Шановна редакціє!

Пишуть до вас батьки цьогорічних випускників Прилуцької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №13 імені Святителя Іоасафа Бєлгородського, щоб сказати кілька добрих слів про наших дітей.
Насамперед, хочемо засвідчити пошану й висловити вдячність педагогам школи №13 за їхню нелегку безкорисливу працю, за міцні знання, які вони вкладали у своїх вихованців упродовж усіх цих одинадцяти років.
Ми дуже горді за наших дітей. У першу чергу слід відмітити Церковну Юлію, яка закінчила навчання із золотою медаллю, Бабія Івана та Петренко Анну, котрі стали срібними медалістами. Також бали високого рівня з усіх предметів отримали Шматко Аліна та Сарахман Тарас, який отримав 198 балів у ЗНО з математики, увійшовши до числа 300 кращих учнів України. Коли був загальноміський захід, присвячений випускникам-2017, то серед найобдарованіших юних прилучан на сцені МБК стояли й наші діти.

Бібліотеки – один із інструментів нашої цивілізації, який уже багато століть доводить свою ефективність у процесах збереження, накопичення й передачі людських пізнань.
Віддаючи данину поваги бібліотечному руху в нашій незалежній країні, 14-го травня 1998-го року Президентом України було підписано Указ № 471/98 про щорічне святкування Всеукраїнського дня бібліотек. В Україні він відзначається 30-го вересня.
Гарним представником такого руху є Прилуцька центральна міська бібліотека імені Любові Забашти, яка вважається головною бібліотекою міста, координаційним центром для всіх міських книгозбірень. Вона є справжнім осередком інформації, духовності та культури.
Заснована вона була ще в ХІХ столітті, у 1882 році з метою дати мешканцям міста Прилуки та Прилуцького повіту користуватися книгами загального змісту: часописами, газетами та спеціальними виданнями. Завідував бібліотекою учитель Прилуцького міського народного училища К.Т. Щербина. Кошти бібліотеки на той час складалися зі щорічних надходжень із міського бюджету, з плати за читання книг та плати за затримку книг більше дозволеного строку, що було затверджено Статутом бібліотеки.
Цього року центральна міська бібліотека імені Любові Забашти святкує не повний, та все ж таки ювілей – 135 років від дня заснування.

21вересня жертвою грабіжників стала 88-річна пенсіонерка, жителька Прилуцького району. Бідолаха розповіла, що близько другої години ночі, розбивши вікно, до будику проникли двоє невідомих чоловіків. Вони увірвалися в кімнату до старенької й поводили себе дуже зухвало й агресивно.
Один із грабіжників вимагав, щоб бабуся зізналася, де вона зберігає гроші, а інший нишпорив по хаті. Аби уникнути знущань, літня жінка вийняла з кишені та віддала нападникам 200 гривень, а інші заощадження – 1800 гривень, заховані в скляній посудині, грабіжники знайшли самотужки, коли перевернули в оселі все догори дном. Не знайшовши більше нічого цінного, зловмисники швиденько зникли.
Для розкриття злочину по «гарячих слідах» керівництвом Прилуцького відділу поліції на пошук грабіжників були орієнтовані всі сусідні відділення поліції.

Міжнародний день мов вважається традиційним святом у Європі з 2001 року. Він відзначається 26 вересня для підтримки розвитку мов і їх розмаїття.
Угода про асоціацію з Євросоюзом, запрацювавши в повному обсязі з 1 вересня, відкриває українцям не лише нові можливості, а й збагачує нашу культуру новими звичаями та традиціями. Тому цього року ми вперше святкуємо Європейський день мов, адже це шлях до взаєморозуміння між народами та державами.
Зараз без знання іноземної мови складно уявити успішне навчання або кар’єрний зріст. Навіть використання сучасних ґаджетів передбачає знання англійської, французької чи китайської мов. Стандартом для сучасного  європейця вважається володіння, як мінімум, двома мовами.
Цей день привертає увагу аудиторії до мов, якими розмовляють у Європі, поширює культурне й лінгвістичне різноманіття та заохочує до вивчення їх протягом усього життя.
«Град» вирішив поцікавитися в місцевої молоді, скільки мов вони знають та чи використовують їх у повсякденному житті.

Машинобудування України займає одну з ключових позицій в економічному секторі країни, воно має свою власну структуру й поділяється на масу окремих галузей. Це металообробка та важке машинобудування, суднобудування й судноремонт, тракторобудування й автомобілебудування, верстатобудування й приладобудування, авіабудування та авіаремонт, а також залізнична галузь, електротехнічна, сільськогосподарська й звичайно ж ракетобудування та підприємства оборонного комплексу.
Враховуючи особливу важливість машинобудівної галузі в розвитку й функціонуванні економіки країни, а також її роль у суспільстві, 1-го жовтня 1980-го року засноване професійне свято машинобудівників і відзначається воно в четверту неділю вересня. Цього року свято припадає на 24 вересня.
Одним із найстаріших машинобудівних виробництв в Україні на даний час є ПАТ «Завод «Будмаш» у місті Прилуки. Це ювілейний рік для підприємства. Цьогоріч йому виповнюється 110 років.
На жаль, на даний час машинобудівна галузь переживає не найкращі часи, але керівництво заводу з усіх сил намагається підтримувати та продвигати своє підприємство. Уже рік як на посаді директора заводу «Будмаш» перебуває Бережний Сергій Захарович. На початку 2000-х років він уже очолював підприємство, потім довелося піти з галузі. І ось знову Сергій Захарович у кріслі керівника з новими силами та оптимізмом працює в напрямку розвитку виробництва.

Родина, друзі та знайомі вітають
МАЛЬЦЕВА
Володимира Івановича,

майстра спорту з авіамоделювання, із заслуженими срібною медаллю з чемпіонату України в класі моделей-копій літаків (м. Київ, літовище «Чайка») та бронзовою медаллю з Відкритого чемпіонату на кубок І.Сікорського, під час якого, на жаль, модель літака розбилася через погані погодні умови. Але ця невелика невдача не зупиняє Володимира Івановича, він наразі взяв паузу в змаганнях для створення нової, покращеної, моделі-копії літака.
Крім того, рідні вітають Мальцева В.І. та його дружину з днем народження, який вони святкують в один день (13 вересня).

Прилуки знов у полоні осінніх туманів та сірих дощових днів. Проте в будь-яку пору приємно блукати рідним містом, гортаючи в пам’яті незримі аркуші його минулого. Спробуйте подивитись на наше місто, як на величезну книгу. У ній усе, що вас оточує: будинки, вулиці, майдани. Варто лише гортати її сторінки, і згодом для вас не залишиться жодного непрочитаного рядка, жодної нерозгаданої таємниці. Кожен куточок, майже кожен клаптик прилуцької землі зберігає свої секрети. Місто стиха промовлятиме до вас своїм ландшафтом, сучасними спорудами й будинками минулих століть. Варто лише прислухатись, і тоді ви відчуєте й зрозумієте його душу…

Небагато хто з прилучан нині може похизуватися тим, що відвідав козацьку фортецю Прилуцького козацького полку, яка розкинулася в мальовничому селі Бубнівщина Прилуцького району. А дарма! Бо ця пам’ятка козацьких часів не лише занурить вас в історію, але й подарує гармонію та насолоду від привабливих тутешніх краєвидів.
Вирушити на журналістську ревізію до туристичної локації 14 вересня мені допоміг ДНЗ №27, бо ж педагоги закладу саме зібрали дошкільнят для пізнавальної екскурсії, попередньо замовивши автобус.
Село Бубнівщина знаходиться за 27 кілометрів від районного центру. Тож якщо у вас є авто, дістатися до фортеці можна досить просто та швидко. Зауважити слід лише те, що дорога в напрямку руху залишає бажати кращого.
На місці призначення вас чекає святковий залп із гармати. (Таким чином козаки у свій час вітали гостей). Ідемо далі. Замісник курінного отамана, Олександр Іванович Грачов, знайомить із таємницями козацтва: як жили козаки, чим харчувалися, як озброювалися, розважалися тощо.