З 1 січня 2019 року в Україні запустився перший етап реформи ринку електроенергії. Відтепер послуги з розподілу та постачання електроенергії споживачам в Україні надаватимуть дві різні компанії. В нашому регіоні це:
– оператор системи розподілу – ПАТ «ЧЕРНІГІВОБЛЕНЕРГО»;
– електропостачальник універ-сальних послуг – ТОВ «ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ».
Кожна компанія буде зосереджена на своїх завданнях. Перша займатиметься виключно розподілом електричної енергії та експлуатацією електромереж. А друга буде постачати електроенергію споживачам, контролювати нарахування платежів і розрахунки, що значно підвищить якість та оперативність надання послуг споживачам.
У грудні всі споживачі отримали від ПАТ «ЧЕРНІГІВОБЛЕНЕРГО» заяви-приєднання до публічного договору про надання послуг із розподілу електричної енергії, який згідно вимог Закону України «Про ринок електричної енергії» та Правил роздрібного ринку електричної енергії має бути укладений оператором системи розподілу (електропередавальною організацією) з усіма споживачами.
Чинним законодавством передбачено, що зазначений договір вважається укладеним у разі виконання однієї з наступних умов:

У листопаді-грудні 2018 року серед учнів закладів загальної середньої освіти міста був проведений ІІ етап Всеукраїнських учнівських олімпіад із навчальних предметів.
Учасниками ІІ (міського) етапу стали 624 учні, які вибороли 236 дипломів: І ступеня – 64, ІІ ступеня – 70, ІІІ ступеня – 102. Найкращі результати показали учні ЗОШ І-ІІІ ст. №7, які отримали 49 дипломів, учні гімназії №5 імені В.А. Затолокіна – 40 дипломів, учні СШ І-ІІІ ст. №6 з поглибленим вивченням інформаційних технологій – 37 дипломів та учні гімназії №1 імені Г. Вороного – 30 дипломів.
По 3 дипломи в ІІ (міському) етапі олімпіад вибороли: учень 11 класу гімназії №1 імені Георгія Вороного Артем Владіміров (з фізики, математики, інформатики); учень 9-го класу гімназії №1 імені Георгія Вороного Дмитро Клязника (з фізики, математики та хімії); учениця 10-го класу ЗОШ І-ІІІ ст. №3 ім. С.Г. Шовкуна Катерина Нестеренко (з фізики, хімії та астрономії); учень 9-го класу ЗОШ І-ІІІ ст. №7 Олександр Харечко (з фізики, математики та економіки); учень 10-го класу гімназії №5 ім. В.А. Затолокіна Дмитро Швець (з хімії, біології та трудового навчання); учень 11-го класу ЗОШ І-ІІІ ступенів №14 Андрій Гузєв (з інформатики, інформаційних технологій та економіки).

Міському голові
Попенко О.М.

Шановна Ольго Михайлівно!

Колектив КЛПЗ «Прилуцька центральна міська лікарня» звертається до Вас як гаранта дотримання законності та правопорядку в територіальній громаді м. Прилуки з вимогою визнати конкурс на зайняття посади головного лікаря КЛПЗ «Прилуцька центральна міська лікарня» таким, що відбувся без дотримання вимог діючих нормативних актів і чинного законодавства.
Ми вважаємо, що за лаштунками «конкурсу» йде рейдерське захоплення нашої лікарні напередодні реформування медичної галузі та збільшення фінансової самостійності закладу.
Інформуємо Вас, що колектив налаштований рішуче відстоювати інтереси лікарні та дотримання норм законодавства всіма законними методами. На момент звернення до Вас рішення конкурсної комісії оскаржується в суді.
Сподіваємося, що Вам теж не байдужа доля нашого закладу і Ви врахуєте звернення колективу та призначите керівника КЛПЗ «Прилуцька ЦМЛ» після рішення суду.

Рішення про звернення колективу
прийнято одноголосно
на профспілковій конференції
медичних працівників
КЛПЗ «Прилуцька ЦМЛ»
від 20.12.2018 року

Звернення колективу КЛПЗ «Прилуцька центральна міська лікарня»

Колектив КЛПЗ «Прилуцька центральна міська лікарня» обурений проведенням і результатами конкурсу на заняття посади головного лікаря нашого закладу. Колектив вважає, що конкурс був проведений упереджено й без ефективного та справедливого відбору й доброчесності. Частина членів конкурсної комісії були некомпетентні в більшості питань дотичних до медичної галузі.
У зв’язку з цим, більшістю голосів членів комісії була допущена до участі в конкурсі претендент Погоріла Я.В., кандидатура якої не відповідала кваліфікаційним вимогам, затвердженим конкурсною комісією, а саме: стаж роботи за фахом «Організація й управління охороною здоров’я» повинен бути не менше 5 років, а в Яни Погорілої, відповідно поданих нею документів, він становить 2 роки, а також відсутня кваліфікаційна категорія за цією спеціальністю. Незважаючи на зауваження компетентних членів комісії про неможливість допущення її до участі в конкурсі, більшістю голосів членів комісії це було дозволено.

Прикраси – яскраве та унікальне явище в духовно-мистецькій і матеріальній культурі будь-якого народу, у тому числі й українського. Вивчення прикрас, як важливого компонента одягу, несе цінну інформацію про побут, естетичні норми й уподобання їхніх носіїв. Саме тому я вирішила більше дізнатися про таку дивовижну прикрасу, як намисто, яке й стало об’єктом моєї першої науково-дослідницької роботи. Попрацювавши в Національній історичній бібліотеці в Києві, дізналася, що в Україні намиста з давніх часів були найпоширенішою прикрасою. Жінки, наприклад, вірили, що вони зберігають жіночу силу й захищають від зла – тому не вдягнувши нічого на шию навіть із дому не виходили. Намиста робили з коштовного й напівкоштовного каміння, монет, скла, дерева, кераміки й бісеру. Чоловік, освідчуючись у коханні, дарував не каблучку (ця традиція прийшла набагато пізніше), а добре намисто. Їх купували по разку й по намистині, передавали в спадок від матері до доньки й носили по кілька штук одночасно. Але окрім усіх повір’їв і забобонів, намисто було й лишається ефектним аксесуаром, без якого годі уявити популярний нині етно-стиль і бохо.
Мені дуже хотілося в своєму рідному місті знайти панянку, яка б у своїй маленькій скриньці мала старовинне коралове намисто, отримане в спадок від предків як оберіг. У цьому мені допомогла моя вчителька.
І ось настала та мить, на яку я чекала. Світлана Чернякова, завідувач міського методичного центру Управління освіти, вчитель географії Прилуцької гімназії №1 імені Георгія Вороного, має власну колекцію намист із натуральних каменів.

РІЗДВЯНЕ ПОСЛАННЯ

архієпископа Чернігівського та Ніжинського Євстратія боголюбивим
пастирям, чесному чернецтву та всім православним вірним Чернігівщини

Всечесні отці, дорогі брати та сестри!
Христос народився! Славімо Його!

Протягом свого життя раніше чи пізніше, у тій чи іншій формі кожна людина ставить собі питання: «Яка мета мого життя? Для чого я живу? Чи правильно я живу?»
У дитинстві та юності, в молодості ми пізнаємо багато нового, отримуємо досвід і враження, а завершення нашого шляху здається чимось не дуже близьким. Усвідомлюючи все це, людина спрямовує свою думку на пошук того, що може заспокоїти її та задовольнити прагнення до кращого. Здобути те, чого не маєш, досягнути омріяного – цього прагне кожен та часто те, що ми вже маємо – не приносить очікуваної радості, і думка наша знову спрямовується до чогось іншого.
Розмірковуючи про все це, премудрий цар Соломон сказав: «Суєта суєт, … суєта суєт, – усе суєта! Що користі людині від усіх трудів її, якими трудиться вона під сонцем? Рід проходить, і рід приходить, а земля перебуває повіки… Усі речі – у труді: не може людина переказати всього; не насититься око зором, не наповниться вухо слуханням. Що було, те й буде; і що робилося, те й буде робитися, і немає нічого нового під сонцем. Буває щось, про що говорять: «дивись, ось це нове»; але це було вже у віках, які були раніше за нас» (Екклезіаст 1:2-4,8-10).
Тож хіба насправді життя наше – лише суєтне повторення того, що було? Хіба воно не має вищого сенсу?
Душа наша не погоджується з цим! Усвідомлено чи ні, але ми постійно прагнемо кращого – навіть якщо це краще обирається нами й помилково, і замість задоволення приносить скорботу. Сама наша природа, наші думки й почуття, наш досвід підказують – має бути і є щось більше, вище та краще за все, що може зараз дати людині цей світ. Однак, самі ми не можемо дати вірну відповідь – а що ж це таке та як його досягти.

Усе найкраще – дітям

У результаті тривалих перемовин представників міської влади та громадських активістів було внесено зміни до міської цільової програми «Забезпечення пільгового перевезення дітей шкільного віку громадським автотранспортом на міських автобусних маршрутах загального користування».
Як відомо, з минулої зими школярі, які користуються громадським транспортом у напрямку школи та дому, отримували спеціальні талони, які мали пред’являти в автобусі, доплачуючи при цьому дві гривні. Відповідно цих талонів перевізникам здійснювалося відшкодування з міського бюджету. Знову ж таки, напередодні нового року було визначено кількість дітей шкільного віку, які потребують пільгового перевезення, тобто будуть користуватися проїзними талонами. Таких наразі 1626 учнів.
У ході розгляду даного питання на сесії міської ради депутати одноголосно підтримали пропозицію збільшити відшкодування за пільгове перевезення школярів утричі. Тобто замість указаних у Положенні 440 тис. грн затвердили виділити 1 млн 320 тис. грн. А це значить, віддавши кондуктору талон, доплачувати вже не потрібно.
Також було сформульовано доручення профільному заступнику міського голови Олександру Сивенку та начальнику управління освіти Сергію Вовку внести зміни до діючого Положення, а саме розробити Проект договору з валідаторами. На думку більшості депутатів, встановлення в громадському транспорті валідаторів унесе значні зміни в усю сферу перевезення пасажирів. Адже це не лише квитки, контроль грошей, а ще й контроль поїздок, бо валідатори використовують GPS-навігатори, і з допомогою спеціальних програм містяни в онлайн-режимі можуть побачити, де знаходиться потрібний їм автобус.

23 грудня під загальним керівництвом фізкультурно-спортивного товариства «Спартак» відділу молоді та спорту міської ради пройшов традиційний ветеранський турнір із міні-футболу, присвячений пам’яті колишнього працівника спорткомітету Федора Вікторовича Солорєва.
На відкритті змагань були присутні: головний спеціаліст відділу молоді та спорту міської ради Руслан Мосціпан; голова фізкультурного товариства «Спартак», почесний працівник фізичної культури та спорту України Петро Дяченко; ветеран спорту, колега Валерій Федоренко та донька Федора Вікторовича Наталія.

Минуло 32 роки з моменту аварії на ЧАЕС, із тих днів самопожертви, днів страху, які вразили весь світ.
До Дня вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 14 грудня відбулася урочиста зустріч міського голови, посадовців і депутатів міської ради з ліквідаторами наслідків катастрофи та вдовами ліквідаторів. Вони вшанували пам’ять загиблих земляків покладанням квітів до пам’ятного знака «Жертвам Чорнобильської катастрофи».
Міський голова Ольга Попенко звернулася до присутніх і подякувала всім учасникам ліквідації наслідків найбільшої техногенної катастрофи ХХ століття на планеті, які виявили героїзм, самовідданість і мужність у тих екстремальних обставинах, хто зупинив розбурхану стихію некерованої ядерної реакції та зробив вагомий внесок у справу подолання наслідків Чорнобильської аварії.