців із різних галузей археології та архівної справи. Закінчивши навчання, розпочав широку наукову й практичну роботу. Він стає членом-співробітником Російського археологічного товариства (1907 р.), а також членом Полтавської вченої архівної комісії (1908-1919 рр.) і дійсним членом Російського археологічного товариства (1910-1919 рр.).

Двадцять перше століття... Чим цікавиться молодь, яка живе зараз на Землі? Які її цінності, пріоритети, погляди? На ці питання не можна відповісти кількома словами. Тому будемо відповідати докладно і справедливо.

Інтернет. Не можна його не відзначити першим, тому що практично вся молодь «зависає» у віртуальності. Хлопці та дівчата живуть у кількох світах. І, як це не сумно, віртуальний світ витісняє реальність. Форуми, соціальні мережі, розважальні портали... Вони здатні утримувати людей біля моніторів комп’ютерів і ноутбуків мало не цілодобово. Часом складається враження, що хлопці та дівчата, які «живуть» в онлайн режимі, лінуються виходити в реальний світ. Віртуальність дуже зручна тим, що можна багато що сказати, прокоментувати, обговорити й не боятися засуджуючих поглядів.
Клуби. Без них сучасна молодь не уявляє свого життя. Клуб – це місце для знайомств, відпочинку та приємного проведення часу. Багато сучасних особистостей не вміють відпочивати по-іншому.
Мода. Тільки не поспішайте говорити, що поняття «мода» більше відноситься до дівчат. Модничати полюбляють і багато хлопців. Вони готові навіть витратити всю зарплату на нові речі. І зовсім не вважають, що в цьому є щось ганебне. Хлопці теж люблять виглядати відмінно, крокуючи тільки в ногу з модними тенденціями.
Музика. Без неї – як без повітря. Саме через неї нове покоління, в основному, прагне передати абсолютно всі свої емоції, почуття, відчуття, погляди, переживання... Саме тому стали часто зароджуватися все нові й нові музичні течії.

Шановні учні, студенти, батьки та вчителі,
ветерани освітянської ниви!
Від імені Прилуцької міської ради та її виконавчого комітету прийміть щирі вітання з Днем знань!

Цей день є особливим і, безперечно, визначальним для першачків, які, тримаючись за батьківські руки, вперше ступлять на поріг школи. Не менш важливим він також буде для одинадцятикласників, яким доведеться обирати професійний шлях, чи випускників середніх спеціальних та вищих навчальних закладів, які будуть втілювати отримані знання в реальному житті. Бажаю вам достойно слідувати цією дорогою, пам’ятаючи, що саме від знань, здобутих наполегливою працею, залежить ваше майбутнє та майбутнє України.
А всім, хто за покликом серця відчиняє вам двері до знань, у кого починається перший чи черговий навчальний рік, хто постійно збагачується новими надбаннями науки й практики, від щирого серця зичу сили та віри у власні досягнення й досягнення своїх вихованців.
Я дуже хочу, аби ті, хто присвятив своє життя вчительській професії, відчували себе гідно та поважно у суспільстві. Для мене особисто освітянин – людина чистої совісті і високої моралі, адже даровані мені долею вчителі розпалювали бажання творити та досягати поставленої мети, виховували почуття найвищих духовних цінностей: поваги, співчуття та готовності допомогти кожному.
Низький вам уклін і щире людське спасибі за любов до дітей, життя та рідної землі! Щиро сподіваюся на те, що усі ваші таланти та заслуги будуть достойно оцінені, а людська шана завжди надихатиме на нові звершення.

Заудаївський мікрорайон може по праву вважатися наймальовничішим куточком Прилук. Його серцем є єдиний у цьому досить великому мікрорайоні навчальний заклад – Прилуцька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 13 імені Святителя Іоасафа Бєлгородського. Без неї Сорочинці були б сірими й сумними, адже ні для кого не секрет: саме діти наповнюють життям усе навколо.
Історія нашого навчального закладу сягає другої половини ХІХ століття. Заснований у 1868 році як церковно-парафіяльна школа при Миколаївській церкві, спочатку він мав 2 класні кімнати, де здобували освіту 90 учнів. Із 1917 року школа перетворилася на початкову, а в 1933-му було побудоване приміщення на нинішньому місці й вона стала семирічкою. Із часом кількість учнів збільшувалася, заклад розбудовувався, й у 1997 році його реорганізували в загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів №13. У червні 2013 року їй присвоєно ім’я Святителя Іоасафа Бєлгородського.

Сьогодні діти навчаються в просторих, затишних, добре умебльованих класних кімнатах і кабінетах. Повністю забезпечене новими меблями приміщення для молодших класів. У 2016-2017 навчальному році зроблено теж багато. Зокрема, капітальний ремонт у трьох нав- чальних кабінетах, залі та їдальні початкової школи, замінено меблі в чотирьох кабінетах, встановлено 9 дверей, відремонтовано коридор центрального входу приміщення старшої школи. Завдяки благодійній допомозі тютюнової компанії для школи придбано 15 ноутбуків та мультимедійне обладнання.
Крім належного матеріального забезпечення, заклад має ще одну суттєву перевагу. Школа розташована в екологічно чистому, мальовничому куточку, її оточує лісопаркова зона, тож наші діти, на відміну від учнів, які навчаються в центрі міста, постійно дихають свіжим повітрям, а отже, стають здоровішими. Адміністрація закладу весь час приділяє значну увагу заходам, спрямованим на здоровий спосіб життя своїх вихованців. Традиційними є дні здоров’я, які проводяться в лісі, що неподалік від школи.
У навчальному закладі працюють 37 педагогів, із них – 5 учителів-методистів, 10 мають звання «старший учитель», 23 вчителі з вищою кваліфікаційною категорією, 6 учителів нагороджені знаком «Відмінник освіти», 1 – обласною премією ім. Софії Русової.