Тільки лінивий не говорить зараз про чистоту на вулицях міста та поблизу наших будинків. У наш час чистота навколишнього середовища серйозно впливає на здоров’я людей. Проходячи вулицями міста, ми рідко звертаємо увагу на те, є сміття навколо нас чи ні. Тому ми вирішили провести опитування серед прилучан щодо чистоти рідного міста.

Тетяна Тищенко, 19 років, студентка
– Чи вважаєте ви місто Прилуки чистим?
– Я б не сказала, що Прилуки дуже чисте місто. Наприклад, центр міста, Центральна та Театральна площі – доволі таки чисті, а от околиці міста чи подвір’я житлових будинків – забруднені.
– Чи бували ви в містах, які, на вашу думку, чистіші Прилук?
– Так, я бувала в таких містах. Це, зокрема, місто Київ чи, наприклад, Батурин. Ще чистою я вважаю Качанівку.
– Як ви вважаєте, від чого залежить чистота міста?
– На мою думку, чистота міста насамперед залежить від самих жителів, бо якщо кожна людина буде піклуватись про порядок навколо себе, то й місто буде чистим. Усіх жителів Прилук я б хотіла закликати до збереження чистоти. Подумайте про своїх нащадків!

Уже понад 50 років (з 1966) у всьому світі 20 липня відзначають Міжнародний день шахів. Це свято проводиться за рішенням ФІДЕ – Всесвітньої шахової федерації.
Любителів зіграти в шахи можна знайти й у будь-якому куточку України. Вони часто збираються в цей день, щоб провести турніри або розважальні заходи. Громада Прилук не змогла залишитися осторонь, тож 22 липня пройшов міжобласний командний турнір із шахів, присвячений Міжнародному дню шахів.

(до 90-річчя створення
Прилуцького округового музею)

Шлях Прилуцького краєзнавчого музею до теперішнього статусу зайняв кілька десятиріч. Спочатку колекція старожитностей, яку наприкінці ХІХ-початку ХХ ст. зібрав Іван Назарович Капустянський, розміщувалася в двох кімнатах Земського будинку, потім, у роки Першої світової й після її закінчення — поневіряння по різним приміщенням, втрата значної частини експонатів. Нарешті, в 20-х р. р. адміністративна влада Прилук зглянулася на звернення місцевої інтелігенції відносно необхідності створення повноцінного краєзнавчого музею, до того ж наближалася дата, котра потребувала, за думкою ідеологів, відзначення, — 10-річчя жовтневого перевороту. Оголошений конкурс на заміщення вакантної посади завідуючого майбутнім музеєм виборов Василь Іванович Маслов, на той час – викладач Прилуцьких педагогічних курсів, реорганізованих пізніше в педагогічний технікум.
Із 1 січня 1927 р. було затверджено штат музейних працівників: науковий співробітник (він же й завідувач), лаборант і техробітниця-прибиральниця. Восени цього ж року посаду лаборанта скоротили, а на завідування сільськогосподарським і промисловим відділом прийшов Юрій Каневський. Таким чином, на все про все – два чоловіки й жінка.
Наполеглива праця В.Маслова дала гідні результати: 27 березня 1927 р. відбулося офіційне відкриття Прилуцького округового музею, який із травня того ж року почав функціонувати вже на постійній основі.
Основою експозиції стала галаганівська колекція з Сокиринського палацу, перлину ж її старожитностей складали народні картини XVII-XIX cт. та родинні портрети Маркевичів, Скоропадських, Стороженків, Розумовських, Галаганів.

13 липня активні члени Територіального центру соціального обслуговування мали нагоду переконатися в цьому й відвідати в селі Бубнівщина фортецю Прилуцького козацького полку, яка ошатно й міцно розташувалася на березі мальовничого озера, на пагорбі села.
Організатором і спонсором автобусної екскурсії був отаман полку – Ткаченко Сергій Григорович.
В автобусі, який від’їхав від Територіального центру соціального обслуговування о 10 годині ранку,  не затихали пісні, адже перебували в ньому члени Клубу активного довголіття за покликом душі, серед яких було багато справжніх вокальних талантів.
Нас вітали пострілом з гармати й щирим українським гаслом: «Слава Україні!», на що ми переконливо відповіли: «Навіки слава» і «Героям слава!»

Літо – пора яскравих вражень, веселощів та відпочинку. Саме в цей період діти мають змогу отримати заряд позитивних емоцій та загартувати свій організм на весь рік. Більшу частину свого часу вони проводять на свіжому повітрі, гуляючи, стрибаючи та бігаючи з друзями. Через це кожен день повинен бути насиченим та приносити їм щось нове й цікаве.
23 липня на території літнього майданчика міського Будинку культури проводилася розважальна програма під назвою «Казковий світ», а ще раніше – «Пригоди на острові Зімбабве». Організаторами цього дійства були МБК разом із керівником театру вогню та світла «Агній» Яною Дробот та культорганізатором Інною Карцевою. Головна мета таких програм – залучення дітлахів до відпочинку та зацікавлення роботою гуртків МБК, а також можливість відпочити батькам зі своїми малюками після тяжкого трудового тижня.

У Прилуцькій міській дитячій бібліотеці ім. Павла Білецького-Носенка з 20 по 27 липня 2017 року проходить виставка, присвячена 110-й річниці від дня народження Олега Ольжича. Протягом цього часу кожен бажаючий може ознайомитись із біографією та творчістю українського поета, вченого та громадського діяча
Олег Ольжич (О.Кандиба), син поета Олександра Олеся, народився 1907 р. у Житомирі. Дитинство провів у Пущі-Водиці біля Києва. У 1923 р. разом із матір’ю виїхав до Берліна, де тоді проживав його батько. Університетські студії у Карловому університеті в Празі закінчив доктором філософії. Якийсь час був асистентом Українського вільного університету в Празі. Як археолог працював у чеському Національному музеї, брав участь в археологічних розкопках у Чехословаччині та інших країнах. 1938 року читав лекції (слов’янська археологія) в Гарвардському університеті та був ініціатором організації Українського наукового інституту в США.

13 липня у міській бібліотеці імені Любові Забашти відбувся інформаційний екскурс на тему «Встановлення української державності». Захід розпочався зі слів В’ячеслава Липенського «Ніхто нам не збудує держави, коли ми її самі не збудуємо, і ніхто з нас не зробить нації, коли ми самі нацією не схочемо бути». І це дійсно так, ми маємо пишатися своєю мовою, культурними цінностями, які український народ створював протягом багатьох десятиліть. Багато ворогів намагалися знищити українців як націю, але вона відроджувалася для того, щоб потім у майбутньому здобути свою незалежність.
Першим кроком до здобуття незалежності й розбудови власної державності стало прийняття Верховною Радою Української РСР 16 липня 1990 року Декларації про державний суверенітет України. До уваги слухачів було представлене коротке відео про день прийняття Декларації. Спочатку до слова було запрошено викладача історичних дисциплін Прилуцького агротехнічного коледжу – Каїку Наталію Григорівну. Вона висвітлила основні положення Декларації про державний суверенітет. У документі проголошувалося, що Україна має своє громадянство, де «всі громадяни рівні перед законом». Єдиним джерелом влади визначався народ України. У міжнародних відносинах декларувався постійний нейтралітет і дотримання трьох неядерних принципів: не застосовувати, не виробляти й не зберігати ядерної зброї. Однак, існували певні передумови прийняття даної Декларації, про які розповіла викладач Прилуцького агротехнічного коледжу – Чернікова Ольга Петрівна. Ними були: прихід до влади М. С. Горбачова, аварія на Чорнобильській АЕС, землетрус у Вірменії 1988 року та інфляція, що принесли державі великі майнові та людські втрати. Також посилювався національний та відцентровий рухи, що сприяли появі дисидентів, виникненню громадських об’єднань та утвердженню Закону про мову. Останнім доповідачем була Катерина Дмитрівна Драниця, яка розповіла про політико-правове становлення української державності. Вона ознайомила з раніше викладеними фактами через призму закону.

13 липня 2017 року в Прилуцькій районній бібліотеці відбулася зустріч талановитої прилуцької молоді «Бібліотечна світлиця». Бібліотекар Надія Мариноха-Стеценко запросила до розмови талановитих користувачів бібліотеки, серед яких були присутні:
Андрій Коротун – учень гімназії №1, переможець багатьох конкурсів і олімпіад, один із 243 українських школярів, який за програмою обміну майбутніх лідерів (flex) буде рік проживати в американській родині, навчатися в Америці й, головне, доноситиме на інший континент знання про Україну. Цілеспрямований, відкритий до спілкування юнак поділився своїми мріями, зокрема, в майбутньому себе бачить біологом-науковцем, поглиблюватиме за кордоном своє знання англійської, полюбляє читати наукову фантастику.
Анастасія Дорошенко – юна прилуцька поетеса, дипломант премії ім. Любові Забашти. Дівчина пише дорослі вірші про «світ, що в душі добром проріс», та ділиться своїми думками про те, що поетичне натхнення приходить не лише з певним настроєм, а й із певною порою року. Будемо чекати саме осінніх відкриттів Насті, коли «парасольками грається вітер». Натхненна прочитанням власних поезій, дівчина ділиться тим, що має багато захоплень у житті – це і танець, і математика, і фотографування. У планах – прозові твори, розпочати хоче з новели.
Артем Гуртовенко – учень Ладанської музичної школи, учасник конкурсу «Мистецькі барви», зіграв декілька музичних творів на бібліотечному піаніно, наповнивши мелодією читацьку залу та розповів про своє захоплення програмуванням.