30 січня на громадське обговорення винесено проекти розпоряджень Кабінету Міністрів України про створення госпітальних округів у місті Києві та 15 областях. До переліку регіонів потрапила й Чернігівська область, повідомляє «Український медичний часопис».
На Чернігівщині пропонується створити чотири госпітальні округи: Чернігівський, Корюківський, Ніжинський і Прилуцький. За проектом, до складу Прилуцького госпітального округу увійдуть заклади охорони здоров’я, розміщені на території міста Прилуки, Варвинського, Ічнянського, Прилуцького, Срібнянського й Талалаївського районів.
Робота над створенням госпітальних округів триватиме до кінця 2017 року та відбуватиметься в три етапи: формування меж госпітальних округів; створення госпітальної ради; розробка плану розвитку госпітального округу.
У 2017 році місцеві ради кожного округу (районні, міські, ОТГ) повинні створити майданчик для ухвалення рішень та розробки спільної позиції щодо майбутнього округу – Госпітальну раду (дорадчий орган, рішення якого мають ухвалюватися місцевою владою). До неї увійдуть представники кожного міста обласного значення, району та ОТГ госпітального округу пропорційно до чисельності їх населення.

29 січня на льодовому майданчику мікрорайону Рокитний відбувся чемпіонат міста з хокею. У турнірі взяли участь команди «Удай», «Кустівці», «Рокитне», «Юніор».
За підсумками змагань чемпіоном стала наймолодша команда «Юніор», яка довела, що в прилуцьких шанувальників такого виду спорту, як хокей із шайбою, є можливість розвиватися.
Друге місце посіла команда «Кустівці», на третій позиції – «Рокитне», на четвертій – «Удай».
Команда-переможець була нагороджена кубком, а призери – грамотами та медалями.

Іноді просто дратує, коли бюрократія заважає нам рухатися вперед, до вершин демократичного суспільства, влада в якому належить народові. Невже хтось і справді вважає, що затягування часу всілякими формальними дрібничками врятує його від неминуче справедливого фіналу? Та найбільш прикро спостерігати, як перед нашим носом зачиняє двері рука того, хто опинився в статусі господаря виключно завдяки нашій волі.
От уявіть: на порозі вашого кабінету власною персоною стоїть ваш роботодавець. Чи будете ви замість того, щоб негайно приділити увагу людині, яка платить вам зі своєї кишені, просити її зачекати, поки ця зустріч не відповідатиме робочому розпорядку, колективному договору чи графіку особистого прийому? Воно й можна було б, але начальству це вкрай не сподобається. На жаль, не всі це розуміють…
Коли розпочиналася сесія міськради 27 січня, у затишному фойє перед залою засідань зібрався не один десяток людей. Жителі Прилук, платники податків і виборці прийшли до своїх депутатів із тривогою, яка не дає їм спокійно спати та дивитись у майбутнє. Натомість обранці не поспішали запросити «роботодавців», обговорюючи доцільність вислухати їх перед таким-то питанням чи після такого-то. Та навіть уявивши, що, скажімо, заміна однієї мистецької премії на іншу чи утворення управління замість відділу міської ради є насправді актуальнішими за долю загальноосвітньої школи №13 ім. Святителя Іоасафа Бєлгородського, впевнено констатуємо, що дров таки депутати наламали. Мало того, що витратили дорогоцінний час на бюрократичну метушню, так іще й громаду розбурхали, змусивши накопичувати в собі негатив, доки за край не хлюпне обурення.
Хвилювання в масах Заудаївського мікрорайону зародилося тоді, коли «хтось почув від когось» про тверде рішення перевести найменших учнів у основне приміщення школи. Відкритий лист міському голові з даного приводу «Град» опублікував у минулому номері. Та що там лист, коли розгорівся «відео-скандал» між окремими представниками депутатського корпусу та посадовцями ради, і навіть уже до суду справа дійшла!

Наприкінці грудня минулого року до мене зателефонувала прилучанка і, представившись бабусею дитини-інваліда, озвучила свою проблему. Зі слів жінки стало зрозумілим, що ця проблема об’єднала ще кілька десятків прилуцьких родин. Напередодні новорічно-різдвяних свят міському об’єднанню сімей, у яких виховуються діти інваліди «Надія», відмовили в наданні приміщення для святкування Нового року. Причина – банальна: через карантин у місцевих закладах освіти, пов’язаний зі спалахом застуди та грипу, міська влада вирішила перенести відповідні новорічно-різдвяні заходи аж на 16 січня…
«Наші дітки так чекали на свято! Сумлінно готувалися до нього», – з болем у голосі розповідала моя співрозмовниця. Наприкінці вона попрохала бодай чимось зарадити ситуації, зробити так, щоб хлопчики та дівчатка з вадами здоров’я теж долучилися до святкової новорічно-різдвяної круговерті й отримали максимум позитивних емоцій.
Звісно, мені, як депутату, не в силі було відмінити епідемію грипу та карантин. Порадившись зі своїми однопартійцями, ми вирішили негайно порадувати діток із «Надії» солодкими подарунками від Діда Мороза. Це, власне, і стало початком нашого знайомства з міською громадською організацією.

Дмитрик Поковба (Павленко), 15.08.2013 р. н., – житель села Іваниці Ічнянського району. У нього в грудні виявили страшний діагноз – апластична анемія, важка стадія, тромбоцитопенія. Лікування – високі дози «хімії» з наступною пересадкою кісткового мозку. Вартість пересадки без лікування – від 50 тисяч євро у країнах колишнього СРСР і до 200 тисяч євро в Європі. В Україні це неможливо зробити, оскільки батьки не підійшли як донори. За 20 днів перебування в лікарні витрачено близько 12 тисяч гривень.
Цей малюк ще місяць тому ходив у садочок, грався з дітками, а сьогодні – у лікарняній палаті, і з прогулянок має лише вихід у коридор відділення, та й то в масці. Ніхто з рідних ніколи не міг подумати, що з їхнім Дмитриком може статись така біда. Але ця хвороба не обирає за статками, зв’язками, розумом чи віросповіданням. На місці Дмитрика може бути кожен.
Не будьте байдужими! Не залишайте Дмитрика самого в цій важкій боротьбі за життя! Зробіть свій посильний внесок у його перемогу над хворобою, і це буде не тільки його, а й ваша перемога!
Хай це будуть 10 гривень, яких не відчуєте на сімейному бюджеті, але якщо це зробить багато людей, то вийде значна сума. Бог робить добро руками людей, тому вам та вашій сім’ї повернеться сторицею!
Більше інформації в групі: https://vk.com/dima_pokovba_help.

Відколи Верховна Рада ухвалила Закон України «Про внесення змін до статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (щодо поіменних голосувань)», депутати міської ради проводили так звану «перекличку» при голосуванні, що відбирала багато дорогоцінного часу під час сесійних засідань. Виходом із ситуації стала співпраця зі спільним проектом Європейського Союзу та Програми розвитку ООН «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду». За спонсорський кошт (593 тисячі гривень) із незначною доплатою міського бюджету (150 тисяч гривень) у Прилуках почала функціонувати система «Розумна рада».

З нагоди Дня Соборності

Зранку 20 січня посадовці міської ради, депутати, члени громадських організацій і небайдужі жителі міста вклонилися перед заслугами героїв минулого й сьогодення. Прилучани поклали квіти до пам’ятника Тарасу Шевченку, пам’ятного знака воїнам АТО, які загинули за Незалежність України, та банера Героїв Небесної сотні.

А в Центрі творчості дітей та юнацтва відбулося зібрання «Єднання заради Незалежності». Перед студентською та шкільною молоддю з вітальними словами виступили міський голова Ольга Попенко, учитель історії гімназії №1 ім. Георгія Вороного Валентина Борох, студентка агротехнічного коледжу Анна Кудряшова та захисник нашої держави, воїн АТО Сергій Цибенко. Останній наголосив, що головним багатством і рушійною силою нації завжди була амбітна й нестримна молодь. І сьогодні, коли йдуть бойові дії на Сході України, наш народ піднявся на боротьбу за єдність і незалежність.

У першому ефірі сьомого сезону «Голосу країни» було прославлене місто Прилуки. 28-річний Валерій Величко, який народився в місті над Удаєм, минулої неділі своїм виступом відкрив етап сліпих прослуховувань одного з найвідоміших вокальних шоу й одразу ж прорвався до фіналу.
Легендарний рок-хіт «Smells like teen spirit» виконанні Валерія розвернув крісла трьох суддів проекту: Сергія Бабкіна, Джамали та Потапа. До команди останнього він і вирішив піти. За словами співака, він обрав саме Потапа, бо йому з дитинства бракувало батьківської підтримки.
«Ось зараз я здаюся маленьким і неприборканим ураганом, але ближче до суті я стану тим самим, що треба. Початок – це завжди складно. Вірю! Вірю! Вірую! Бо без віри нічого не проросте!» – сказав схвильований конкурсант після тріумфального дебюту на «Голосі».