8 грудня минуло два роки, відколи ворожий снаряд обірвав життя свободівця Віктора Лавренчука. У цей трагічний день пам’ять Віктора вшанували представники прилуцької та чернігівської місцевих організацій «Свободи», представники прилуцького козацтва, члени ГО «Щит», а також родичі та друзі Героя, повідомляє «Хвиля Десни».
У рідній для Віктора Рудівській школі відбувся урок пам’яті, що розпочався хвилиною мовчання. Першим до присутніх звернувся директор школи Володимир Виливок. Володимир Миколайович подякував батькам Героя – Івану Михайловичу та Катерині Миколаївні – за чудового сина, якого вони виховати та подарували українському народу. Також слово мали голова Чернігівської обласної організації ВО «Свобода» Руслан Андрійко, голова Прилуцької міської «Свободи» Євгеній Яценко, а тимчасово виконуючий обов’язки військового комісара Прилуцького військкомату Андрій Сікалов передав батьку Віктора медаль від Міністерства оборони України.

Одним із найяскравіших свят у нашому житті є Новий рік. Це свято люблять усі – і дорослі, і діти, а головним його атрибутом є ялинка. У давнину на ялинці можна було побачити розмальовану яєчну шкаралупу, яблука, горіхи, загорнуті в кольоровий папір, золоті нитки, намисто, фігурки з тіста та свічки. Перші кульки зі скла з’явилися в середині ХІХ століття, тож старовинними іграшками вважаються прикраси, виготовлені до 1966 року. Це здебільшого кулі з радянською символікою, кукурудзяні качани, космонавти й ракети.
Прилуцький краєзнавчий музей оголошує збір новорічних прикрас минулого століття для музейної ялинки. Ялинка буде прикрашена у виставковій залі музею новорічними прикрасами з різних історичних періодів. Кожен бажаючий може долучитися до прикрашання ялинки.

До 120-річчя від дня народження Степана Самійленка

Серед діячів національного руху та збройної боротьби за українську державність постає постать і нашого земляка – Степана Сергійовича Самійленка, уродженця села Валки Прилуцького повіту Полтавської губернії (за тодішнім територіально-адміністративним поділом, тепер Прилуцького району). 15 грудня цього року минає 120 років від дня його народження.

ІЗ ЦАРСЬКОЇ АРМІЇ – ДО УКРАЇНСЬКОГО ВІЙСЬКА

Після закінчення Прилуцької чоловічої гімназії, під час Першої світової війни, в 1915 році Степан був мобілізований до російської армії та перебував у складі 66 Бутирського полку 17 дивізії. Тут його застала перша – Лютнева – російська революція.
У результаті падіння царського режиму в березні 1917 року українці заснували власну державну організацію – Центральну Раду. А в листопаді того ж року було проголошено створення Української Народної Республіки, що існувала з листопада по 1920 рік. Це були роки активної участі Степана Самійленка в боротьбі українського народу за право жити в самостійній, ні від кого незалежній суверенній державі.
Прибувши у серпні 1917 року до Києва, Степан Самійленко отримав призначення на посаду заступника командира 1 автопанцерного дивізіону. Брав участь у боях із більшовиками в січні 1918 року. Під час штурму заводу «Арсенал» познайомився із Симоном Петлюрою.
Навесні 1918 року брав участь у боях із більшовиками в лавах 1 Запорозької дивізії, зокрема під Лубнами та за міста Полтаву й Харків. 12 березня призначений командиром кулеметної сотні 1 Запорозького полку.

Пам’ятаєте себе в п’ятнадцять років? Основні труднощі перехідного періоду нібито позаду, але дитинство зі своїми пустощами нікуди не поділося. Підліткова невизначеність починає помалу поступатися місцем юнацькому максималізму, що повністю викристалізується лише через кілька років, але вже кличе в незвідану даль дорослого й неодмінно успішного життя. П’ятнадцять років – зовсім мало за мірками неосяжного часу й так багато, коли йдеться про конкретний його відтинок…
Позавчора «Граду» виповнилося п’ятнадцять. Саме 5 грудня 2001 року вийшов друком перший номер газети територіальної громади міста Прилуки. Після того їх було – не мало не багато – цілих 783, якщо рахувати сьогоднішній. Якщо й далі говорити цифрами, то за ці три п’ятирічки в Україні змінилося чотири Президенти, а в Прилуках – чотири мери; населення держави скоротилось із 49 до 42 з половиною мільйонів; курс національної валюти впав більш ніж утричі… Немало яскравих злетів і прикрих падінь пережила й наша газета – перемоги творчих працівників у різноманітних конкурсах, звання «Кращий редактор року – 2007» для нинішнього директора, плювок в обличчя від міської ради одного з попередніх скликань, яка волею пасивної більшості вирішила вийти зі складу засновників, і ще багато не менш цікавих моментів. Та найголовніше те, що всі ці п’ятнадцять років перша міська газета в будь-яких ситуаціях тримала марку, не піддаючись численним спробам політичного тиску й не визнаючи ніякої цензури, крім єдиної – думки наших читачів, яку ми завжди поважали та дослухалися до неї.

Встановлення головної ялинки міста коштуватиме так само, як і торік,
а розважальних заходів очікується п’ять десятків

Зима тільки-но розпочалася, та довкола вже можна помітити перші атрибути новорічних свят. На фасадах будівель миготять поки що поодинокі гірлянди, а на газетних сторінках почали з’являтися традиційні сезонні оголошення про продаж штучних ялинок та інформація про випадки браконьєрства щодо живих святкових деревець. Іще тиждень-другий – і зелені красуні постануть у казковому вбранні в кожній оселі. А невдовзі в Прилуках «виросте» й головна ялинка на Центральній площі міста.
На вчорашньому засіданні члени виконавчого комітету міської ради затвердили суму витрат на оплату послуг із декорування й оформлення новорічної ялинки. Кошторис по суті ідентичний минулорічному – без малого 40 тисяч гривень. На чому саме вирішили (чи зуміли?) зекономити, зважаючи на суттєве підвищення цін протягом року, побачимо 19 грудня. Саме в цей день о 16:30 головна ялинка міста засяє яскравими вогнями.