Стан доріг — одне з найбільш обговорюваних питань у суспільстві, одне з найважливіших та найболючіших для нього. Не лише тому, що дороги — це «товар», який так чи інакше «споживають» усі без винятку, а й тому, що від них залежить безпека кожного з нас. На жаль, по всій країні вже котрий рік поспіль автодорожні шляхи знаходяться в жахливому стані.
По-справжньому гарних доріг у нас лише декілька. Із заходу на схід — це дорога Чоп-Київ, яка за столицею переходить у трасу Київ-Харків. Із півночі на південь можна відносно нормально доїхати з Чернігова до Києва, а далі по дорозі вічної реконструкції – в Одесу. Плюс іще декілька трас, серед яких варто відзначити «варшавську» — на Коростень-Сарни-Ковель, та «московську» — на Батурин-Глухів. Якщо ви з них ненароком з’їхали — привіт СТО! Можна легко влетіти в несподівану яму.
“От чорт!” — кричите ви, але вже запізно. Яма вигулькнула, ніби нізвідки, й шина розірвана в шмаття. Добре, коли тільки шина. Їздити по більшості доріг можливо на швидкості не більше 70 км/год, рештою ви повзтимете — 30-40 км/год.
На превеликий жаль, так і в нашому місті, але завдяки міському голові Ользі Попенко чимало доріг реконструйовано або знаходяться в черзі. Звісно, всі вулиці разом охопити та відремонтувати неможливо, бо на це потрібні великі кошти, та й частенько я чую обурення водіїв щодо незадовільних автошляхів у Прилуках. Я поцікавилася думкою декількох молодих водіїв із цього приводу.
30 червня — нова історична дата в життєписі Прилук. Цього дня під час засідання 28-ї сесії Прилуцької міської ради було затверджено головну містобудівну документацію «Генеральний план та план зонування території міста Прилуки Чернігівської області».
Близько 22 років місто жило без цих документів, та сьогодні їхня наявність стала обов’язковою для вирішення низки складних містобудівних та земельних питань.
Надзвичайно важливий документ розроблявся протягом чотирьох останніх років. Шлях до його затвердження проходив через оприлюднення в ЗМІ, громадські слухання та всі можливі процедурні етапи, визначені законодавчо для погодження містобудівної документації на відповідних місцевих, обласних та державних рівнях.
27 травня цього року проект Генерального плану та плану зонування території міста Прилуки був розміщений на офіційному сайті Прилуцької міської ради для ознайомлення як громадськості, так і депутатів міської ради.
Минулого тижня прилуцькі вузи випустили у світ своїх випускників – дипломованих молодих спеціалістів. Офіційна частина та вручення довгоочікуваних дипломів для випускників Прилуцького гуманітарно-педагогічного коледжу ім. І.Я. Франка та Прилуцького медичного училища відбулися в стінах міського Будинку культури. Випускники ж Прилуцького гідромеліоративного технікуму одержали свої документи про вищу освіту в стінах рідного навчального закладу.
Родзинкою ж цьогорічного випускного стало те, що для двох студенток-випускниць (педагогічного коледжу та медичного училища) той день став подвійним святом. Крім дипломів вони отримали ще й привселюдні зізнання в коханні та пропозиції вийти заміж від своїх коханих хлопців.
26 червня в малій залі міської ради пройшла офіційна церемонія нагородження лауреатів премії імені Дмитра Шкоропада «Рідний край».
Професор Шкоропад був закоханий у краєзнавство. Він невтомно трудився в бібліотеках та архівах, збираючи матеріали з історії Приудайського краю, що лягли в основу чотиритомника «Історія Прилуччини від найдавніших часів до кінця XIX століття». Також учений видав книгу «Прилуччина. Історичний нарис», у співавторстві з Олексієм Савоном створив ґрунтовний енциклопедичний довідник «Прилуччина»…
Одним із способів продемонструвати повагу до славетного земляка стало заснування цього року Прилуцькою міською радою та Прилуцьким краєзнавчим музеєм ім. В.І. Маслова краєзнавчої премії імені Дмитра Шкоропада «Рідний край». Премія присуджуватиметься один раз на два роки, а до участі в конкурсі допускаються вагомі дослідження окремих авторів, авторських колективів у різних напрямках краєзнавства. За змістом вони обов’язково повинні стосуватися Прилуччини, мати пізнавально-виховне значення й бути оригінальними у своєму роді.
Дебютна церемонія нагородження переможців «Рідного краю» відбулася 26 червня в сесійній залі Прилуцької міської ради.
Хліб українці називають «святим», «Божим даром», «батьком», «годувальником», «головою», «розпорядником». Без хліба в Україні не обходиться жодна важлива подія. В обрядах та звичаях хліб символізує життя.
В Україні він здавна був і залишається учасником багатьох народних свят. Ним благословляли молодих на щасливе життя, вітали матір з новонародженим, з хлібом-сіллю зустрічали дорогих гостей, вперше входили в нову хату, проводжали в останній шлях. Як бачимо, хліб супроводжує нас із початку й до кінця життя. Але чому цю божу святиню ми повинні їсти з рук ворога?
У 2014 році, вперше в історії своєї незалежності, Україна зіткнулася з зовнішньою військовою агресією Російської Федерації. Як наслідок, було окуповано близько 8% території країни, на якій проживало понад 5,8 мільйона осіб. Війна забирає життя українців, а в цей час ми купуємо символ життя у ворога.
На прилавку місцевого магазину «Фуршет» прилучани можуть зустріти бутербродний хліб російського виробництва. Всім відомо, що Прилуцький хлібозавод виробляє безліч видів хліборобних виробів, то навіщо ж віддавати гроші нашому недругу. Дізнаємось, що думають про цю ситуацію наші прилучани.
Боблян Артем, продавець: На мій погляд, у такий час ганебно купувати щось у Росїї. Молоді хлопці не повинні гинути дарма, наш обов’язок — довести, що їхня жертва не даремна.
Гребеневич Катерина, студентка: Я вважаю, головне не виробник товару, а його якість. Мені байдуже хто його випускає, адже в кожної країни є те, чого немає в іншої.
Архипенко Марія Миколаївна, пенсіонерка: Хліб завжди був символом життя та миру, нам не потрібно це забувати. Він все одно святий, хто б його не пік. Але й з рук ворога теж не варто його приймати, особливо зараз, адже слід пам’ятати, що нашим героям хліб дається дуже тяжко.
Кирута Наталія, студентка: Так, в Україні зараз непрості часи, й мені дуже шкода наших героїв, але на вибір харчів для мене це не впливає, я ніколи не звертаю увагу на їхнього виробника, головне — термін зберігання та якість.
Кудряшова Анна, студентка: Мені взагалі не подобаються російські товари, останнім часом Україна стала все більше розвиватися, вдосконалюватися й випускати багато хороших та якісних товарів. Тож я віддаю перевагу українським продуктам і звичайно ж українському хлібу, адже хліб — найважливіший продукт харчування.
Ми побачили, як прилучани відносяться до російського хліба в наших магазинах. Хтось — більш патріотичний, тому й зосереджується на цьому, а хтось — не звертає на це уваги, живе своїм життям, адже все одно не в силі чимось допомогти.
Гапетченко Вероніка
Спортсмени, які присвятили себе улюбленій справі, завжди залишають у ній частинку свого «я», принаймні, велику кількість любові, душі й серця. Про таких говорять – «одержимі».
Про молодих, ідейних, сильних і мужніх чоловіків, що тримають у руках стихію вітру й шквал ревучих моторів, і хочеться повідати.
24 червня цього року проходили змагання позашляховиків у с. Боршна Прилуцького району. У змаганнях взяли участь 10 машин з екіпажами в парі пілот – штурман клубу «Прилуцькі монстри 4х4», на чолі з адміністратором Стовбухою Олексієм Григоровичем. Разом зі своїми сталевими помічниками прилучани виборювали перемогу, і в них це вийшло. Впритул до цього питання підійдемо згодом, а нині потрібно сказати, що на місце змагань прибули показати своє вміння спортсмени з міст Чорнухи, Бобровиці, Києва, і навіть з Польської республіки.
Пройти складне випробування поза- шляхової дороги й показати кращий час вдалося не кожному. Два екіпажі прилуцького клубу зазнали невдачі – перевернулись, але всі залишилися неушкодженими.
Футбол – це гра й боротьба, змагання й свято, розчарування й радість перемог, можливість попрацювати над собою, удосконалювати й перемагати себе. Саме так вважають учасники 6-го регіонального турніру з міні-футболу, який вже шість років поспіль функціонує завдяки підтримці депутатів Чернігівської обласної ради, Почесних громадян нашого міста Анатолія Мірошніченка та В’ячеслава Нестеренка.
2-го липня на Центральній площі міста зібралися гравці команд турніру й просто любителі футболу, ті, хто спостерігали з екранів телевізорів, комп’ютерних моніторів і ті, хто вболівали за улюблену команду з трибун стадіонів. Майже 3 місяці тривав турнір, який змушував шалено битися серця сотні вболівальників, тривали запеклі футбольні баталії за призові місця. Цього року в футбольному турнірі взяли участь 20 команд, і кожна з них вірила у свою перемогу. Безперечно, шостий регіональний турнір з міні-футболу – це грандіозна подія для міста.
Через сім років на посаду директора міського Будинку культури повернувся Олександр Дубовик. 46-річний прилучанин, депутат міської ради, директор Благодійної організації “Мистецькі барви” та відомий культурний діяч взяв участь у конкурсі на посаду директора МБК і виграв його. Засідання персонального складу комісії відбулося 19 червня, а 30 — його “представили” колективові культурного закладу.
Останні коментарі
-
Потрібні нові системи сповіщення
Написав Антон 22.02.2024 (Міські новини)
- Бажано, щоб і старі системи сповіщали про відбій
- Як вони так швидко вибиваються ті ями...
- Але ж проблема існує...
Заголовок
- Чергова допомога захисникам Прокоментуй першим!
- Ветеранська політика в Прилуках Прокоментуй першим!
- Сучасні системи РЕБ та станції підсилення сигналу – БФ «Надія» та Валерій Дубіль продовжують підтримувати ГУР Прокоментуй першим!
- Скільки за тепло і воду заборгували жителі Дослідної? Прокоментуй першим!
- Оригамі – цікаво та просто Прокоментуй першим!
- Чемпіонат України Прокоментуй першим!