Були й нагороди. Під час свого виступу заступник міського голови Тетяна Шкуренко передала ювілярці Почесні грамоти від Надзвичайного та Повноважного Посла Республіки Білорусь в Україні Ігоря Сокола та очільника Спілки письменників Білорусі Миколи Чергінця.
Коріння письменниці саме там – у Білорусії, тому надзвичайно приємно, що Лілію Бондаревич-Черненко не забувають, а її творчість шанують земляки. До ювілею письменниці було опубліковане велике святкове інтерв’ю в одній із газет, які видаються в Мінську та розповсюджуються більше, ніж у 60 країнах світу, де є білоруські діаспори, – «Голос радзімы». У місті Гомелі щойно вийшли літературні альманахи, серед авторів яких є і наша землячка.
За 30 років Лілія Черненко вже стала рідною й Чернігівщині. Начальник відділу культури та туризму Прилуцької міської ради Катерина Мовчан вручила ювілярці грамоту від Департаменту культури та туризму Чернігівської ОДА, а також Подяку від мера міста Ольги Попенко.
Не обійшлася мистецька імпреза й без величезної кількості квітів, подарованих ювілярці. Наступного дня, у переддень Святих мучениць Віри, Надії, Любові та матері їхньої Софії, більше 50 троянд Лілія Василівна відвезла матінці Вірі в Густинський монастир, з яким пов’язане все її життя та творчість.
За свій творчий шлях Лілія Бондаревич-Черненко не раз доводила, що для неї немає заборонених тем для написання. Їй усе цікаво. У її доробку є й резонансна повість про прилуцьку колонію для неповнолітніх («Зона грає блюз», 1999 р.), три книги, присвячені Густинському Свято-Троїцькому монастирю («Матінка Віра: ми всі діти Бога», 2010р; «Густинські етюди», 2013 р; «Ігуменя», 2015 р.), які розповідають про життедайний вплив обителі на долі людей, та подвижництво її настоятельки, яка відродила Густиню.
За повість про воїнів АТО, про війну і смерть, про війну і кохання («Прощена неділя», 2016 р.) письменниця отримала дві престижні нагороди від Міжнародно-мистецької Академії України – медалі імені Івана Мазепи та Олександра Довженка, стала лауреатом конкурсів «Діамантовий Дюк» (Україна – Германія) та «Краща книга року» (Чернігів).
А минулої осені пані Лілію зацікавила це одна вічна тема – тема старості. Наразі вже верстається та готується до друку третя книга ювілейного року письменниці – «За годину до раю». У книзі зібрано близько 20 історій чоловіків і жінок про їхню любов, життя, про те, з чим вони прийшли до свого поважного віку. Цілий розділ книги присвячено мешканцям села, адже їхнє життя суттєво відрізняється від міського. Написана вона була за надзвичайно короткий термін – буквально за місяць-півтора. До речі, друкується за кошти обласного бюджету. Навесні цього року проходив обласний конкурс рукописів авторів Чернігівщини. На розгляд журі надійшло 29 рукописів, обрали лише 9 для включення у видавничий план. Тобто зовсім скоро повість «За годину до раю» побачить світ.
Та й це ще не все: у київському журналі «Чашка кави» ось-ось вийдуть два оповідання пані Лілії.
Творчість будь-якого митця нерозривно пов’язана з людьми, які його оточують. Тому й не дивно, що Лілія Бондаревич-Черненко щораз дякує всім, хто є в її житті: друзям, бо їхня любов робить її кращою; недругам, бо від їхньої нелюбові вона стає сильнішою. Та, звісно, місту Прилуки, яке вже давно стало для неї рідним і налаштовує на філософські думки та душевні, неповторні й повсякчас загадкові твори.
Мар’яна Гибенко
