Останніми днями відразу в кількох областях України відбулися мітинги проти підвищення комунальних тарифів. На акції протесту вийшли жителі Харкова, Полтави, Кривого Рогу та Миколаєва. 11 січня до них приєдналися й Прилуки.
Об 11 годині містяни вийшли на протестну акцію, щоб висловити свою категоричну позицію щодо неприпустимості та необґрунтованості підвищення цін на тарифи, які набрали чинності з початком нового 2021 року.
Як відзначили самі організатори мітингу, громадська організація «Всеукраїнська асоціація підприємців і споживачів», на місце зустрічі, до пам’ятника Тарасу Шевченку, того дня вийшла як ніколи велика кількість людей, адже проблема тарифів хвилює й торкається абсолютно всіх верств населення, усіх громадян. Газ дорожчає приблизно на третину, і це, безумовно, буде відчутно як мешканцям багатоповерхівок, так і власникам приватних будинків, які просто шоковані новими платіжками.
24 грудня 2019 року Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), ухвалила постанову №3013 «Про встановлення тарифів для ТОВ «ОПЕРАТОР ГТС УКРАЇНИ» на послуги транспортування природного газу для точок входу й точок виходу на регуляторний період 2020-2024 роки». Тому із 1 січня 2020 року люди змушені платити окремо за газ, як товар, і окремо – за його доставку.

Прилуцька міська дитяча лікарня нарешті отримала новеньке рентген-діагностичне обладнання, яке вона виборола в конкурсі громадських проєктів. Його вартість становить 3 млн 800 тис. грн. Буквально за кілька днів до кінця 2020 року обласна казна перерахувала кошти на його придбання. Цікаво, що якби цього не встигли зробити до кінця року, то гроші повернулися б назад державі. Звісно, адміністрація закладу не могла так просто проґавити цей шанс, тому робила все можливе, аби новий рентген-кабінет таки з’явився в дитячій лікарні.
Як ми пам’ятаємо, конкурс громадських проєктів відбувся доволі давно, а фінансування чомусь затримувалося – через пандемію коронавірусу, або ж з інших причин, але адміністрація лікарні даремно час не гаяла. Устигли провести тендерні процедури, підписати договір на очікувану вартість, чекали до останнього й у результаті одержали бажане – такий собі подаруночок під Новий рік.
Варто зазначити, що заклад давно мріяв про новий рентген-діагностичний комплекс, адже той, що в них є зараз – дуже застарілий і має безліч недоліків. Нове ж обладнання розраховане на 2 робочі місця, має сучасне програмне забезпечення та систему цифрового перетворення рентгенівських знімків. Воно дасть лікарям можливість працювати в медичній інформаційній системі, передаючи результати всіх обстежень виключно цифровими носіями. Це значить, що тепер не потрібно буде бігати з плівкою, яка сама по собі є недешевою. Таким чином, буде значна економія коштів у закладі за рік. Крім того, нова апаратура дає можливість проводити обстеження з різних ракурсів, що було не можливо зі старою технікою, бо вона давно не виконувала всіх поворотних функцій.

360 років з часу отримання Лазарем Горленком пернача прилуцького полковника. Очолював полковий уряд: 1661-1662, 1664-1668, 1672-1676, 1678- 1679, 1680 -1687 рр.
350 років з часу призначення Прилуцьким полковником Семена Третяка (1671-1672 рр.).
175 років з часу перебування проїздом у Прилуках Т. Г. Шевченка, коли він допомагав бідній єврейській сім’ї рятувати від пожежі будинок і майно (лютий, 1846 р.).
160 років з часу побудови першої у місті єврейської синагоги (колишній кінотеатр ім. М. Горьского,1861 р.).
155 років з часу відкриття земської лікарні на 40 ліжок (1866 р.).
100 років з часу заснування фабрики гнутих меблів (1921 р.). У 1936 році передано меблевому комбінату.
100 років з часу заснування міського радіовузла (1921 р.) як радіостанції, що приймала передачі з м. Харкова.
95 років тому створена метеорологічна станція (1926 р.).
95 років з часу побудови залізниці Прилуки - Ніжин (1926 р.).
95 років з часу відкриття бухгалтерської школи (1926 р.).
95 років тому в місті почала діяти вечірня школа (1926 р.).

РIЗДВЯНЕ ПОСЛАННЯ
архієпископа Чернігівського та Ніжинського Євстратія боголюбивим пастирям, чесному
чернецтву та всім православним вірним Чернігівщини

Всечесні отці, дорогі брати та сестри!
Христос народився! Славімо Його!

Ці короткі та прості слова, які стали для нас звичним святковим вітанням, насправді містять у собі глибокі та важливі істини, значення яких важко переоцінити.
Грецьке слово «Христос», яке є перекладом старозавітно-юдейського слова «Месія», означає – Помазаник. У часи Старого Завіту помазання голови оливою було символічною дією, яка позначала прикликання Духа Божого на людину для допомоги у звершенні особливо відповідального служіння. Таке помазання звершувалося над царями та над пророками з розумінням того, що самими лише людськими силами неможливо гідно виконувати відповідальне служіння і для цього потрібна Божа допомога.
Покликанням пророків було сповіщати волю Божу, настановляти людей на шлях істини, викривати зло й застерігати від нього. Царське служіння полягало в управлінні народом із метою підтримання серед людей справедливості, щоби добро захищалося й заохочувалося, а зло зупинялося й отримувало справедливе покарання. Але ці служіння людські та звершувані людьми, які самі залишалися підвладними дії гріха, не могли у повній мірі досягти мети звільнення світу від рабства зла, від тління та смерті.
Звершити це повною мірою міг лише Той, Хто вищий за все творіння, Хто має силу та владу, яка перевершує всю земну мудрість і могутність, тобто Бог-Творець. І Господь від початку, коли наші прабатьки Адам і Єва зазнали падіння, дав людям обітницю приходу Спасителя. З роду в рід передавалося й повторювалося це сповіщення, яким зміцнювалася віра праведників. Бо хоча світ лежав у злі, однак рід людський не залишений був без надії, бо обіцяний був Богом і мав прийти Той, хто спасе людей від гріхів і переможе зло.
Цей обіцяний Спаситель пророками іменувався Месією, тобто Помазаником, в особливому значенні цього слова. На Ньому не просто виявиться сила божественної дії через помазання оливою, але сила ця буде походити від самої божественної природи Месії. Якщо кожна людина, яку помазували на служіння пророка чи царя, залишалася більшою чи меншою мірою недосконалою і служіння її раніше чи пізніше завершувалося зі смертю, то обіцяний Месія мав прийняти Своє служіння в повній досконалості, отримати владу навіки та перемогти саму смерть.
За багато століть до Різдва Христового пророк Ісая сповістив слова, які скаже Месія, що прийде: «Дух Господній на Мені; бо Він помазав Мене благовістити убогим, і послав Мене зціляти розбитих серцем, проповідувати полоненим визволення, сліпим прозріння, відпустити замучених на волю, проповідувати літо Господнє сприятливе» (Лк. 4:18-19). Саме ці пророчі слова прочитав Господь Ісус Христос у синагозі в Назареті, у місті, де Він виріс, і сказав: «Нині справдилося писання, яке ви почули» (Лк. 4:21).

У період новорічних свят кожен прагне відчути на собі магію новорічного бажання, яке загадують під відлік годинника. Цього року найбажанішим, мабуть, для кожної людини на Землі було здоров’я та мир на нашій планеті. А головним бажанням матері, котра носить під серцем дитину, буде здоров’я новонародженого.
У місті Прилуки першим у новорічні свята народився хлопчик Олександр, який з’явився на світ 3 січня о 00:40. Породілля Зігура Дар’я Григорівна разом із сім’єю проживає в смт Ладан Прилуцького району. Справжній богатир вагою 3100 г став другою дитиною в подружжя Зігур.

29 грудня в міській бібліотеці імені Любові Забашти пройшла презентація унікальної книги з історії місцевого спорту. «Зірки спорту Приудайського краю» – саме таку назву має новинка, автором якої став Заслужений працівник фізичної культури та спорту України, Заслужений тренер України, тренер членів Національної збірної України з 2005 року, кращий тренер із легкої атлетики Чернігівської області 2007-2015 років Михайло Марченко.
Автора вітали: заступник міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради Тетяна Шкуренко, начальник відділу сім’ї, молоді та спорту Прилуцької міської ради Олена Опанасенко, перша олімпійська чемпіонка України Валентина Цербе-Несіна, яка надала не одне своє фото для книги, меценат Микола Рожко, друзі, колеги, вихованці.
Під час представлення книги було не тільки продемонстровано саме видання, але й описано самим же автором усе, що було пов’язано з ним. В основу видання покладено не тільки пережиті відомим тренером події, але й передано його досвід і, можливо, секрети.

Наприкінці року вже стало традицією під загальним керівництвом ФСТ «Спартак» та СК «Торнадо» проводити підсумковий семінар-атестацію з Айкідо.
Цьогорічна атестація проходила, у зв’язку з епідситуацією, поетапно, маленькими групами. Семінар проводила володарка 4-го дану чорного поясу, інструктор вищої категорії, керівник гуртка ЦТДЮ Світлана Дяченко. За результатами екзамену спортсмени отримали відповідні Кю (пояси) серед дітей, юніорів і дорослих.
Приємною родзинкою стало заохочення дітей солодкими подарунками та допомога в придбанні необхідного спортивного інвентарю (двох шведських стінок) від голови районної ради Олега Миколайовича Дмитренка, який привітав вихованців із новорічними святами й побажав спортивних успіхів у навчанні та досягненні спортивних вершин.

Дорослі прилучани пригадали Діда Мороза зі свого дитинства

Червоний жупан, довга й сива борода та великий мішок із подарунками – образ Діда Мороза незмінний упродовж багатьох десятків років. Натомість змінюється віра в його справжність: чим дорослішими стають діти, тим вони менше вірять, що Дід Мороз справжній. Дітлахи помічають бороду з вати, а то й узагалі впізнають під нею свого батька чи знайомого. Тож «Град Прилуки» поцікавився в дорослих прилучан, а до якого віку вони вірили в те, що Дід Мороз справжній? Заодно запитали й про новорічні спогади та про найоригінальніші святкування Нового року.

Олександр Левченко перестав вірити в Діда Мороза через те, що той матюкався.
– У Діда Мороза вірив не дуже довго. Напевно, років до 7-8-ми. Віра пропала після того, як якась п’яна морда, перевдягнута Дідом Морозом, під час новорічних гулянь у місті спіткнулася і з матюками гепнулася на землю. Тому головним Дідом Морозом для мене завжди був мій дідусь. Хоч жодного разу він і не виряджався у відповідний костюм, але так любити дітей і так вміти розповідати казки міг тільки справжній Дід Мороз.
А взагалі, найбільше в новорічному святкуванні я любив сам процесс прикрашання ялинки й аромат хвої в усьому будинку. У подарунки ж на Новий рік отримував олівці, зошити, іграшки, солодощі.
Юлія Пономаренко чекала на Діда Мороза, а він не прийшов.
– Добре пам’ятаю новорічний ранок у дитсадку. Ну дуже хотіла співати пісню про сніжинки. Але мене, на жаль, не затвердили на роль вокалістки, замість мене співала інша дівчинка. Страх як засмутилася, ображалася на музкерівника. Це вже зараз розумію: музичного слуху в мене немає, голосу також, і вихователі правильно вчинили.
Ще зі згадок – це прихід Діда Мороза, такого невловимого й очікуваного. Мені було років 6, я вірила в бороданя та чекала від нього ляльку-русалоньку. О 12-ій годині ночі, як і годиться, чекала його, а він не прийшов. Побігли з сестрою до сусідів під вікна подивитися, що ж під ялинку Дід Мороз приніс іншим дітям, бо нас же оминув! Та вже за кілька хвилин батьки покликали, щоб чарівного дідуся не проґавили, але ми його так і не побачили. Натомість під новорічною ялинкою я знайшла його подарунок – ляльку з риб’ячим хвостом, як і мріяла…
А ще я років 4 підряд на новорічних святах була білочкою. І любила розповідати вірш «Де ти білочко живеш?». Сьогодні це один із моїх найулюбленіших дитячих віршиків.