Від початку повномасштабної війни в Україні прилучани організували не один волонтерський пункт. Одні збирають продуктові й речові набори для наших захисників, інші займаються закупівлею спецтехніки та автівок, а є гурт бджілок-трудівниць, які буквально з першого дня війни плетуть маскувальні сітки та кікімори для військових. Сплетено їх уже точно не одна сотня й усі потрапили в потрібне місце та в потрібний час.
Та якою б не була важливою і потрібною така робота, але повсякчас вона може здатися рутиною та дещо стомлювати своєю одноманітністю. Трохи розбавити сіро-зелену буденність сіткоплетіння вирішила ідейний керівник активістів-волонтерів Вікторія Вольвич.
Ще місяць тому на алеї Любові Забашти в Центральному парку міста за її ініціативи з’явилася перша вишиванка на дереві. Це був червоно-чорний тризуб на синьо-жовтому фоні. Як можна підмітити, обрані кольори – не випадкові. Задіяна колірна гама двох українських прапорів: державного та повстанського.
Згідно з найбільш популярним тлумаченням колірної гами Державного Прапора, синя його смуга символізує ясне небо, а жовта – золоті пшеничні ниви. І якщо синьо-жовтий прапор символізує державність, українську соборність, то червоно-чорний прапор є українсько-революційним прапором. Він символізує боротьбу, опір, несприйняття того, що зараз відбувається та рух уперед. Якщо ж говорити власне про кольори, то чорний колір символізує українську землю, а червоний — кров борців, пролиту на неї в боротьбі за свободу та незалежність України.
15 червня прилуцька громада провела у вічність, «вистеляючи молитвою, наче квітами, дорогу до Господа» захисника України, мужнього воїна, який втратив своє життя, захищаючи Батьківщину та український народ від російського агресора, військовослужбовця Збройних Сил України КРИВОРУЧКА ОЛЕКСАНДРА БОРИСОВИЧА.
Попрощатися з Героєм прийшло чимало людей: найрідніші, земляки, друзі та знайомі, однокласники, сусіди, побратими, представники влади.
Він був світлою людиною і охоче ділився цим світлом з усіма.
– Завжди усміхнений, нікому ніколи поганого слова не сказав. Що в нього не попросиш, він усе допоможе, ніколи не відмовить. Людина з Великої літери і золотим серцем,– говорили про загиблого.
Олександр Криворучко народився 5 жовтня 1982 року в місті Ровеньки Луганської області. Згодом, разом із мамою Ларисою Михайлівною, переїхав до міста Прилуки, де у 1999 році успішно закінчив школу №7. Відслужив у армії в місті Миколаїв. Працював у Київській області завідувачем складу приватного підприємства. У 2009 році одружився, виховував сина.
Олександр полюбляв гру у футбол і риболовлю, був чуйним і люблячим чоловіком і батьком. Добро його серця назавжди залишиться з близькими людьми.
Створено комісію з питань надання компенсацій за зруйноване майно
У ході засідання виконавчого комітету міської ради, з метою забезпечення розгляду питань щодо надання компенсації на відновлення пошкодженого та знищеного внаслідок збройної агресії російської федерації житлового фонду на території м. Прилуки, його члени вирішили утворити відповідну комісію, що передбачено Законом України, Порядком надання компенсації з використанням електронної публічної послуги «єВідновлення» та затверджено постановою Кабміну від 21.04.2023 р. №381.
До складу комісії увійшло 14 осіб.
МАЗУРЕНКО Володимир Григорович – заступник міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради, голова комісії;
СИВЕНКО Олександр Іванович – заступник міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради, заступник голови комісії;
САМОТОЄВА Тетяна Василівна – спеціаліст 1 категорії-юрист відділу містобудівної діяльності управління містобудування та архітектури міської ради, секретар комісії.
Члени комісії:
ВОРОНА Олена Іванівна – начальник фінансового управління міської ради;
ГОГОЛЬ Роман Олександрович – секретар міської ради;
ГОЛІК Сергій Анатолійович – начальник комунального підприємства «Прилуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації» Чернігівської обласної ради (за згодою);
ГОРБАЧ Валентина Григорівна – начальник юридичного відділу міської ради;
Знову скорботні дні для всіх жителів нашої громади. 11 червня ми попрощалися ще з двома нашими Героями – військовослужбовцями Збройних Сил України Морозом Олегом Володимировичем і Левченком Юрієм Сергійовичем. Провести земляків в останній путь разом із рідними, бойовими побратимами, прийшло чимало жителів Прилук.
Щодня Україна втрачає своїх синів і доньок, які стали на захист кожного з нас. Вони стали для нас міцним щитом, який не тільки тримає ворога, але й витісняє його з української землі.
Проте безжальна війна повертає додому героїв на щиті. Повідомлення про смерть кожного земляка залишають рани на душі, які болять і не загоюються.
Ось знову дві безжальні звістки сколихнули місто. Прилуки втратили двох вірних синів.
ЛЕВЧЕНКО ЮРІЙ СЕРГІЙОВИЧ народився 17 травня 1971 року в Прилуках. Закінчив школу №10, після чого ніс службу в армії. Працював на Прилуцькій взуттєвій фабриці та на інших приватних взуттєвих фабриках. З вересня 2020 року Юрій Левченко розпочав трудову діяльність у ПК «Пожмашина» на посаді різальника на пилах, ножівках і верстатах.
6 червня на базі краєзнавчого музею відкрито «Літню молодіжну школу «Прилука».
«Літня молодіжна школа «Прилука» є грантовим проєктом, що реалізується БО «Мистецькі барви» в партнерстві з Прилуцьким краєзнавчим музеєм і Всеукраїнською мережею ОГС GOHeritage за співфінансування Національного фонду на підтримку демократії в рамках проєкту Агентства з розвитку приватної ініціативи «Адвокати спадщини: підтримка та просування місцевих ініціативних груп молоді».
Мета проєкту – посилення молодіжної участі Прилуцької міської територіальної громади в пізнанні локальної спадщини та набуття розуміння її цінності.
Реалізація проєкту передбачена протягом червня-серпня 2023 року.
До участі в Літній школі запрошена шкільна (учні 9-11 класів) та студентська молодь міста, громадські активісти.
В умовах повномасштабної війни значною мірою змінилися підходи до організації освітнього процесу. Щодня і педагоги, і учні, і батьки мають долати виклики сьогодення: нестабільні умови навчання, зниження мотивації та погіршення психоемоційного стану. Як це впливає на якість освіти та які шляхи подолання проблем у системі освіти? Про це спілкувалися з Тетяною Маханьковою, начальницею управління Державної служби якості освіти в Чернігівській області.
– Тетяно Михайлівно, вплив війни на якість освітнього процесу призводить до значних освітніх втрат. Чи досліджувала Державна служба якості освіти такі втрати та які висновки зроблено?
– Останні роки освітня система стикнулася з рядом проблемних питань. Спочатку пандемія, потім війна стали причинами нерівного доступу до освітнього процесу: багато дітей змушені були змінити місце проживання, втратили можливість навчатися системно, не мають достатніх моральних і технічних ресурсів для здобуття освіти.
Сьогодні є нагальна потреба в оцінці ситуації в освітній галузі та впровадженні компенсаторних заходів, щоб забезпечити максимальну освітню можливість для дітей у таких складних умовах.
Державна служба якості освіти України спільно з іншими освітніми установами проводить ряд вивчень діяльності шкіл під час війни. Ці дослідження допомагають визначити професійні та організаційні виклики в освіті, з’ясувати, як працюють заклади освіти в умовах воєнного стану, як війна вплинула на доступ дітей до освітнього процесу, зібрати інформацію про рівень технічного забезпечення учасників освітнього процесу в сільській та міській місцевості, дослідити, якими є результати навчання учнів.
Укриття мають бути доступні 24/7
У Києві в ніч проти 1 червня загинули троє людей, зокрема дитина, які під час повітряної тривоги намагалися потрапити в закрите бомбосховище. Ці жахливі події підняли на поверхню питання з режимом роботи укриттів, яке останнім часом дещо стихло. Саме тому від п’ятниці триває обстеження даних об’єктів по всій території України. Для цього було створено робочі групи, до складу яких входять представники місцевої влади, поліції та ДСНС.
У Прилуках відповідна робоча група також розпочала свою роботу. Передувало цьому обговорення питання цілодобового та безперешкодного доступу до споруд цивільного захисту в ході робочої наради міського голови з керівниками установ, підприємств та організацій – утримувачів укриттів.
Міський голова Ольга Попенко вкотре наголосила, що доступ до наявних у місті сховищ має бути забезпечений відповідальними особами незалежно від форм власності впродовж усієї доби. Прилучани повинні відчувати себе в безпеці, особливо, коли ворог здійснює масовані обстріли всієї території України.
Так, уже впродовж кількох днів працює група по перевірці дотримання вимог Кодексу цивільного захисту України щодо укриття населення. У повноваженнях групи перевірка вільного доступу до укриттів 24/7, а також укомплектування сховищ усім необхідним.
2 червня в актовому залі музичної школи тісним колом друзів зібралися прилучани, аби відзначити 90-річчя створення організації «Українське товариство сліпих». Говорили про роль громадської організації УТОС у повсякденному житті, про їхню роботу, про все те, що зроблене для людей із особливими потребами.
У святковій залі зібралося багато гостей: представники Прилуцької районної військової адміністрації, керівництво міста та районної ради, депутати обласної ради, депутати Прилуцької міської ради, помічники народних депутатів, громадські діячі, керівники управлінь і відділів міської та районної рад, керівники установ, громадських організацій, представник духовенства.
90 років – це немало. З одного боку – це свято, а з іншого – роки боротьби за права осіб із інвалідністю по зору. Нині в Україні людей із інвалідністю стає все більше, і причин тому безліч. Наша країна переживає наслідки Чорнобильської катастрофи, ми живемо в період війни, низький рівень соціальної захищеності, а відтак і спроможність жити в достатку стає все важчою. Про громадську організацію, що згуртувала людей із проблемами зору – товариство УТОС – можна говорити годинами. Це люди, які живуть в обмеженому просторі, багатьом із них треба навчитися просторовому орієнтуванню, елементарному самообслуговуванню, одним словом – пристосуватися до самостійного життя з мінімальною залежністю від сторонніх осіб. Але вони не впадають у відчай, натомість живуть активним і цікавим життям, та ще й багато чому можуть навчити нас із вами.
Варто сказати, що свій довгий історичний шлях Товариство розпочало з дня свого заснування – 4 червня 1933 року. Ця дата стала вирішальною в об’єднанні незрячих людей задля того, щоб, працюючи разом, будувати своє майбутнє, спільними зусиллями відстоювати свої права та інтереси на працю, на освіту, на культуру, розвивати свої творчі здібності та спортивний потенціал.
Крок за кроком, цеглина за цеглиною незрячі люди вибудовували розгалужену систему Товариства по всій Україні, починаючи з простих артілей і цехів, що розвинулись у високотехнологічні учбово-виробничі підприємства, які надавали сліпим людям роботу, що і є для кожної людини найголовнішим чинником життя. Створювали на місцях райтоси і міськтоси, які займалися соціальною, культурно-просвітницькою роботою серед незрячих, художньою самодіяльністю, організовували гуртки з вивчення шрифту Брайля. Естафету цих організацій підхопили обласні, територіально-первинні та виробничі організації УТОС.
Прилуцька територіальна первинна організація УТОС була створена в 1962 році. Мета її створення – соціальний захист інвалідів по зору та інтеграція їх у суспільство, трудова, медична, культурно-проствітницька реабілітація та психолого-педагогічний супровід.
Першим керівником Прилуцької первинної організації був Лотонов Олександр Васильович, 1920 р.н. Під час Другої світової війни був тяжко поранений, у результаті чого осліп. Саме він був ініціатором створення в 1962 році в Прилуках Товариства. З притаманними йому наполегливістю, тактом і терпінням енергійно взявся за пошук і згуртування однодумців та активістів, і на той час організація налічувала 22 члени. Приміщення утосівці орендували по вулиці Ярмарковій.
Із 1970 по 1999 рік Прилуцьку організацію очолював Кузьменко Микола Васильович. Завдяки продуманій, планомірній роз’яснювальній роботі не одномоментно, а поступово вдалося згуртувати соратників і значні активи. Уже за його керівництва міська рада виділила приміщення за адресою: Земська, 14.
Останні коментарі
-
Потрібні нові системи сповіщення
Написав Антон 22.02.2024 (Міські новини)
- Бажано, щоб і старі системи сповіщали про відбій
- Як вони так швидко вибиваються ті ями...
- Але ж проблема існує...
Будьте на зв'язку з нами
Заголовок
- Чергова допомога захисникам Прокоментуй першим!
- Ветеранська політика в Прилуках Прокоментуй першим!
- Сучасні системи РЕБ та станції підсилення сигналу – БФ «Надія» та Валерій Дубіль продовжують підтримувати ГУР Прокоментуй першим!
- Скільки за тепло і воду заборгували жителі Дослідної? Прокоментуй першим!
- Оригамі – цікаво та просто Прокоментуй першим!
- Чемпіонат України Прокоментуй першим!
Теги
Фото зі статті
Хто на сайті
Зараз 955 гостей и жодного зареєстрованого користувача на сайті