Як відомо, навесні цього року Європейський Союз завершив усі процедури для запровадження безвізового режиму для України. Українці ж відреагували на таку новину масовими заявками на отримання закордонних біометричних паспортів. Не оминула ця хвиля й Прилуки.
Багато прилучан і раніше зіштовхувались із необхідністю оформити закордонний паспорт, але для цього потрібно було їхати до Києва або, в кращому випадку, в Ніжин. Але, починаючи з весни 2015 року, ми позбулись зайвого клопоту, пов’язаного з необхідністю виїзду в інше місто. Зараз отримати закордонний паспорт прилучани можуть у рідному місті, у місцевому підрозділі Державної міграційної служби, або в паспортному столі, як його в народі називають.
Дуже багато бажаючих оформити закордонний паспорт нового зразка, звісно ж, було влітку, в період відпусток. Але й зараз ажіотаж досі не спав. Для порівняння – за вересень 2017 року було оформлено 617 заявок на отримання документу, а за аналогічний період 2016 року – лише 105.

Осінь таємнича й не зовсім зрозуміла. Учора ми ще раділи теплому погожому дню й залюбки працювали на городах, збираючи щедрі врожаї овочів та картоплі. А сьогодні бешкетник вітер понаганяв холодних темних хмар, з яких от-от проллється злива холодного дощу. Темно-сірі піристі баранці розгулюють небом, намагаючись стерти з пам’яті яскраві спогади про тепле погоже літо. Але мудра осінь, обережненько нагадуючи нам про прийдешні зимові холоди, водночас турботливо піклується про те, щоб фермери мали вдосталь погожих днів для завершення всіх необхідних робіт у полях та на присадибних ділянках. Адже від їх роботи буде залежати наявність у зимову пору на прилавках магазинів усіх необхідних овочів.
І от одного ясного безхмарного дня в дитячому садочку № 29 сталася справжня осіння казкова пригода. Королевою феєричного дійства стала картопля, бульба або ж бараболя. За вшанування одного з найважливіших продуктів харчування взялися чотирирічні вихованці середньої групи №1 «Віночок». І їм це вдалося завдяки злагодженій кропіткій роботі вихователів групи Світлани Василівни Пунько, Світлани Сергіївни Галутіної, Галини Борисівни Касьян та музичного керівника Оксани Володимирівни Самаль. Батьки діток, які виконували роль глядачів, були приголомшені майстерністю та талановитими образами, які так артистично та хвацько демонструвала їхня малеча.
Тут були статечні поважні фермери, які розповідали про нелегку та почесну працю по вирощуванню картоплі. Завітали на свято й самі елегантні та моторні картоплинки. Хизувалися своєю корисністю та смаком. А здогадайтеся, хто ще вшанував присутністю гостинне товариство? Ну звичайно, колорадські жуки. Як же без них. Але в цей день вони поводилися напрочуд мирно, навіть толерантно. Доповнювали образи героїв вистави яскраві колоритні костюми.

Тротуарів на вулицях м-ну Рокитний і так обмаль. А ті, що є в такому жахливому стані, що вже давно потребують гарного ремонту. Дороги ще якось підлатують. Минулого року заасфальтували під дворами й під будинками. А от із тротуарами – справжня біда. Дається взнаки віддаленість від центру міста – завжди не доходили руки до цих місць із благоустрою території.
Мова йде про тротуар по вул. Кошового (той, що біля зимового катка й дитячого майданчика). Як можна зараз там ходити, коли під ногами просто місиво каштанів, листя, бруду та води? Хіба можна там пройти цієї осінньої пори після дощу? Наразі всі намагаються обійти такий «чудовий» тротуар. Може хтось думає, що там ходять молоді мами з колясками? Та ні, вони курсують по проїжджій частині вулиці, де на великій швидкості повз них проносяться автомобілі різних марок. А хіба це правильно? Тим же шляхом ходять і всі, кому треба на роботу чи з роботи. А по єдиному тротуару (з іншого боку вулиці Кошового й такого нема) зараз майже ніхто не ходить. Там і не прибирають зовсім. Не згрібають листя й не замітають. Якийсь дикий світ, а не Рокитний. Хто ж там керує? Міська влада в чиїйсь особі? Депутати, які там приписані? Мабуть, можновладці, якщо і потрапляють у це місце, то тільки на автомобілі, а те, що цим тротуаром повинні користуватися всі рокитняни, які курсують пішки, нікому не цікаво. Цей тротуар уже давно чекає на ремонт, тільки чи дійде до нього черга – ось у чому питання. Кошти до Рокитного чомусь не доходять – далеко від центру, всі, мабуть, думають, що й так згодиться на периферії.

Шановні жителі міста!
Прийміть щирі вітання зі святами – Днем захисника України,
Днем українського козацтва та Покрови Пресвятої Богородиці!

Ці знаменні свята нерозривно пов’язані між собою й символізують зв’язок поколінь, адже Пресвята Богородиця вважалася заступницею славного козацького війська, правнуками якого є захисники Незалежної України.
Шановні прилучани, дозвольте мені від імені депутатського корпусу, виконавчого комітету та апарату Прилуцької міської ради привітати в цей день тих, хто своєю професійною та волонтерською діяльністю став на захист нашої Батьківщини. Дякуємо воїнам, які брали участь в антитерористичній операції на Сході України, відстоювали гідність народу під час революцій, ветеранам війни та праці, ліквідаторам наслідків аварії на ЧАЕС, тим, хто служить у лавах Збройних сил України, добровольчих загонів, Прикордонних військ та правоохоронних органів.

У п’ятницю 6 жовтня на Центральній площі міста, незважаючи на непогоду, зібрався чималий натовп людей. Серед них були козаки з Прилуцького козацького полку, члени ГО «Патріоти Прилук» та ГО «Небайдужі прилучани», а також учні ЗОШ №10 та просто мешканці міста.
А зібралися вони там не просто так – вони зустрічали наших земляків, які після року перебування в АТО повернулися додому до рідних, коханих, до своїх родин. Хлопців зустрічали з квітами, повітряними кульками патріотичних кольорів, прапорами та гучними закликами.

Рівно рік тому службовці нашого в/м №12 отримали наказ про проходження строкової служби в зоні АТО. Серед них був і тато двох учнів нашої школи Мороз Олександр Іванович.
Накази обговоренню не підлягають, отож військові вирушили у відрядження. І розпочалися дні, тижні, місяці очікування. Кожного разу, коли волонтери громадської організації «Патріот Прилук» на чолі з Дуденком О.М. вирушали до наших земляків у зону АТО, весь педагогічний колектив, батьки та особливо учні 4 та 9 класів (де навчаються сини Олександра Івановича) передавали разом із продуктами й теплими речами обереги, малюнки та листівки зі словами підтримки. У відповідь волонтери завжди привозили листи з подяками від бійців.
Узимку Олександр Іванович був у відпустці. Він відвідав нашу школу, зустрівся з учнями на виховному заході й особисто передав прапор із підписами військових та словами вдячності, який зайняв почесне місце в класі. Минув рік. Прийшов час нашим солдатам повертатися додому, й коли О.М. Дуденок запропонував саме нашим учням зустріти солдат, то сумнівів не виникло ні на хвилину. І от п’ятниця, на площі збираються друзі та сім’ї тих мужніх чоловіків, які достойно та відважно несли свою службу в зоні проведення АТО. Серед них були й сини Олександра Мороза. Разом зі своїми однокласниками вони, стримуючи хвилювання, постійно виглядали свого тата.

Ми, листоноші і жителі мікрорайону Дослідної, Медини та села Тихе, неодноразово зверталися зі скаргами стосовно рішення про закриття 11 відділення зв’язку, яке знаходиться за адресою: Чернігівська область, м. Прилуки, вул. Вавілова, 30, але нас чомусь не чують.
Наше поштове відділення є єдиним відділенням в цілому на даній території, бо відсутні інші альтернативні можливості. Ми обслуговуємо стратегічні об’єкти, такі як: Центральна міська лікарня (вул. Київська, 56); дитячий садочок, центр реабілітації дітей-інвалідів (вул. Низова, 60); М’ятно-дослідна станція (вул. Вавілова, 16). Також є такі підприємства: «Агропроменерго», «Київміськбуд» ім. Завгороднього, «Прометей газ», «Батуринський Гетьман», аптеки та магазини. Наше відділення обслуговує такі вулиці: Вавілова, Лєрмонтова та три провулки Лєрмонтова, три провулки Заїздських, Західну, провулок Західний, Київську, Трубарівську з провулком Трубарівським, Мединську з провулком Мединським, Дубінського, Маслова, Інтернаціоналістів, Коробова, Панченка, Семеренка, Низову та провулок Низовий – це перша дільниця, яка нараховує близько 680 дворів. Зазначимо, що дані вулиці не освітлюються та не заасфальтовані, крім Київської.

День 5 жовтня 2017 року, певно, запам’ятається прилучанам надовго! Бібліотекар Ніна Іванівна Горбань запросила земляків і гостей міста в Центральну міську бібліотеку ім. Любові Забашти, аби їх познайомити з творчістю знаного прилуцького поета Євгена Васильовича Постульги, точніше з його новою збіркою філософських творів під назвою «Минає все! І все повторюється!»
Книга видана цього року. Хто ж її спонсори? Це здебільшого молоді українські патріоти: Микола Миколайович Козенко, наш відомий художник Анатолій Риженко, міська рада в особі нашого мера Ольги Михайлівни Попенко, студенти, бібліотекарі міста, працівники культури. Приємно, що до акції долучилися й усі члени клубу «Джерело» на чолі з шанованими активістками клубу Л.А. Скотніковою та Аллою Буренко. Словом, інертних і байдужих не було.
Тріумфатор Євген Постульга тримався вельми скромно, не вихвалявся перемогами.