У Берліні завершилися змагання континентальної першості з легкої атлетики.
13 серпня збірна команда України з легкої атлетики прибула на Батьківщину, де їх зустрічали офіційні особи на чолі з Міністром молоді та спорту України Ігорем Ждановим, рідні, а також сотні уболівальників.
Українська збірна привезла багаж із семи медалей, серед яких 2 золоті, 3 срібні та 2 бронзові.
Уся Європа з переживанням спостерігала за виступами своїх спортсменів. Не оминула ця доля й Прилуччину, адже вперше на такому серйозному змаганні збірну України представляли аж три наших земляки. Це молоді талановиті легкоатлети Анна Красуцька (потрійний стрибок), Марія Миколенко (біг на 400 м із бар’єрами) та Олексій Поздняков (біг на 200 м та 400 м). На жаль, їхні імена не звучали серед імен призерів чемпіонату, але достойно виступити та показати чудові результати для власного заліку це їм не завадило.
Маючи нетривалі вихідні, молоді спортсмени навідали свої родини, приїхали до Прилук, щоб зустрітися з рідними та знайомими, які так за них уболівали. Та вже за кілька днів Анна вилетіла на змагання до Швеції, а Олексій – до Фінляндії. Зате нам пощастило зустрітися з Марією Миколенко та їхнім тренером Михайлом Марченком, які знайшли час у своєму щільному графіку між тренуваннями, щоб поділитися враженнями та емоціями від поїздки на чемпіонат Європи й подальшими спортивними, й не тільки, планами.

Минулого тижня відбулися засідання конкурсних комісій на заміщення вакантних посад директорів 4-х закладів освіти в Прилуках. Потім конкурс на посаду головного лікаря Прилуцької міської дитячої лікарні. Конкурси, конкурси… Містом традиційно ширяться чутки щодо неправомірності їхнього проведення. Від прилучан лунають запитання типу «Чим вам нинішній головний лікар / директор не вгодила?», «Кому ці конкурси потрібні?», «Знову когось свого про- пхати хочуть?..» тощо. Але насправді нічого незаконного тут немає.
Уся процедура відбувається згідно чинного законодавства. Саме для того, щоб звести до мінімуму, а в ідеалі – унеможливити корупційний спосіб одержання тої чи іншої посади, проводяться конкурси на заміщення вакантних посад типу директора загальноосвітнього навчального закладу чи головного лікаря закладу охорони здоров’я, як у нашому випадку. Керівники цих закладів підписують контракт на певний термін, по закінченню якого можуть брати чи не брати участь у конкурсі за власним бажанням.
Відповідно до Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я», постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2017 року №1094 «Про затвердження Порядку проведення конкурсу на зайняття посади керівника державного, комунального закладу охорони здоров’я» виконавчим комітетом Прилуцької міської ради й було оголошено про вакантну посаду головного лікаря Прилуцької міської дитячої лікарні.
Порядок передбачає, що конкурс має проводитися з дотриманням таких принципів, як забезпечення рівного доступу, політичної неупередженості, законності, довіри суспільства, недискримінації, прозорості, доброчесності, ефективного та справедливого процесу відбору. За всіма правилами умови конкурсу були оприлюднені на сторінках міської газети («Град Прилуки», №28 від 1 липня 2018 року) та на офіційному веб-сайті міської ради та визначено склад конкурсної комісії. До складу конкурсної комісії увійшло 6 чоловік (у рівній кількості представники міської ради, громадськості та трудового колективу).

13 серпня в приміщенні міської ради відбувся «круглий стіл», на якому обговорювали питання стосовно дати відзначення Дня міста. На засіданні були присутні посадовці та депутати міської ради, представники культурно-творчого осередку міста, історики, краєзнавці, громадські активісти.
Усім відомо, що за радянською традицією День міста Прилуки відзначається 18 вересня на знак визволення нашого міста від нацистських загарбників.
Однак, зважаючи на зміни, які відбуваються в українському суспільстві та в контексті повернення нашому народові історичної пам’яті, зокрема щодо пам’ятних дат, пов’язаних із історією становлення міста, його історичного значення, заступник міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради Тетяна Фесенко запропонувала обговорити питання стосовно визначення більш підходящої дати святкування Дня міста.
Прилуки – одне з найдревніших міст України, що розкинулося на мальовничих берегах тихоплинної річки Удай. Воно має багату, славну, героїчну, а інколи й трагічну історію.
Археологи свідчать, що на території сучасного міста ще в II тис. до нашої ери, за епохи бронзи, існувало поселення. Відповідно, літочислення міста ведеться від першої писемної згадки про нього. А першу писемну згадку про Прилуки залишив нащадкам давньоруський князь Володимир Мономах. У творі «Повчання» він розповів про те, як у 1085 році, зустрівшись із ординцями на Посуллі, уникнув сутички й увійшов у «Прилук-город» під захист стін фортеці. Зібравшись із силами, він виступив із військом проти нападників і винищив їх неподалік Прилук. Відбулося це в «день Владичиці», тобто на свято Успіння Пресвятої Богородиці (15 серпня), або ж Різдва Пресвятої Богородиці (8 вересня) 1085 року. Ця перемога і є першою славною сторінкою в історії древнього міста, про що свідчить величний пам’ятник у центрі історичної зони міста, де знаходився в ті часи дитинець прилуцької фортеці.

Раніше розмовляти по мобільному можна було будь-де та будь-коли. Та віднедавна в багатьох магазинах з’явилися оголошення про заборону розмовляти по телефону. Схожі повідомлення почали з’являтися й у маршрутках. За словами прилучан, бачили таке в деяких автобусах різних маршрутів. Що це: забаганка водіїв чи політика перевізників, користувачам транспорту не пояснює ніхто.
– Якось їхала в маршруті №19 на роботу й розмовляла по телефону. Сиділа на місці якраз позаду водія. Говорила я неголосно, та водія це обурило, – розповідає місцева жителька. – Він указав на оголошення про заборону телефонних розмов і зауважив, що йому не цікаво слухати чужі балачки та попросив договорити надворі.
Перевізники такі нововведення пояснюють тим, що маршрутки – це громадський транспорт, а не таксі. Тому й поводитися в ньому треба відповідно.
Загалом водії не забороняють розмовляти по телефону, а просто роблять зауваження. У чомусь вони праві, адже це ж транспорт загального користування: чому всі пасажири та водій мають слухати чужі розмови. Є ж певні правила поведінки.
Слід розуміти, що люди, які їдуть із нами в транспорті – мимовільні слухачі, їм немає куди подітись із салону. Тож мінімальні знання культури та етикету, повага до людей та до самих себе дає змогу проїхати в транспорті й не стати героєм чужих смішних історій. Пам’ятайте, шановні, почуття міри втрачати не слід! Як кажуть, «що занадто, то не здраво!»

Інформація «ГП»

Заборона розмов по мобільному – незаконна

Стосовно розмов по мобілці в законодавстві нічого не зазначено. Єдине – пасажир не має права відволікати водія під час руху, оскільки це може спричинити ДТП. Адже одна справа, якщо пасажир розмовляє тихо й нікому не заважає, інша – коли людина репетує на весь салон. А от щодо водіїв, то вони якраз і не мають права розмовляти по телефону чи з пасажирами, їсти, пити, курити чи передавати квитки під час руху автобуса.
У цій ситуації можна говорити про однобічне трактування перевізниками законодавства про пасажирські перевезення. По суті, заборона розмов по мобільному є незаконною й пасажир може відмовитися від її виконання.