Сьогодні майже жоден із нас не може уявити свого життя без музики. Її слухають під час роботи, по дорозі додому, на прогулянках, а іноді навіть засинаючи. Адже без пісень буденні справи відразу втрачають кольорові фарби, усе стає сірим, похмурим і нецікавим.
Музика – це те, що ми не тільки слухаємо, але й відчуваємо. Саме пісні допомагають формувати почуття та думки, розширювати світогляд і навіть вчитися. А ще пробуджувати творчі здібності. Про це, як ніхто більше, знає наша талановита семирічна прилучанка.
Владислава Сребродольська – звичайна школярка Дідівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів. Дівчинка навчається в другому класі, але вже проявляє свою сильну особистість та обдарованість. Вона добре вчиться, ходить до Прилуцької майстерні творчих ідей РБК «Чарівні пальчики» та співає в театрально-естрадному ансамблі «Позитив». Незважаючи на таку завантаженість, усі заняття відвідує із задоволенням, а співати на шкільних святах для малечі й узагалі – рай.
«Усе почалося ще в садочку №8 під назвою «Берізка». Там уважні вихователі й розгледіли талант нашої донечки. Бо виконала вона свою першу пісню «Я лисичка, я сестричка» просто бездоганно. А за нею й «Ой, пшеничечко-пшеничечко, золоті зернята». Не довго роздумуючи, ми пішли на прослуховування у школу мистецтв. І пройшли. Радості не було меж, адже будь-хто бажає своїй дитині тільки найкращого», – розповідає з посмішкою пані Марина.
Голос – як прояв особистості. Адже соло дівчинки звучить природно і від усієї душі. Без перебільшення, музика – її друге «я». Незважаючи на те, що заняття у Влади два рази на тиждень, удома школярка співає чи не кожну хвилину. Головне – ніяких «табу» в музиці для неї немає й бути не може. Здається, юна леді знає безліч композицій. У її щоденному репертуарі є не тільки сучасні хіти, а й українські народні пісні. Є у Владислави й кілька костюмів, багато елементів яких виготовлені власноруч, зокрема, вишита сукня та прикраси. Адже перед кожним шкільним святом мама пильно дбає про сценічний образ дівчинки.

Дуже часто ми стикаємося з тим, що до деяких водойм навіть не підійдеш, адже вони ого- роджені парканами, буцімто це приватна територія. Іноді доступ до водойм перегороджують різного роду шлагбауми та огорожі, а відпочиваючих пускають на територію тільки у випадку оплати.
І нарешті Верховна Рада ухвалила законопроєкт №0869 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення безперешкодного доступу громадян до узбережжя водних об’єктів для загального водокористування».
Нагадаю, цей законопроєкт чекав на ухвалення майже 5 років! Ще у 2013 році «Свободівці» боролися й уперше відповідну ініціативу до парламенту VII скликання вніс народний депутат Руслан Марцінків, який на даний час є міським головою в Івано-Франківську. А у 2014 році народні депутати VIII скликання Андрій Іллєнко, Михайло Головко, Олег Осуховський, Юрій Левченко, Олександр Марченко, Юрій Бублик зареєстрували його в парламенті.
Законопроєкт передбачає зміни та доповнення до ст.88, ст.110 Водного і ст. 60, 61, 62 Земельного кодексів та до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Закон «Про місцеве самоврядування в Україні» та Закон «Про місцеві державні адміністрації».
Що змінює закон:
– забороняє обмеження загального водокористування, у тому числі обмеження купання та плавання на човнах любительського і спортивного рибальства;
– дозволяє причалювання до берега у світлий період доби у зв’язку із знаходженням земельних ділянок прибережних захисних смуг (пляжні зони) у використанні юридичних або фізичних осіб, крім випадків, передбачених законом;
– громадянам забезпечується безперешкодний і безкоштовний доступ до узбережжя морів, морських проток, лиманів і островів у внутрішніх морських водах у межах пляжних зон, до берегів річок, водойм і островів, крім земель охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель.

Як театр починається з вішака, так і місто розпочинається з придорожнього знаку.
Начебто така дрібничка, але дуже впадає в очі та значно впливає на перше враження.
Саме таким «символом» був знак «Прилуки» на в’їзді в місто зі сторони Пирятина. Місцина повністю заросла чагарниками, а сама шестиметрова стела вже давно полущилася та потребувала фарбування. Кожного разу проїжджаючи повз закрадалася думка, що цим місцем тільки дітей вночі лякати. Тож я все-таки вирішив, що треба діяти. Заручившись підтримкою партії «Батьківщина», яка надала мені фарбу та магазину «Спеціаліст», з їхньою драбиною (до 6-ти метрової висоти доплигнути важкувато) пішов у бій.

З 31 жовтня на 1 листопада настає ніч, повна жаху та шалених веселощів, коли вся нечиста сила з’являється на Землі. Так, це свято Хелоувін. Але українці ставляться до нього скептично. Дехто чекає з нетерпінням, а хтось категорично відмовляється вважати цей день святом, адже воно не притаманне традиціям нашого народу. Проте жодного Хелоувін не лишає байдужим, особливо дітей.
Саме тому, в цей останній день жовтня в Прилуцькій міській бібліотеці для дітей ім. П. Білецького-Носенка було проведено свято жахливо цікавих книжок «Book-Haloowen» для 4-А класу гімназії №5. Дітлахи із захопленням дізнавалися про походження Хелоувіна, його святкування в різних країнах і про різних жахликів, які за легендами ходять у цей день серед звичайних людей. А вікторина «Про те, чого немає» переконала всіх дорослих заходу, що школярі й без їхніх підказок добре зорієнтовані в тематиці потойбічних істот.
Також до уваги юних гостей книгозбірні була запропонована розповідь бібліотекаря читацької зали про різноманітність містичних книг для дітей. Було згадано чимало відомих авторів-фантастів, серед яких Корнелія Функе «Мисливці за привидами», Джоан Роулінг «Гарі Потер», Роальд Даль «Відьми», Нэле Моост «Моллі Махлюй – маленька чарівниця» та інші. Гортаючи сторінки їхніх книг, можна опинитися в потойбічному світі та перетворитися на його мешканців. Як виявилося, цих справжніх майстрів літературного жаху дехто з дітей вже прочитав і отримав за це креативні подарунки від працівників бібліотеки. Саме за сюжетами цих книг для школярів була проведена гра «Вечір для відьми», під час якої таємниця приготування найжахливішого супу, наймістичнішого компоту та найбільш чаклунського десерту була успішно розкрита.

Шановні працівники культури!

Прийміть щирі вітання з нагоди професійного свята – Всеукраїнського дня працівників культури та аматорів народного мистецтва!
Це свято тих, хто за покликанням серця присвятив себе, своє дозвілля мистецтву, для кого творчість, духовність і національні традиції стали головними життєвими орієнтирами.
Прилуки віддавна закріпили за собою славу міста мистецьких конкурсів і фестивалів, збираючи на своїй землі представників багатьох регіонів України та інших держав. Прилучани заслужено пишаються провідними художніми колективами й митцями, які уславлюють рідну землю.
Завдяки вам – справжнім подвижникам своєї справи – культура міста як галузь, попри всі труднощі та негаразди, розвивається, збагачується новими іменами та самобутніми надбаннями.

Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку – неприбуткова юридична особа, створена власником житлових і нежитлових приміщень для спільного користування, утримання та управління своїм будинком і прибудинковою територією, а також для юридичного оформлення їхніх майнових прав на будинок і прибудинкову територію.
ОСББ створюється на основі права сумісної власності та представляє лише співвласників нерухомості, щоб самостійно вирішувати – хто обслуговуватиме будинок, які будуть внески на його утримання (квартплата), кому здавати в оренду нежитлові приміщення тощо, куди витрачати гроші. Адже ефективне використання коштів і контроль приводять до якіснішого та раціональнішого утримання будинку.
У нашому місті також усе популярнішими стають такі об’єднання багатоповерхових будинків. До прикладу, 1 серпня створилося 2 нових ОСББ в одному дворі – «Героїв Авіаторів, 62» та «Героїв Авіаторів, 80», де вже відбуваються роботи по облагородженню прибудинкової території. Займаються цим мешканці будинків самос-тійно з власної ініціативи.
Усе розпочалося з того, що відповідно до нового закону про ЖКГ перед мешканцями багатоповерхівок стало питання вибору форми управління. На жаль, за чимало років жителі перестали сподіватись на допомогу відповідних комунальних структур та органів місцевого самоврядування, тому вирішили відмовитися від балансоутримання КП «Прилукижитлобуд». Не обрали й іншого управителя, і в результаті займаються обслуговуванням домівки самостійно.
На початку літа розпочала свою роботу Літня школа ОСББ і ініціативна група мешканців даних будинків (Олена Фесенко, Марія Каліверда, Інна Ярошенко) почала відвідувати дані заняття. «Звісно спочатку було багато незгодних. Люди звикли бути пасивними. Але завдяки Світлані Рожок ми отримали дуже багато цікавої та необхідної інформації, яку потім транслювали на співмешканців, що в кінцевому результаті дало можливість отримати згоду більшості на створення ОСББ», - говорить голова правління обох будинків Олена Фесенко.
Таким чином, покроково прямуючи до своєї мети, вже до кінця занять у Літній школі було зроблено Статут, проведено реєстрацію та створено 2 ОСББ.
Варто зазначити, що це доволі старі будівлі – триповерхові «сталінки», зведені в 1953 та 1956 роках. За словами старожилів, за понад 60 років там не було здійснено жодного капітального ремонту. Але вже за перші місяці існування ОСББ зміни разючі. Вдалося оформити «теплий кредит» для того, щоб розпочати утеплення будинків, запустили процес кредитування для колективного відключення від централізованого опалення та гарячого водопостачання. «Власне один будинок уже відключено від ЦО, інший – саме в процесі. Крім того, є домовленість про кредит від міської ради на встановлення індивідуального опалення», - зазначила Олена Фесенко. Крім того, уже за власні кошти почистили каналізацію, встановили енергозберігаючі лампи, у процесі – договори на антивандальні освітлювальні системи.

30 жовтня Прилуки сколихнула жахлива новина про смерть підлітка. Тіло 14-річного Дениса Чаленка знайшли на залізничній колії за 5 кілометрів від дому. Правоохоронці одразу заявили, що школяра збив дизель Ніжин – Гребінка, але батьки в цю версію не повірили та розпочали власне слідство. Травми на тілі вказували на побиття хлопця, а за сотню метрів від місця його загибелі виявили безліч плям крові. Та не дивлячись на сліди й докази, які знаходили самі ж батьки, жодних інших версій щодо можливих причин трагедії місцева поліція не розглядала. Попередня правова кваліфікація, за якою було відкрито провадження – ч.3 ст.276 Кримінального кодексу України (порушення експлуатації залізничного транспорту, що спричинило загибель людей). Це викликало неабияке обурення громади.
Під поліцейським відділком пройшло кілька мітингів, палали шини, розлючені люди навіть брали будівлю штурмом. У результаті, через протести громади місцевого керівника поліції Олександра Яцика відсторонили від роботи, а справу передали до Головного слідчого управління Нацполіції в Києві.
Тіло загиблого було направлено на судово-медичну експертизу та жодних результатів, окрім констатації факту смерті дитини у зв’язку з отриманням черепно-мозкової травми, батьки до цього дня так і не дочекалися.

Висловивши недовіру місцевим експертам, батьки домоглися проведення незалежної судово-медичної експертизи в столиці, яка відбулася в понеділок 4 листопада. Наразі проведено комісіонний розтин трупа, до якого були задіяні найкращі спеціалісти Київського міського бюро медичних експертиз. Вони й дадуть оцінку тілесним ушкодженням і встановлять основну причину смерті хлопчика.

Краєзнавство – перша сходинка до пізнання рідного краю, реалізації інтересів у вивченні природного різноманіття та історико-культурного надбання України. Наша Батьківщина має дивовижні місця, де можна вдихнути на повні груди чисте повітря, наповнене пахощами трав і квітів, спокійно прогулятися в тіні вікових дерев, пройти таємничими стежками, поринути в історію рідної землі.
Традиція відпочивати в сільській місцевості в Україні має дуже давню історію. Про те, які гостинні наші люди та яка чудова наша природа, зайвий раз нагадувати не потрібно.
Термін же «сільський зелений туризм» з’явився в Європі приблизно пів століття тому, а в Україні й зовсім недавно. Якщо коротко, то «сільський зелений туризм» – це відпочинок у приватних господарствах у сільській місцевості, яка приваблює туристичними об’єктами. З кожним роком цей вид туризму стає в Україні все популярнішим. Піонером сільського зеленого туризму в нашій області став «Соколиний хутір», розташований поруч із відомим Національним історико-культурним заповідником «Качанівка».
Незвично тепла осінь подарувала нам чудовий жовтневий сонячний день. І ми вирушили в дорогу. Нас зачаровували казкові краєвиди рідної землі: високе осіннє небо, багряне листя дерев, золоте мереживо опалого листя, смарагдові килими озимини.
Агросадиба «Соколиний хутір» розташована в с. Петрушівка Ічнянського р-ну Чернігівської області на березі річки Смош. Власника садиби – колоритного й харизматичного сучасного козака Миколу Черепа можна назвати одним із фундаторів розвитку сільського зеленого туризму на Чернігівщині, адже цей бізнес вони з дружиною Ларисою почали створювати 20 років тому. Сьогодні «Соколиний хутір» відомий як в Україні, так і далеко за її межами. Потрапляючи в цей хутір, нібито поринаєш у часи Гетьманщини. Тут майже все автентичне: криниці з журавлями, старовинні вози й плетені тини, на яких сушаться горщики. На подвір’ях розгулюють козаки з колоритними вусами в шароварах.
Зануритися в атмосферу сивої давнини допомагають музеї: історико-етнографічний, де представлені 32 види народних промислів – від іконопису до плетіння коробів і кошиків, від трипільської культури до часів Другої світової війни, та музей під відкритим небом, де можна побачити різноманітні знаряддя праці та предмети побуту.
Гостей приваблюють і різноманітні активні розваги. Передусім, вони можуть покататися на конях, на човнах і катамаранах. Зацікавлення в дорослих і дітей викликають майстер-класи зі стрільби з лука, приготування справжнього козацького кулешу, можливість відчеканити монету в якості сувеніру…