Ми всі як ніколи змогли переконатися в правильності вислову «Біда (війна) показала, хто є хто». Здавалося б, найближчий сусід, із яким нас якнайбільше пов’язували родинні зв’язки, виявився підступним злочинцем і вбивцею. Наразі ж європейські країни підставили нам плече, водночас співчуваючи українському народу та захоплюючись нашою стійкістю та мужністю.
У Любліні жінки зверталися до керівництва міста, підприємців, дуже допомагала наша молодь, яка там навчається, прилучани: Віталій Клець, Артем Цюпка, Настя Шаповал. З їхньою допомогою вдалося зібрати не одну партію гуманітарної допомоги для прилучан. І все це безкоштовно, від щирого серця. А далі, згадує Галина, допомогло «сарафанне радіо». Звичайні люди почали приносити хто, що мав: продукти, медикаменти, засоби гігієни, товари для дітей. А маленькі поляки передавали найцінніше – свою любов і підтримку в малюнках.
Процес пересилання волонтерки був непростий, не все відразу виходило. Це зараз уже все налагоджено й відпрацьовано. А спочатку передавали пакунки просто знайомими водіями рейсових автобусів, пізніше вже власним бусом (Галина керує транспортною компанією). І все це під страхом можливих бомбардувань у дорозі. «Хочеться відмітити водіїв, завдячуючи яким усе це доїжджає до Прилук: Василю та Дмитру Падалкам, Дмитру Гуцилу, Руслану Діденку. Надзвичайно їм усім вдячна. Насправді гуманітарна допомога проходить через такий великий ланцюжок людей, завдяки яким вона потрапляє за місцем призначення. Це неоціненна робота. І справді – колективна праця, побудована на ентузіазмі та щирому бажанні допомогти», — ділиться Галина.
У Прилуках автівки з гумдопомогою і сьогодні зустрічає відома прилучанам організаторка дитячих свят, а тепер і колега Галини по волонтерській діяльності, Яна Власенко та розвозить по лікарням, дитячим будинкам і військовим частинам, частину передає до райдержадміністрації, де йде подальший розподіл за потребами.
«Кілька разів для будинку дитини «Надія» допомогу передавали. Це ще в перший місяць війни, коли був великий дефіцит і продуктів, і дитячих товарів. Також в інтернат в Удайцях відвозили. Багато всього для військових, просто не про все можна зараз говорити. Знайомі лікарі тут у Польщі багато медикаментів першої необхідності привозили, стерильне, нестерильне. Насправді, ми просто шоковані були, приємно шоковані. І досі дуже вдячна полякам, які відгукнулися. Їхня допомога просто неоціненна для нас, українців», – говорить Галина.
Також мають дівчата ще один «офіс» з гуманітаркою – це невеличке підвальне приміщення за адресою вул. Незалежності, 78, куди можуть звернутися всі ті, хто цього потребує. Там вас завжди радо зустрінуть, вислухають і по-можливості допоможуть.
Так, уже понад три місяці українці гуртуються районами, селами, містами й не тільки, щоб плести сітки, розшукувати дефіцитне обладнання та продукти й збирати мільйони на потреби військових за лічені дні.
Дякуємо Галині Клець, Яні Власенко та багатьом іншим волонтерам у їхньому лиці, котрі своєю щоденною турботою та роботою допомагають ЗСУ, ТРО та мільйонам мирних жителів, яким у ХХІ столітті довелося дізнатися, що таке артилерійські залпи, вибухи ракет і бомб, та поневіряння в холодних підвалах.
Наближаємо ПЕРЕМОГУ разом! Усе буде Україна!
Мар’яна Гибенко
