З давніх часів древнє місто Прилуки славиться своїми спортивними досягненнями. Спортивною славою Прилуччини та гордістю України були, є та будуть видатні спортсмени, які в різні часи захищали честь нашого міста, області, держави на змаганнях усіх рівнів. Наша земля подарувала цілу плеяду талановитих спортсменів, що високо несуть прапор вітчизняного спорту на змаганнях світового рівня.
Одним із таких спортивних напрямків є футбол, який розвивається в нашому місті на досить хорошому рівні. Уже всі чули й знають про здобутки на футбольному полі уродженця м. Прилуки, чемпіона Паралімпійських ігор Олега Леня. І от у професійному футболі прозвучало ім’я ще одного юнака з нашого рідного міста. 20-річний ЄГОР НАЗАРИНА став першим місцевим футболістом, який підписав міжнародний контракт із Бельгійським футбольним клубом «Антверпен».
Тож давайте з ним познайомимося ближче. Єгор – прилучанин, можна сказати, спадковий футболіст. І нині покійний дід грав у футбол, і батько, Анатолій Іванович Назарина, був футболістом. Він у свій час був нападаючим у футбольних командах «Експрес» Прилуки та «Нива» Малківка. Єгор згадує, що почав грати років із 5. Скоріше всього, захопився цим видом спорту завдяки батьку, який у свою чергу, помітивши схильність сина, віддав його до Дитячо-юнацької футбольної школи «Європа». «Уже з першого тренування мені все сподобалося, так триває й досі. Звісно й труднощі були, як же без них. Але в мене такий характер, якщо я чогось хочу, то ніщо мене не зупинить», – ділиться юнак.

Довго тривали суперечки стосовно вартості проїзду прилуцьких школярів у громадському транспорті. Й от у новому 2018 році управління освіти Прилуцької міської ради та місцеві перевізники все-таки дійшли певних домовленостей.
Отже, перевезення школярів здійснюватиметься за спеціальними талонами, нумерація яких проводитиметься протягом року, починаючи з одиниці.
Управління не пізніше 15 числа місяця, що передує місяцю здійснення перевезень, повинно направити уповноваженій особі, яка відповідає за перевезення лист щодо потреби в талонах. Перевізники ж у свою чергу зобов’язуються виготовляти ці талони та передавати їх до управління освіти протягом трьох днів із моменту отримання замовлення.
Далі управління освіти передаватиме ці талони керівникам навчальних закладів. Проставивши підписи та печатки на всіх талонах, директори шкіл мають роздати їх учням або ж їхнім батькам.
Оскільки загальноосвітні школи працюють в п’ятиденному режимі, то кожному учню на тиждень видаватиметься по 10 талонів. За умовами Договору про відшкодування коштів на перевезення дітей шкільного віку, юні пасажири повинні будуть заплатити водію 2 грн із власної кишені та віддати один проїзний талон (за нього в подальшому перевізник одержить 1 грн відшкодування). Звісно, можна буде скористатися талонами й більше двох разів на день, але тоді до кінця звітного періоду доведеться сплачувати повну вартість проїзду в громадському транспорті – 4 грн. Якщо ж із якихось причин дитина не використала всі свої проїзні талони, то вони й надалі залишаються дійсними. Це значить, що учні отримують на наступний місяць талони, з урахуванням залишку. А от утрачені та пошкоджені талони, на жаль, заміні чи поновленню підлягати не будуть, тому треба бути уважними.
Загалом, порядок забезпечення пільгового перевезення дітей шкільного віку громадським автотранспортом на міських автобусних маршрутах визначено, усі сторони дійшли домовленостей. Але остаточного його затвердження депутатами міської ради очікується на позачерговій сесії, яка відбудеться в п’ятницю 12 січня 2018 року. Тобто, 15 січня, коли школярі повернуться на навчання після зимових канікул, школи вже повинні будуть отримати комплекти проїзних талонів.

Інформація «ГП»

«Завдання депутата міської ради – дбати про виборців та робити все можливе, щоб життя мешканців рідного міста було комфортним», – Ігор Дубровський депутат Прилуцької міської ради від ВО «Свобода»
Минув другий рік моєї депутатської діяльності на виборчому окрузі №6, і саме час прозвітувати про те, що нам вдалося разом зробити за цей термін. Я завжди намагаюся почути кожного мешканця нашого міста, адже моє завдання – лобіювати інтереси своїх виборців. Тому намагаюся більше спілкуватися з людьми, проводжу зустрічі у дворах, мобільній депутатській приймальні. За рік відбулося 32 зустрічі. У цьому році, так як і в попередньому, велику увагу приділив благоустрою округу, тому саме на це була виділена значна частина грошей із фонду сприяння депутатської діяльності.
Будинок по вул. Ю. Коптєва, 10 – нам вдалося облаштувати зелену зону та дитячий майданчик, тепер малюки мають, де бавитися.

Де ще можна отримати стільки інформації про гончарство України, як не в гончарній столиці – містечку Опішне. Це селище відоме своїми гончарами ще з давнини. Наприкінці 19 – на початку 20 століття в містечку працювало близько 1000 гончарів, продукція яких експортувалася майже на всі континенти світу. Тому не дивно, що саме тут був створений найбільший в Україні музей гончарства. Отож, ми попрямували до нього.
По дорозі не оминули ще одне видатне місце, яке раз на рік стає центром зборів тисяч туристів із усієї України та гостей із-за кордону. Це село Великі Сорочинці з їх славетним Сорочинським ярмарком. Зупинилися, подивились навкруги, і незважаючи на те, що зараз там досить порожньо, але все одно дух ярмарку ніби висить у повітрі. Але наш шлях до музею тривав.

Мова піде про одного з представників відомого роду Горленків, історія якого тісно пов’язана з нашим містом і краєм.
Так, зокрема, як відомо, в газеті «Старожитності» №№5-6 (41-42) за 1993 р. була опублікована стаття Івана Забіяки «Талант у затінку», а трохи раніше, в 1990 p., велику статтю присвятив йому Валерій Шевчук у своїй книзі «Дорога в тисячу років» під назвою «Доля й недоля Василя Горленка».
А ще коротенькі відомості знаходимо про нього в Шевченківському словнику як про українського журналіста, літературознавця, фольклориста й мистецтвознавця, який одним із перших подав інформацію в пресі про рукописи російських повістей Шевченка та є автором статей «Альбоми й малюнки Шевченка в зібранні В.В. Тарновського», «Ілюстрації Шевченка», «Шевченко – живописець і гравер».
А Валерій Шевчук у згадуваній вище книзі подає про В. Горленка висловлювання Євгенії Рудинської в передмові до видання його листування з Панасом Мирним (Київ, 1928), що «він український етнограф, письменник, критик, був близький приятель найвидатніших діячів 80-90-х років і працював разом із ними». І вже від себе доповнює: «В. Горленко був одним із ентузіастів видання «Киевской старины», людиною, яка мусила працювати в українській культурі в дуже важкий для неї час після ганебного указу 1876 року, коли рідне слово офіційно було заборонене, і для того, щоб не мовчати, треба було переходити на російську мову, принаймні в тих жанрах, у яких працював Василь Петрович. Словом, Василь Горленко був одним із тих сподвижників, які врятували нашу культуру від морочного застою».

Прилуцька гімназія №1 ім. Вороного напередодні новорічних свят перетво-
рилася на зимову казку. Учні школи ретельно готувалися до конкурсу на най-
краще прикрашену класну кімнату, виготовляли іграшки та прикраси своїми
руками. Команда ГО «Українська громадська рада» була в захваті від дитячого
креативу та винахідливості, адже багато декору виготовлено просто з підручних
матеріалів.

Прилуцька гімназія №1 ім. Вороного напередодні новорічних свят перетво-
рилася на зимову казку. Учні школи ретельно готувалися до конкурсу на най-
краще прикрашену класну кімнату, виготовляли іграшки та прикраси своїми
руками. Команда ГО «Українська громадська рада» була в захваті від дитячого
креативу та винахідливості, адже багато декору виготовлено просто з підручних
матеріалів.

– 90 років із дня народження заслуженого
вчителя України Титаренка Миколи Михайловича
(02.01.1928-2000 рр.). З 1959 року проживав у
м. Прилуки.
– 35 років із дня народження бронзової призерки
Всесвітньої Універсіади, майстра спорту з легкої
атлетики, уродженки м. Прилуки Завгородньої
Ольги Леонідівни (06.01.1983 р.н ).
– 45 років із дня народження майстра спорту
міжнародного класу з легкої атлетики (спринтер),
бронзової призерки чемпіонату Європи,
неодноразової чемпіонки СРСР, України,
учасниці Олімпійських ігор в Атланті (1996),
Сіднеї (2000), уродженки м. Прилуки Пухи Ірини
Вікторівни (10.01.1973 р.н.).