Підвищення тарифів в Україні поки не буде, але деякі категорії громадян у травні можуть втратити субсидію. Працюючим пенсіонерам зробили перерахунок виплат. Цього місяця стартувала програма «єВідновлення» для тих, хто втратив житло.
Ми спробували зібрати перелік головних змін травня 2023 в матеріалі нижче.

Тарифи ЖКГ у травні – без змін
Підвищення вартості деяких комунальних послуг обговорюється від початку року, але поки що офіційних рішень щодо збільшення тарифів ЖКГ немає.
Навпаки, Кабмін продовжив ще на місяць пільгові ціни на електроенергію для споживачів. Так, до кінця травня тарифи зберігатимуться на рівні 1,44 грн/кВт-год при споживанні до 250 кВт на місяць і 1,68 грн/кВт-год при споживанні понад 250 кВт.
Водночас голова НКРЕКП Костянтин Ущаповський заявив, що в уряді розглядають два варіанти підвищення тарифів: до 2,40 гривень та до 2,80 гривень за 1 кВт-год.
З тарифами на водопостачання теж ситуація залишається без змін. Попри наміри водоканалів підняти ціни, НКРЕКП ще не затвердила відповідне рішення.
Наприкінці квітня сплив термін дії річних контрактів на постачання газу побутовим споживачам, укладених із газопостачальними компаніями. Наразі більшість споживачів в Україні є клієнтами держкомпанії «Нафтогаз» і отримують газ за ціною 7,96 грн за кубометр.

Минув рік як для українців не закінчується 24 лютого, сповнене переживань, сліз, втрат, але й надії, витримки та неосяжного щастя, коли дізнаєшся, що твоя домівка звільнена від окупанта й ти можеш повернутися на рідну землю. За рік війни відбулося чимало подій, але ми завжди будемо пам’ятати завдяки кому ми можемо про них говорити, та якою ціною Герої-захисники боронять нашу Незалежність.
Україна точно вистоїть, вона стане таким центром, що всі країни навколо заздрити будуть!

28 лютого відбулося 12 засідання Громадської ради при виконавчому комітеті. Одне з ключових питань, які розглядалися, стосувалося організації перевезення дітей шкільного віку на міських автобусних маршрутах загального користування м. Прилуки. Із даного питання присутніх поінформував заступник міського голови Олександр Сивенко. Громадська рада не може самостійно вирішувати такі питання, як встановлення вартості проїзду, однак, як дорадчий орган може пропонувати міській раді й депутатам свої варіанти їх вирішення. Саме для кращої обізнаності питання й було винесене на їхній розгляд.
Як відомо, із 2018 до кінця 2022 року в місті діяла талонна система при перевезенні школярів. Рік пандемії та рік війни проявили її некоректність і неактуальність. Саме тому ще восени 2022 року перевізники попередили виконавчий комітет про припинення виготовлення ними талонів для безкоштовного проїзду школярів, від дому до місця навчання та у зворотному напрямку, по причині їх завищеної кількості. Тобто, виготовлялося талонів значно більше, ніж у подальшому компенсувалося з міського бюджету. Саме тому перевізники запропонували відійти від талонної системи, затвердженої рішенням міської ради у 2018 році, і здійснювати перевезення школярів без обмеження в кількості учнів, кількості їх їздок та часі за нижчим від загальноміського тарифом при наявності учнівського квитка (як у місті Ніжин), тобто 5,00 грн під час навчального періоду та 8,00 грн на канікулах.
Зазначимо, що офіційно талонну систему в нас не відмінили, адже таке рішення можуть прийняти лише депутати міської ради, але вони не збираються на сесії.

«Краще б реальними проблемами займалися!», «А гроші на таблички вони де брати будуть, з наших податків?», «Та яка взагалі різниця – жили собі й жили» – ці та подібні до них аргументи можна досить часто почути в дискусіях стосовно перейменування вулиць в українських містах. Процес зміни урбанонімів – власних назв, що позначають вулиці, площі, проспекти тощо – активізувався після подій Євромайдану, однак і до того в різних населених пунктах України час від часу відбувалися подібні зміни.
Безперечно, особливого резонансу процес перейменування набув у зв’язку з набуттям чинності так званого «закону про декомунізацію», окрема стаття якого стосується саме зміни урбанонімів. Однак, і до прийняття цього закону, за років Незалежності, назви вулиць, площ, і парків зазнавали змін – деяким повертали історичні назви, деяким присвоювали нові.
Говорячи про те, чому ж назви вулиць такі важливі, треба насамперед розуміти, що всі ці урбаноніми виконують ідентифікувальну та інформативну функції – з одного боку вони допомагають розрізняти однотипні об’єкти в міському просторі, з іншого – забезпечують орієнтацію людини в цьому просторі. У такому разі конкретні назви повинні чітко та якісно виконувати свої функції. Мова йде про довжину назв, легкість вимови та написання, відсутність повторюваних назв у межах одного міста тощо.
Однак, інформативність урбанонімів полягає не лише в цьому. Велика (якщо не більша) кількість вулиць називається на честь певних осіб чи подій. Зокрема Закон України «Про присвоєння юридичним особам та об’єктам права власності імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних і святкових дат, назв і дат історичних подій» містить виключний перелік підстав і причин, за якими можна визначити, на честь кого та чого можна називати вулиці, площі тощо. У разі присвоєння імені фізичної особи або осіб, такими підставами є:

Наприкінці лютого українці традиційно чують про наміри скасувати святкування 8 березня.
Думки щодо цього свята однак різняться, адже деякі вважають 8 березня пережитком радянщини, а інші – наголошують, що це саме день боротьби за права жінок і жодної радянщини там немає.
Цьогоріч ситуація від слів зрушила в бік дій. 13 лютого група депутатів Верховної Ради України зареєструвала законопроєкт, що передбачає скасування 8 березня, 1 та 9 травня. Натомість вони запропонували українські відповідники:
– замість 8 березня – 25 лютого, який стане Днем української жінки;
– 9 березня – Шевченків день;
– другу неділю травня зробити офіційно Днем матері, який не один десяток років святкують українці;
– 1 травня (так званий «День праці»), який використовувався для пропаганди в радянському союзі та третьому рейху, скасувати без замінників;
– позбутися минулих рудиментів щодо святкування «Дня перемоги над нацизмом у Другій світовій війні» 9 травня, що використовується московським режимом як головне ідеологічне обґрунтування агресії під гаслами «боротьби з нацизмом і фашизмом», натомість пропонується 8 травня, у день закінчення Другої світової війни на європейському фронті, відзначати «День пам’яті та примирення», як траурний день пам’яті десятків мільйонів загиблих, не роблячи його вихідним.
І якщо з травневими «святами» усе більш-менш зрозуміло та логічно, то навколо 8 березня знову безліч розмов. Як ми всі пам’ятаємо, активні спроби скасувати Жіночий день в Україні вже були. У 2017 році Інститут національної пам’яті, очолюваний В’ятровичем, уже намагався скасувати 8 березня. Лише через великий галас у медіа та критику активісток жіночого руху ця ідея була розкритикована та не мала втілення. Чи втілиться вона тепер? Поки складно сказати, тим паче деякі активісти вважають, що зараз, коли триває війна, наступ на жіночі права – це просто шкідництво. Тим паче в такому контексті. Що ж можна сказати про альтернативу цьому дню, запропоновану нардепами? Отож, на противагу 8 березня вони вважають більш доцільним відзначати «День української жінки» в дату наро- дження найвідомішої української письменниці та громадської діячки – Лесі Українки, а саме 25 лютого.

Прилуцький районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки запрошує кандидатів на військову службу за контрактом до Збройних Сил України віком від 20 до 45 років.
Строки укладення контакту – 3 роки.
Гарантується:
• збереження місця роботи, посади;
• виплата компенсації за найм житла;
• безоплатне забезпечення речовим майном;
• харчування за рахунок держави;
• безоплатна медична допомога;
• гідне щомісячне грошове забезпечення.

День Героїв Небесної Сотні – пам’ятний день, що відзначається в Україні 20 лютого на вшанування подвигу учасників Революції Гідності та увічнення пам’яті Героїв Небесної Сотні.
Пам’ятний день встановлено указом Президента України 11 лютого 2015 року з метою увічнення великої людської, громадянської та національної відваги й самовідданості, сили духу та стійкості громадян, завдяки яким змінено хід історії нашої держави, гідного вшанування подвигу Героїв Небесної Сотні, які віддали свої життя під час Революції Гідності (листопад 2013 року – лютий 2014 року), захищаючи ідеали демократії, відстоюючи права та свободи людини, європейське майбутнє України.
Саме в ці дні під час Революції Гідності протистояння між українським народом і тодішнім режимом сягнуло свого піку. 20 лютого 2014 р. загинуло найбільше активістів Майдану.
Сумний список Небесної Сотні відкрився 22 січня 2014 р., коли від вогнепальних поранень під час сутичок у центрі столиці загинули активісти Майдану Сергій Нігоян і Михайло Жизневський. Того ж дня в лісі під Києвом було знайдено тіло зі слідами тортур активіста Юрія Вербицького. До 18 лютого 2014 р. вже налічувалося 9 загиблих. З 18 по 20 лютого на Майдані загинуло найбільше людей – 78 осіб, після 20 лютого – ще 20. Усі вони увійшли до меморіалу борців за українську незалежність – до Небесної Сотні.

КСН – місток між владою та прилучанами

Сьогодні в Прилуках функціонують 7 комітетів самоорганізації населення (КСН), до яких входить 34 вуличні комітети, які охоплюють 190 вулиць, 108 провулків і 39 в’їздів.
КСН №1 Центрального мікрорайону очолює Тищенко Валентина Миколаївна;
КСН №2 Заудаївського мікрорайону – Коток Віра Миколаївна;
КСН №3 мікрорайону Рокитний – Чумаченко Ганна Леонідівна;
КСН №4 мікрорайону М’ятно-дослідної станції – Мартиненко Владислав Олегович;
КСН №5 Плискунівського мікрорайону – Новак В’ячеслав Миколайович;
КСН №6 в/м №12 та №17 – Шкурат Валентина Віталіївна;
КСН №7 мікрорайону 273 кварталу – Правосуд Любов Олександрівна.
Треба сказати, що наразі голова КСН №5 захищає нашу країну в лавах ЗСУ, тож із березня 2022 року його обов’язки виконувала голова суміжного комітету №7.
Загалом комітет самоорганізації населення – це представницький орган, створений жителями для вирішення питань місцевого значення згідно закону України «Про місцеве самоврядування». КСН нашого міста значно розвантажують виконавчі органи місцевого самоврядування, залучаючи громадян до участі в діяльності місцевих органів влади, що сприяє не лише гласності й підтримці їх роботи, а й практичному роз’ясненню різних проблем. Ця взаємодія й співпраця громадян та органів місцевого самоврядування активно впливає на процес прийняття рішень, їх практичну реалізацію.