Народився Павло Павлович Білецький-Носенко 27 серпня 1774 року в Прилуках у дворянській родині, яка походила зі старовинного козацько-старшинського роду. Його предок, І.Я. Ніс, почавши службу рядовим козаком, із часом займав старшинські посади, а в період Північної війни між Росією та Швецією став прилуцьким полковником. Одружившись із Настею Білецькою, передав своїм дітям подвійне прізвище – Білецький-Носенко.
Тут потрібно зазначити, як не прикро, про його ганебний вчинок, який він вчинив під час облоги гетьманської столиці Батурина російськими військами, заплямувавши себе зрадою. Залишившись із частиною козаків Прилуцького полку в Батурині, на відміну від полковника Дмитра Горленка, він не підтримав наміри гетьмана Мазепи відокремитись від Росії й перейти на бік Швеції. Йому загрожував суд і він вдався до зради, у результаті чого Батурин було захоплено російськими військами, знищено його захисників, а фортецю зруйновано.
Призначений царем Петром І на посаду прилуцького полковника, він був наділений ще й маєтностями – селами Голубівкою та Щурівкою на Прилуччині. Як свідчать відомості про подальшу його долю, він не зробив кар’єри при новому уряді, та й не міг її зробити, бо був, на горе собі, зовсім неписьменним, як і багато хто з тодішньої козацької старшини. Та й не довелося йому довго «мучитись» на цій високій посаді, бо десь у скорому часі він помер у своєму маєтку в селі Голубівка під Прилуками.
Його нащадки продовжували військову службу. Найбільш достовірні відомості є, зокрема, про батька Павла Павловича Білецького-Носенка, який дослужився до звання капітана російської армії. Брати Павла Павловича, за родинною традицією, також стали військовими: Костянтин і Олександр дослужилися до чину полковника, Іван служив поручиком.
Павла ж, завдяки генерал-фельдмаршалу Рум’янцеву-Задунайському, в якого батько служив ад’ютантом, у п’ятирічному віці прийняли до Петербурзького кадетського корпусу. Після навчання, у чині поручика, він бере участь у воєнних походах під командуванням О. Суворова. Був нагороджений золотим хрестом на георгіївській стрічці. Від польського короля Понатовського, за виконане завдання, отримав подарунок – годинник, прикрашений алмазами.

Цього року, 31 серпня, виповнилося 94 роки від дня народження Андрія Івановича Буренка.
Відомому прилуцькому художнику та поету дісталося складне та водночас цікаве життя. Воно принесло йому важкі випробовування. У вересні 1942 року Андрія Івановича вивезли до Німеччини, де він був змушений працювати на металооброблювальному заводі. Після звільнення у квітні 1945 року потрапив до Червоної армії, але через кілька днів отримав поранення, яке залишило про себе згадку до кінця днів – два осколки так і не вдалося витягти. А в 1947 році Буренка заарештували за «наклеп на радянську дійсність, схвалення німецького строю та контрреволюційні випади проти вождя народів» і засудили до 10 років таборів. Лише 1954 року відкрилися ворота на волю...
Але водночас, така нелегка доля виховала Андрія Івановича як добру й тактовну людину та подарувала щасливе подружнє життя, улюблену роботу, багатогранну творчість.
А захоплень у митця було вдосталь. З-під його різця вийшло до 200 екслібрисів. Андрій Іванович цікавився історією рідного краю, не тільки художньо оформив музейну газету «Скарбниця», а також дописував до неї краєзнавчі статті.

Шановні педагоги, дорогі учні, студенти, батьки!

Від усього серця вітаю вас із Днем знань – справжнім усенародним святом мудрості, доброти та людяності.
Це свято приходить до нас разом із початком нового навчального року, коли перед дітьми знову гостинно відчиняються двері навчальних закладів.
Це день, із якого починається дорога в майбутнє для кожного з нас, день, що дає можливість дорослим повернутися у свої золоті роки, а учням і студентам – до своєї другої домівки – у школи та вузи.
Для когось навчальний рік, що починається, буде першим, для когось – останнім чи черговим. Але день, яким він відкривається, однаково хвилюючий і незабутній – святковою атмосферою, барвами осінніх квітів, свіжістю оновлених класів. І, звичайно, закличним дзвоником.

ентр надання адміністративних послуг міста Прилуки було створено рішенням міської ради ще у 2012 році. Першочерговою метою його існування є поліпшення якості адміністративних послуг, які надаються виконавчими органами Прилуцької міської ради й органами державної влади.
Як писалося й раніше, поле діяльності працівників ЦНАПу постійно розширюється. Завітавши до Центру, громадяни можуть отримати більше 150-ти різноманітних послуг. Оскільки послуг багато, а працівників ЦНАПу значно менше, тому ще в червні, з метою створення зручних і сприятливих умов для отримання адміністративних послуг громадянами та суб’єктами господарювання, забезпечення відкритості інформації про надання адміністративних послуг, Прилуцька міська рада затвердила зручний графік роботи Центру надання адміністративних послуг міста Прилуки.
Отже, будьте уважні й обирайте зручний для вас, а головне відповідний час для вирішення тих чи інших питань.

08.00-16.00 – прийом громадян;
12.00-13.00 – обідня перерва;
16.00-17.00 – робота з документами;
кожна субота місяця – з 8.00-16.00;
неділя (святкові та неробочі дні) – вихідний день.

Напередодні святкування Дня Незалежності нашої держави вся країна офіційно вшановує головний державний символ – Прапор України! 23 серпня прилуцька громада зібралася біля пам’ятника Тарасу Григоровичу Шевченку, щоб уклонитися силі священного оберегу, знаку нашої єдності та перемоги.
У цей святковий день міська влада, депутатський корпус, виконавчий комітет, почесні громадяни міста, вчителі, лікарі, діячі культури, спортсмени, військові, лідери громадської думки, волонтери, бійці АТО – Герої України та їхні родини поклали квіти до монумента Кобзаря.
З вітальним словом до громади звернулася міський голова Ольга Попенко, зазначивши, що Державний прапор, як символ країни, є втіленням національної єдності, честі та гідності, традицій державотворення, історії та сьогодення.
Цього дня над Прилуками замайоріло відразу три прапори, які гріють душу кожному прилучанину. Почесне право підняти Державний Прапор України в рідному місті отримали міський голова Ольга Попенко та учасник бойових дій у зоні проведення АТО Олександр Вінчура. Прапор міста піднімали учень гімназії №5 імені Віктора Андрійовича Затолокіна, переможець ІІІ етапу Всеукраїнської учнівської олімпіади з інформаційних технологій Назар Шмагель та учениця спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів №6 з поглибленим вивченням інфрмаційних технологій, переможниця IV етапу міжнародного мовно-літературного конкурсу імені Т.Г. Шевченка Анастасія Тютюнник. Червоно-чорний прапор боротьби українського народу за свою незалежність підняли волонтери: голова Громадської організації «Патріот Прилуки» Олександр Дуденок та голова Громадської організації «Варта Прилуки» Олександр Правосуд.

Уже зовсім скоро розпочнеться новий навчальний рік для дітлахів нашого міста. Про готовність закладів дошкільної, загальноосвітньої та позашкільної освіти Прилук після проведеної перевірки 19 серпня спеціальною комісією членам виконавчого комітету розповідав начальник відділу освіти Прилуцької міської ради Сергій Вовк.
Наразі система дошкільної освіти в місті налічує 13 закладів. З 1 вересня додасться ще один, адже НВК №15 буде офіційно зареєстровано як заклад дошкільної освіти. Як повідомив Сергій Михайлович, дошкільним вихованням цього року планується охопити 82% дітей. На сьогодні це – 2111 маленьких прилучан. Аналізуючи дані попередніх років, прослідковується тенденція до значного зменшення народжуваності, а відповідно й наповнюваності закладів освіти.
Що стосується закладів загальної середньої освіти, то тут ситуація наразі трохи краща. Аналіз навпаки показує зростання кількості учнів. У 2018 році навчанням було охоплено 5667 дітей шкільного віку, цього ж року їх уже 5776. Відповідно не може не радувати й той факт, що збільшується середня наповнюваність класів. На сьогодні вона становить 26,3 учнів проти 25,9 минулого року.
Мережа позашкільних закладів, куди входять Центр творчості дітей і юнацтва, дитячо-юнацька спортивна школа та Центр науково-технічної творчості молоді, також залишається стабільною. За словами начальника відділу освіти позакласною освітою в цих закладах планується охопити 51,6% дитячого населення, тобто близько 2907 вихованців. Дані наразі неточні, адже набір триває до 15 вересня.
Не обійшли стороною й підготовку закладів освіти міста до зустрічі першокласників у рамках Нової української школи. Цього року вперше за парти сядуть 596 маленьких прилучан і вже з першого дня навчання вони повинні бути забезпечені всім необхідним для гармонійного розвитку й навчання в стінах шкіл.
Цього року на потреби НУШ, для закупівлі дидактичного матеріалу, комп’ютерного обладнання й спеціальних меблів (одномісних парт), було виділено з державного бюджету 1 млн 131 тис. 657 грн, що становить 70% усього фінансування. Ще 30%, а це 339 тис. 500 грн у якості співфінансування було виділено Прилуцькою міською радою.

Упродовж кількох останніх днів Фейсбук рясніє від неймовірної кількості коментарів під одним із фото місцевого жителя – користувача мережі. На ньому було зафіксовано процес руйнації будівлі одного із цехів місцевого заводу «Будмаш». А наші люди люблять поговорити, дай лиш тему, а тут таке – щось ламають, вирізають, продають… і без їхнього відома.
Хто, як не керівництво підприємства, де відбуваються такі руйнації, може якнайкраще пояснити ситуацію. Тож, за роз’ясненнями, як то кажуть із перших уст, редакція звернулася до директора заводу «Будмаш» Сергія Бережного.
І з перших же хвилин розмови Сергій Захарович поспішив запевнити, що нічого поганого на території підприємства не відбувається. «Так, дійсно, ми прибираємо старий цех, а на його місці розпочнеться нове грандіозне будівництво». Цех, який власне і привернув увагу громадськості, був збудований у 1972-74 роках для випуску цементовозів. На той час ці машини постачалися по всьому Радянському Союзу, в країни Варшавського договору. Дійсно, як говорить керівник підприємства, тоді це було актуально, був великий попит. Та за останні років 3-5 жодного замовлення на цементовози не надходило. «Ця техніка вже давно застаріла. Та й не сильно наша держава може похвалитися розвитком будівництва. А там, де й споруджуються великі будівлі, нашою вітчизняною технікою давно ніхто не користується. Найчастіше задіюється німецька, англійська, голландська техніка, з якою нам складно конкурувати», — зауважив С. Бережний.

У неврологічному відділенні Прилуцької центральної міської лікарні з’явився Блок інтенсивної терапії. Офіційне відкриття Блоку відбулося 22 серпня.
Сьогодні складно не помітити, що інсульти значно помолодшали. Це доволі тяжка хвороба, а тому люди повинні лікуватися в найкращих умовах. І такі умови в Прилуках уже є. Блок інтенсивної терапії наразі включає в себе 2 палати (одно- та тримісну), так би мовити, підвищеного комфорту. Гарний ремонт, нові зручні ліжка, які з’явилися завдяки допомозі Всеукраїнського об’єднання «Батьківщина», такий необхідний апарат штучної вентиляції легенів, що був придбаний за кошти Благодійного фонду «Надія Сіверщини», яким опікується нині екснардеп від нашого округу Олег Дмитренко, - усього цього відділення потребувало вже багато років.
Наразі ж комплектація Блоку інтенсивної терапії знаходиться на завершальному етапі. Надсучасний апарат ШВЛ, до речі, українського виробництва, та інше обладнання в сумі обійшлося у 800 тисяч гривень. Найближчими днями очікується надходження другого траншу в 345 тисяч гривень для купівлі ще одного, не менш важливого в лікуванні тяжких хворих, апарату – електроенцефалографа. Про це під час зустрічі з гостями повідомив завідуючий неврологічним відділенням Володимир Бароненко. Він переконаний, що тепер точно можна буде врятувати багато життів.