Такої вже не буде…

Середа, Бер. 29 2017
Написав: Web-editor
розмір шрифта

Смесители для душа и ванны
Детские игрушки, развивающие игры

Друк Email

Частина нагород, які отримала Катерина Аніщенко

Доля непередбачувана, навіть трохи жорстока, адже вона – так, саме вона – для кожного приготувала купу випробувань, з якими ми зобов’язані впоратися, щоб перейти на інший етап життя і, звичайно, стати сильнішими. Але коли від нас іде близька людина, йде в небуття, де знайти сили, щоб не впасти духом?..

У понеділок, 27 березня, в міському Будинку культури пройшов вечір пам’яті Катерини Аніщенко – режисера МБК, засновника народного театру «Первоцвіт» і театральної студії «Спалах», педагога. На дійство зібралося безліч людей, які хотіли віддати свою шану подрузі, кумиру та просто талановитій людині.
Розпочала цей вечір Анастасія Шестопал віршем Ліни Костенко «Доля». І не дарма, адже саме ця поетеса була для Катерини Олександрівни улюбленою. Пізніше пролунали ще й такі її поезії: «Зорі» у виконанні Анни Дзядченко та ансамблю «Фермата», «Мати» — Тетяни Погребняк.
Вірші у виконанні молодих виконавців – Анастасії Кононенко, Діани Будюк, Єлизавети Кендзерської – чудово переплітались із присвятою «Маєш крила», яку виконав Максим Даниленко, виступами акторів із народного театру «Первоцвіт», народного аматорського театру «Рампа», народного театру хореографічної мініатюри «Апломб», театральної студії «Казкар», театру «Стріла», театру вогню та світла «Агній», козацького куреня імені Івана Сірка, народного фольклорного ансамблю «Горлиця».

У цей вечір велику увагу можна звернути на монологи, які, звичайно, були присвячені Жінці з великої літери її колегами, подругами, наставниками. Вони із жалем у голосі та сльозами на очах розповідали найгарніші моменти з її життя: монолог про викладача, яка любила театр, монолог директора, який був на репетиціях до півночі, подруги, з якою творили театр у Прилуках, про щиру патріотку, монолог подруги про красиву ЖІНКУ та монолог директора, який полюбив…
Не обійшлося й без біографії Катерини Олександрівни, «заслуг», які супроводжувалися відео та фотографіями, зробленими ще за її життя. Вона була сонячна та позитивна, енергійна та заядла оптимістка, патріотка, не могла всидіти без діла, випромінювала красу, добро та радість.
У залі панувала неймовірна атмосфера, особливо коли на сцену вийшла донька Катерини – Валерія. Вона продекламувала вірш «Мамі» та заспівала пісню «Материнська любов». Після її виступу весь зал витирав мокрі від сліз очі.
І майже під кінець вийшов чоловік Катерини Олександрівни, також усім добре відомий Артем Аніщенко зі своїми зворушливими словами. Вечір підійшов до свого завершення, пролунала пісня «А знаєш, все ще настане», слова до якої належать Катерині Аніщенко.
«Такої іншої Каті вже не буде! Вона викликала тільки яскраві емоції», – так згадують Катерину Аніщенко її друзі, колеги.
Нам дуже не вистачає Ваших творчих поривань. Вас згадуватиме тільки хорошими словами не одне покоління прилучан. Світла пам’ять Вам, Катерино Олександрівно!

Юлія Давиденко, Аліна Нагорна