Сьогодні майже жоден із нас не може уявити свого життя без музики. Її слухають під час роботи, по дорозі додому, на прогулянках, а іноді навіть засинаючи. Адже без пісень буденні справи відразу втрачають кольорові фарби, усе стає сірим, похмурим і нецікавим.
Музика – це те, що ми не тільки слухаємо, але й відчуваємо. Саме пісні допомагають формувати почуття та думки, розширювати світогляд і навіть вчитися. А ще пробуджувати творчі здібності. Про це, як ніхто більше, знає наша талановита семирічна прилучанка.
Владислава Сребродольська – звичайна школярка Дідівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів. Дівчинка навчається в другому класі, але вже проявляє свою сильну особистість та обдарованість. Вона добре вчиться, ходить до Прилуцької майстерні творчих ідей РБК «Чарівні пальчики» та співає в театрально-естрадному ансамблі «Позитив». Незважаючи на таку завантаженість, усі заняття відвідує із задоволенням, а співати на шкільних святах для малечі й узагалі – рай.
«Усе почалося ще в садочку №8 під назвою «Берізка». Там уважні вихователі й розгледіли талант нашої донечки. Бо виконала вона свою першу пісню «Я лисичка, я сестричка» просто бездоганно. А за нею й «Ой, пшеничечко-пшеничечко, золоті зернята». Не довго роздумуючи, ми пішли на прослуховування у школу мистецтв. І пройшли. Радості не було меж, адже будь-хто бажає своїй дитині тільки найкращого», – розповідає з посмішкою пані Марина.
Голос – як прояв особистості. Адже соло дівчинки звучить природно і від усієї душі. Без перебільшення, музика – її друге «я». Незважаючи на те, що заняття у Влади два рази на тиждень, удома школярка співає чи не кожну хвилину. Головне – ніяких «табу» в музиці для неї немає й бути не може. Здається, юна леді знає безліч композицій. У її щоденному репертуарі є не тільки сучасні хіти, а й українські народні пісні. Є у Владислави й кілька костюмів, багато елементів яких виготовлені власноруч, зокрема, вишита сукня та прикраси. Адже перед кожним шкільним святом мама пильно дбає про сценічний образ дівчинки.
«Звичайно, я рада за свою школярочку. Тому допомагаю їй як можу: підтримую, частенько навідуюсь на заняття, слухаю. Часто записую спів на диктофон, щоб потім удома Владі було не так складно розспівуватися та не фальшивити в нотах. Адже є і важкі пісні, де й не кожен дорослий зможе вчасно зорієнтуватися», – розчулено говорить жінка.
Бачити свою дитину успішною – мрія, мабуть, чи не всіх батьків. Деякі навіть докладають до цього процесу значних зусиль. Зі слів мами дівчинки, любов до пісні дісталася її доні в спадок. Адже в їхній родині в шкільні роки співали всі, але вважали це просто захопленням. А у Владислави – усе серйозно, тим паче малеча відразу заявила: «Буду співачкою і крапка».
Маленькі самостійні рішення – це перший крок до великого успіху, другий – учитель-професіонал, який знайде підхід до кожного маленького сердечка. Батьки Владислави впевнені, що з таким учителем як Надія Федорівна Ратинська їхнє чадо в надійних руках. Адже результат плідної праці вже є. У травні цього року ансамбль «Позитив» брав участь у Міжнародному фестивалі-конкурсі «Київська веселка» в м. Київ. Вибороли перше місце, заспівавши українську народну пісню «Ой, жур-журавель», яка зірвала бурхливу хвилю оплесків від глядачів.
«Узявши участь у фестивалі, ми зрозуміли, що зробили все правильно. Адже для нашої донечки створені всі умови, щоб розвиватися та реалізовувати свої здібності», – коментує тато Олександр.
Але на досягнутому ніхто зупинятися не збирається. «Позитив» уже готується до наступного акапельного виступу, ретельно репетируючи українську народну пісню «Ой, літає соколонько». Уже 9 листопада ансамбль знову буде боротися за першість у м. Харків.
«Вірю, що ми йдемо вірним шляхом і розвиваємо свою доню в правильному напрямку. Планів на майбутнє дуже багато. Хочеться взяти участь у найпопулярніших вокальних змаганнях України, а також у конкурсах поза її межами», – планують щасливі батьки.
Тетяна Пилипченко
