країні продовжено, але фундамент із його виходу вже покладено. З 11 травня стартують довгоочікувані послаблення, але серед цього списку немає того, на що сподівалися люди, чиї дачні ділянки поза містом.
Великий відсоток прилучан виживає завдяки городам. З початком карантину, який уже 2 місяці панує в країні, було скасовано приміські сполучення «Прилуки – Бахмач» та «Гребінка – Прилуки». Якщо ще місяць тому це питання було не таке нагальне, то станом на сьогодні, воно хвилює кожного третього прилучанина.
Посадковий сезон добігає кінця, а люди досі не мають змоги дістатися своїх дачних ділянок, щоб посадити хоч якусь городину. Можливо вірус не зачепить більшу частину населення Прилуцького району, що не можна сказати про голодну зиму. Що ж будуть їсти люди після закінчення карантину?
Звичайно, деякі дістаються власним транспортом, а хто, навіть пішки. Але, на жаль, не кожен має такі матеріальні та фізичні можливості, тому, відновлення руху приміських дизелів – єдина надія для людей встигнути щось посадити.

Дорогі ветерани!
Шановні прилучани!
Сердечно та щиро вітаю всіх із Днем пам’яті та примирення та 75-ю річницею перемоги над нацизмом у Другій світовій війні!

У ці славетні дні ми вшановуємо тих, хто віддав своє життя за рідну землю, за добробут і свободу прийдешніх поколінь, за мир і спокій на всій землі.
Пам’ять про мужність і незламність нашого народу, про воїнів-визволителів рідної Батьківщини залишається в серці кожного українця.
Вам, солдатам Перемоги, довелося пройти тим вогненним шляхом. Ви пройшли його гідно, з честю. Тож прийміть наш низький уклін і глибоку вдячність за ваш життєвий подвиг!
Дорогу ціну заплатив наш народ за участь у цій страшній війні. І тому ніколи не щезне в пам’яті людській, не відійде в забуття великий подвиг і велика трагедія нашого народу – його битва, його перемога над нацистами.

(до 75-річчя Перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939 -1945 рр.)

У кожного народу є сторінки історії, які не можуть, не повинні бути піддані забуттю. Одна з таких сторінок нашої історії – Друга світова війна 1939-1945 рр., яка торкнулася нашої країни. Тяжкий шлях лихоліття тривав на українській землі з 1941 по 1945 рік. Під час Другої світової війни в Україні загинули, за різними оцінками, від 8 до 10 млн людей, із них цивільного населення – близько 5 млн. Водночас 2,2 млн було вивезено на примусові роботи до нацистської Німеччини, 10 млн втратили притулок. На цілковиті руїни було перетворено понад 700 міст і селищ міського типу, майже 30 тисяч сіл.
Близько 7 тисяч прилучан пішли на фронт і кожен третій із них не повернувся до своєї оселі. Імена майже 3,5 тисяч навіки занесені на скрижалі пам’яті жертв війни. Та, незважаючи на втрати і страждання, ми йшли до Перемоги. Заключною частиною Берлінської наступальної операції, яка тривала 17 днів (з 16 квітня по 2 травня) став штурм Берліна. 29 квітня радянські війська просунулися до Рейхстагу. Кожний солдат, що знаходився тут намагався залишити на споруді свій «автограф перемоги». Серед них були й наші прилучани: червоноармієць Мариноха Микола Іванович, майор Екзаров Оник Григорович, сапер, розвідник Котеленець Борис Миколайович, навідник 76 мм гармати 150 Берлінської дивізії Петро Андрійович Тимощук.
8 травня в Карлсхорсті, представниками верховного командування було підписано Акт про беззаперечну капітуляцію Німеччини. Настала довгоочікувана Перемога, той світлий день, який назавжди закарбувався в пам’яті прилучан.
«Пам’ятаю, як ми раділи, цілувалися й обіймалися, не зовсім вірячи в те, що все скінчилося, що нарешті ми повернемось додому, до своїх рідних. На вулицях було чути пісні, сміх, салюти. Здавалось, що радість заполонила душі всіх без винятку. Ми плакали від щастя» – пригадує П.А. Тимощук.

очався карантин і школярі залишили класні кімнати в школах і перейшли на дистанційне навчання вдома. Складно сказати – це мало чи багато. Кожен має власну думку на цей рахунок.
З одного боку це дійсно тривалий період, оскільки таке сталося вперше, ніхто абсолютно не був готовий до впровадження суворих обмежувальних мір і, скажемо по правді, уже просто набридло сидіти вдома. Але здоров’я – перед усім, тож ДОТРИМУЄМОСЯ карантину.
Але, як виявилося, у деяких випадках 2 місяці можуть бути й незначним періодом. Наприклад, для того, щоб у класній кімнаті з’явилися замість учнів зовсім інші «живі організми». Мова зараз іде про грибок і плісняву, які просто заполонили приміщення початкових класів Ліцею №7.

Після першого ж летального випадку та підтвердження інфікування на COVID-19 трьох медиків Центральної міської лікарні було вирішено терміново обстежити й інших медичних працівників Прилук.
У результаті маємо гарну новину – усі обстеження медперсоналу на COVID-19 методом ПЛР дослідження показали негативні результати. Буквально в останні дні квітня перевірили всіх працівників відділення інтенсивної терапії та реанімації інфекційного та хірургічного відділення. Як пам’ятаємо, оскільки в одного з працівників хірургічного відділення виявився позитивним ПЛР-тест, то задля того, щоб убезпечити решту працівників і пацієнтів, відділення закрили. Наразі негативні тести на COVID-19 у працівників хірургічного відділення дозволили відновити його роботу. А сталося це вже 1 травня.
За словами головного лікаря Центральної міської лікарні Яни Погорілої, враховуючи перезавантаження обласного лабораторного центру до нашої опорної лікарні надійшов лист-рекомендація, не перевіряти на COVID-19 усіх підряд медиків, а лише тих, хто підпадає під певний перелік.

Нова тротуарна кладка, ремонт бетонних доріг. Попри карантин мікрорайон Військове містечко №12 оновлюється та приводиться до ладу.
Упродовж останнього тижня жителі району помітили ряд змін на прибудинкових територіях, а саме поява нового тротуару у дворі будинків №№107, 148, 147, 146 та асфальтного покриття у дворі будинків №№155, 157.
Новий тротуар – це не тільки давня мрія жителів військового містечка №12, а й необхідність, оскільки через двір будинків №№107, 148, 147, 146 щодня проходять сотні жителів мікрорайону, щоб швидко потрапити до дальніх будинків і чотирьох продуктових магазинів, а також на дитячий майданчик, що розташований у дворі цих будинків.
Несприятлива погода створювала багнюку на стежках, тому не завжди можна було скоротити дорогу. А до недавнього часу, пройти навіть по дорозі вздовж будинку №147 було неможливо, оскільки бетонне покриття було в ямах, які створювали глибокі калюжі.
Ми поспілкувались із жителями прилеглих будинків і дізнались їхню думку щодо нещодавніх змін.

Коронавірус зайшов у Прилуки

На сьогодні ситуація в нашому місті заслуговує на велику увагу. І стояти осторонь не можна. На жаль, як би ми не думали та не бажали того, аби хвороба обминула нас, та все ж коронавірус зайшов у наше місто.
На сьогодні ми лікуємо не лише прилучан. Саме КНП «Прилуцька центральна міська лікарня» визначена опорною, і саме до неї нині направляються хворі з діагнозом COVID-19 як із Прилук, так і з Прилуцького, Варвинського, Ічнянського та Срібнянського районів.
Власне з хворими жителями с. Журавка й почалася коронавірусна історія Прилук. Та й ті хворі, які зараз перебувають у стаціонарі – це переважно пацієнти з Варвинського району. Та найпечальніше те, що ми вже маємо хворого жителя Прилук. Він знаходиться на стаціонарному лікуванні в інфекційному відділенні.
Занепокоює те, що початок захворюваності в нашому регіоні виявився доволі активним. Уже за перші кілька днів ми маємо трьох померлих, які потрапили до лікарні в дуже складному стані та, на жаль, запізно. Це дві жінки та чоловік. Усі вони жителі села Журавка. Також визначено близько 150 контактних осіб, яким за потреби будуть проведені ПЛР-тести.
Загалом же, за останніми даними в стаціонарному відділенні наразі знаходиться 6 пацієнтів із уже підтвердженим діагнозом. Ще 3 очікують результатів діагностики. Крім того, три медичних працівника Центральної міської лікарні знаходяться на обсервації з безсимптомним перебігом захворювання з позитивними ПЛР-тестами. Як зазначила головний лікар КНП «Прилуцька центральна міська лікарня» Яна Погоріла, двоє з них не мали абсолютно ніякого контакту з першою хворою з підтвердженим діагнозом коронавірус. А от проміжок часу між забором матеріалу та контактом ще одного медичного працівника дозволяє зробити висновок, що не може бути інфікування саме від цього контакту.

26 квітня 1986 року сталася надзвичайно жахлива аварія на Чорнобильській АЕС, у результаті якої радіо- активного забруднення зазнали тисячі кілометрів від місця аварії.
Планове включення реактора призвело до різкого стрибка напруги, внаслідок якого стався хімічний вибух і в атмосферу було викинуто продукти поділу ядерного палива, а рівень радіації перевищив норму в тисячі разів. Мільйони людських життів були втягнуті у круговерть цієї трагедії. 600 тисяч ліквідаторів встали на боротьбу з радіаційною стихією й отримали згодом високі дози радіації. Радіо- активна хмара накрила головним чином три країни: Україну, Білорусь і Росію. Евакуація почалася тільки на другий день, оскільки радянська влада приховала катастрофу. Тільки через 36 годин після катастрофи було евакуйовано майже п’ятдесят тисяч чоловік. Їм пообіцяли, що вони повернуться додому протягом двох або трьох днів. Однак більше ніхто з них сюди не повернувся. Чорнобильська катастрофа, так чи інакше, торкнулася 1,5 мільйонів чоловік.
За 34 роки, які пройшли з моменту аварії, дискусії про першопричини катастрофи не замовкають. З кожним роком з’являються все нові й нові версії та гіпотези. У даний час немає єдиної думки з приводу того, що сталося на АЕС в Чорнобилі, експерти досі губляться в здогадках. Безпосередньою причиною катастрофи став експеримент, що проводився на одному з турбогенераторів блоку. Існує точка зору, яка покладає головну провину на творців реактора.