Цього року ми зустрічаємо вже 75-ту, ювілейну, річницю великої Перемоги над нацизмом у Другій світовій війні. Здається, це було так давно, і разом із тим недавно. Неможливо виміряти ту ціну, яку заплатили за мир, за наше світле сьогодення наші діди та прадіди. Це мільйони втрачених життів, скалічених доль, ненароджених дітей, нереалізованих планів...
Ми в неоплатному боргу перед мільйонами тих українців, хто стояв до останнього на передовій і за лінією фронту, для кого шлях на війні завершився під скромними обелісками та кому судилося повернутися з неї живим. Перед трудівниками тилу, для яких вищий сенс тих голодних і холодних років сконцентрувався в гаслі «Усе для фронту, усе для перемоги!» Перед святою самопожертвою солдатських вдів, які несли до кінця разом із похоронками свій непідйомний хрест. Перед дітьми війни, у яких вона відібрала найкращу пору життя.
До болю в серці засмучує та гнітить той факт, що з кожним роком втрачаємо найцінніше – у засвіти йдуть від нас герої, свідки тогочасних подій, справжні вчителі історії та життя. Низький уклін усім, хто наближав світлий день визволення. Ми не забудемо жодного уроку Другої світової війни, жодного її героя. Ми будемо гідними їхніми нащадками!