З початку повномасштабної війни Україна втратила дуже багато захисників, які боронили її до останньої своєї секунди. На жаль, серед них чимало наших земляків.
Днями Прилуки знову провели в останню путь своїх Героїв, захисників України Микитюка Геннадія Миколайовича та Трофімова Анатолія Олексійовича.
Віддані військовій присязі, українському народу, під час виконання військового обов’язку, захищаючи рідну Батьківщину вони віддали найдорожче – свої життя.

Народився Геннадій Миколайович Микитюк 17 квітня 1972 року. Закінчив середню школу №10. Освіту здобував у професійно-технічному училищі. Після служби в армії пішов працювати водієм. У першому шлюбі Геннадій із дружиною виховували сина.
На захист України Геннадій Микитюк пішов добровільно. 6 березня 2022 року був прийнятий на військову службу через Прилуцький районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки.
Стрілець 3 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини А7330 Геннадій Микитюк отримав осколкові поранення. Був доправлений у Краматорську міську лікарню, але отримані поранення виявилися надто складними.
22 червня 2023 року Геннадій Микитюк відійшов у вічність.

Як відомо, потреба в донорській крові виникає в людей будь-якого віку з різними серйозними захворюваннями або під час хірургічних втручань. Тому кожен донор, який здає кров безоплатно, робить свій безцінний внесок у добру справу – порятунок людських життів.
У 1930 році австрієць Карл Ландштейнер отримав Нобелівську премію за відкриття груп крові людини, а у 2005-му на Всесвітній асамблеї охорони здоров’я дату його народження ознаменували Днем донора крові. Відтоді щороку 14-го червня люди на всіх континентах Землі говорять, що ділитися кров’ю не тільки важливо та благородно, а ще й корисно.
Спеціально до Всесвітнього Дня донора голова ГО «Патріот Прилуки» Олександр Дуденок розповів, чому став донором, наскільки це важливо у наш час, та що мотивує його не зупинятися допомагати людям.
Олександр Миколайович є власником посвідчення Почесного донора України, яке можна отримати після мінімум сорока донацій.
Про рішення стати донором
Моя перша донація відбулася у грудні 1989 року на місцевій станції переливання крові. Потім була перерва і згодом почався активний період у моїй історії донорства.
Колись давно, коли я ще навчався в медичному училищі (з 1987 року), адміністрація закладу звернулася до студентів із проханням долучитися до здачі крові. Не пам’ятаю точно ситуацію – чи то в аварію хтось потрапив, чи ще щось – але була потрібна кров. І я погодився. Так відбулася моя перша донація.

До уваги громадських організацій

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 21.04.2023 р. №381 «Про затвердження порядку надання компенсації для відновлення окремих категорій об’єктів нерухомого майна, пошкоджених внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації, з використанням електронної публічної послуги «єВідновлення» виконавчим комітетом міської ради прийнято рішення від 07.06.2023р. №133 «Про утворення комісії з розгляду питань щодо надання компенсації за пошкоджені та знищені об’єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України».
Відповідно ж до постанови Кабінету Міністрів України від 30 травня 2023 року №565 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 21 квітня 2023р. №381» до складу комісії мають входити також і представники від громадськості.
Кандидатури від громадськості можуть висуватися міжнародними та громадськими організаціями, у тому числі антикорупційними.
Заява про висунення кандидатури від громадськості подається до міської ради у довільній формі, придатній до сприйняття її змісту та повинна містити прізвище, власне ім’я, по батькові (за наявності) кандидатури представника, а також такі відомості про заявника:

З п’ятниці 16 червня КП «Послуга» повідомило про те, що фінансовий стан комунального підприємства є критичним і вони призупиняють надавати послугу з вивезення твердих побутових відходів.
Усе в зв’язку з непроплаченими роботами по благоустрою міста, податковою заборгованістю та заборгованістю по виплаті заробітної плати працівникам, відсутністю коштів (зокрема, на придбання палива та ремонт спецтехніки).
Як пояснює директор КП Руслан Ніязов і спеціалісти міської ради, загалом ситуація склалася таким чином, адже діючі тарифи на послуги з вивезення та захоронення ТПВ на сьогодні є економічно необґрунтованими, а отже, збитковими та, на жаль, не відшкодовують собівартості послуг, оскільки востаннє переглядалися в 2021 році, коли пальне коштувало близько 20,00 грн, а запчастини на ремонт спецтехніки були вдвічі дешевші. Тому проблема заборгованості за вивезення ТПВ якраз і підкинула дров у вогнище кризової ситуації підприємства та поставила під загрозу взагалі існування КП «Послуга».
Для того, щоб комунальне підприємство працювало у звичному режимі, необхідно провести сесію міської ради. Оскільки на сьогодні цього не вдається зробити, для розблокування роботи КП міська рада пішла іншим шляхом.

Днями на міському стадіоні «Супутник» відбувся «Всеукраїнський олімпійський день», який щороку проводиться по всій території нашої держави з метою поширення ідей олімпізму, пропаганди здорового способу життя, залучення широких верств населення до занять фізичною культурою та спортом.
Учасників «Олімпійського дня» привітали заступник міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради Тетяна Шкуренко та перша призерка Олімпійських ігор Незалежної України – бронзова призерка Ліллехаммеру Валентина Цербе-Несіна.
Під час офіційного відкриття заходу за особистий внесок у розвиток фізичної культури та спорту, розвиток олімпійського руху та олімпійських видів спорту на Чернігівщині дипломами Відділення НОК України в Чернігівській області відзначені Олег Лень, Віктор Харченко, Руслан Салівон, Євгеній Мачульний, Олександр Гавура та Микола Васенко.

Для України День батька – молоде свято, офіційно його відзначили лише вп’яте.
День батька – свято присвячене татусям. Воно менш відоме, ніж, наприклад, День матері, але все ж відзначається в багатьох країнах.
Першочергово засновницею цього чудового свята є місіс Додд, американка з міста Спокан (штат Вашингтон). Саме вона запропонувала цю ініціативу в 1910 році.
Святкування Дня батька загалом відбувається двічі на рік – у третю неділю червня та в третю неділю вересня.
В Україні офіційне вшанування татусів відбувається саме в перший мі- сяць літа. Відзначати його почали з 2019 року з метою «забезпечення сприятливих умов для всебічного розвитку сім’ї як основи суспільства», а також «підвищення статусу чоловіка як батька в процесі виховання дітей».
Таким чином, у 2023 році День батька припав на 18 червня.

Від початку повномасштабної війни в Україні прилучани організували не один волонтерський пункт. Одні збирають продуктові й речові набори для наших захисників, інші займаються закупівлею спецтехніки та автівок, а є гурт бджілок-трудівниць, які буквально з першого дня війни плетуть маскувальні сітки та кікімори для військових. Сплетено їх уже точно не одна сотня й усі потрапили в потрібне місце та в потрібний час.
Та якою б не була важливою і потрібною така робота, але повсякчас вона може здатися рутиною та дещо стомлювати своєю одноманітністю. Трохи розбавити сіро-зелену буденність сіткоплетіння вирішила ідейний керівник активістів-волонтерів Вікторія Вольвич.
Ще місяць тому на алеї Любові Забашти в Центральному парку міста за її ініціативи з’явилася перша вишиванка на дереві. Це був червоно-чорний тризуб на синьо-жовтому фоні. Як можна підмітити, обрані кольори – не випадкові. Задіяна колірна гама двох українських прапорів: державного та повстанського.
Згідно з найбільш популярним тлумаченням колірної гами Державного Прапора, синя його смуга символізує ясне небо, а жовта – золоті пшеничні ниви. І якщо синьо-жовтий прапор символізує державність, українську соборність, то червоно-чорний прапор є українсько-революційним прапором. Він символізує боротьбу, опір, несприйняття того, що зараз відбувається та рух уперед. Якщо ж говорити власне про кольори, то чорний колір символізує українську землю, а червоний — кров борців, пролиту на неї в боротьбі за свободу та незалежність України.

15 червня прилуцька громада провела у вічність, «вистеляючи молитвою, наче квітами, дорогу до Господа» захисника України, мужнього воїна, який втратив своє життя, захищаючи Батьківщину та український народ від російського агресора, військовослужбовця Збройних Сил України КРИВОРУЧКА ОЛЕКСАНДРА БОРИСОВИЧА.
Попрощатися з Героєм прийшло чимало людей: найрідніші, земляки, друзі та знайомі, однокласники, сусіди, побратими, представники влади.
Він був світлою людиною і охоче ділився цим світлом з усіма.
– Завжди усміхнений, нікому ніколи поганого слова не сказав. Що в нього не попросиш, він усе допоможе, ніколи не відмовить. Людина з Великої літери і золотим серцем,– говорили про загиблого.
Олександр Криворучко народився 5 жовтня 1982 року в місті Ровеньки Луганської області. Згодом, разом із мамою Ларисою Михайлівною, переїхав до міста Прилуки, де у 1999 році успішно закінчив школу №7. Відслужив у армії в місті Миколаїв. Працював у Київській області завідувачем складу приватного підприємства. У 2009 році одружився, виховував сина.
Олександр полюбляв гру у футбол і риболовлю, був чуйним і люблячим чоловіком і батьком. Добро його серця назавжди залишиться з близькими людьми.