№ 38

19 вересня 2024 року

Городяни

Городяни (96)

Четвер, Черв. 29 2023

З початку повномасштабної війни Україна втратила дуже багато захисників, які боронили її до останньої своєї секунди. На жаль, серед них чимало наших земляків.
Днями Прилуки знову провели в останню путь своїх Героїв, захисників України Микитюка Геннадія Миколайовича та Трофімова Анатолія Олексійовича.
Віддані військовій присязі, українському народу, під час виконання військового обов’язку, захищаючи рідну Батьківщину вони віддали найдорожче – свої життя.

Народився Геннадій Миколайович Микитюк 17 квітня 1972 року. Закінчив середню школу №10. Освіту здобував у професійно-технічному училищі. Після служби в армії пішов працювати водієм. У першому шлюбі Геннадій із дружиною виховували сина.
На захист України Геннадій Микитюк пішов добровільно. 6 березня 2022 року був прийнятий на військову службу через Прилуцький районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки.
Стрілець 3 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини А7330 Геннадій Микитюк отримав осколкові поранення. Був доправлений у Краматорську міську лікарню, але отримані поранення виявилися надто складними.
22 червня 2023 року Геннадій Микитюк відійшов у вічність.

Четвер, Черв. 22 2023

15 червня прилуцька громада провела у вічність, «вистеляючи молитвою, наче квітами, дорогу до Господа» захисника України, мужнього воїна, який втратив своє життя, захищаючи Батьківщину та український народ від російського агресора, військовослужбовця Збройних Сил України КРИВОРУЧКА ОЛЕКСАНДРА БОРИСОВИЧА.
Попрощатися з Героєм прийшло чимало людей: найрідніші, земляки, друзі та знайомі, однокласники, сусіди, побратими, представники влади.
Він був світлою людиною і охоче ділився цим світлом з усіма.
– Завжди усміхнений, нікому ніколи поганого слова не сказав. Що в нього не попросиш, він усе допоможе, ніколи не відмовить. Людина з Великої літери і золотим серцем,– говорили про загиблого.
Олександр Криворучко народився 5 жовтня 1982 року в місті Ровеньки Луганської області. Згодом, разом із мамою Ларисою Михайлівною, переїхав до міста Прилуки, де у 1999 році успішно закінчив школу №7. Відслужив у армії в місті Миколаїв. Працював у Київській області завідувачем складу приватного підприємства. У 2009 році одружився, виховував сина.
Олександр полюбляв гру у футбол і риболовлю, був чуйним і люблячим чоловіком і батьком. Добро його серця назавжди залишиться з близькими людьми.

Четвер, Черв. 01 2023

Україна втрачає своїх синів і дочок – своїх дітей, які змінили мирні професії вчителів, інженерів, журналістів, слюсарів на професію воїна, щоб захистити кожного українця.
Сьогодні вони стали для нас живою фортецею, міцним щитом, який не тільки тримає ворога, а й витісняє його сантиметр за сантиметром із української землі.
Проте безжальна війна повертає Героїв додому на щиті. Кожне повідомлення про загибель земляка залишає величезну рану в душі.
Днями в Прилуки прийшла нова страшна звістка, яка не просто зробила боляче – вона випалила діри в душах, сколихнула свідомість, надірвала серця сотень прилучан.
22 травня 2023 року під час несення військової служби на Донецькому напрямку в населеному пункті Різниківка Бахмутського району, в результаті отримання осколкових поранень несумісних із життям, загинув наш земляк – щирий, молодий, сповнений життя та мрій юнак Іванченко Іван Сергійович.
Іван Іванченко народився 21 лютого 1995 року в місті Прилуки.

Четвер, Трав. 18 2023

11 травня в останню земну дорогу наша громада в невимовному горі проводжала свого Героя – МАКОВЦЯ ОЛЕКСАНДРА ОЛЕГОВИЧА, 1990 р.н., уродженця Прилук.
Він був надійним товаришем, завжди готовим підставити плече у важку хвилину. За це його любили й цінували, таким його виховали батьки. Добрий, щирий, працьовитий, чудовий син, чоловік, батько…
У серпні 2022 року Олександр Маковець добровольцем пішов на війну. Перебував спочатку в навчальному центі міста Житомир, далі проходив службу водієм у 81-й окремій аеромобільній бригаді десантно-штурмових військ.
Солдат Олександр Маковець був відданий військовій присязі на вірність українському народу. Він боровся за волю та свободу нашої держави і щиро вірив у те, що Перемога вже скоро прийде на нашу землю. Вірив і віддав в ім’я цієї Перемоги найцінніше – життя.

П'ятниця, Лют. 03 2023

Герої України нашого часу – незламні патріоти Батьківщини, професійні військові та колишні цивільні жителі. Ми щодня віддаємо їм шану, молимося за них і віримо в найскорішу Перемогу.
І якщо армійці – це справжні боги війни, то військові медики – безперечно їхні янголи-охоронці. Порятунок українських військових для цих людей – це не подвиг, це – буденність. Саме від них залежить, чи вдасться врятувати пораненого бійця на передовій. Вони не мають права на помилку та розгубленість. Хоча самим рятувати захисників часто доводиться під ворожим вогнем. У кожного є свій рюкзак для надання першої невідкладної допомоги. Важить він близько десяти кілограмів. А ще бронежилет, автомат і додаткова аптечка. Ось така вона, амуніція військових медиків.
Та нині, як почалася велика війна, до такого напливу пацієнтів вони, мабуть, і не були готові. Однак, кожен бачить у цьому свій обов’язок.
Один із таких янголів-охоронців – наш земляк, лікар-хірург Олег КОМИШОВ. Хоча сам він родом із Вінничини, але вже майже 10 років його життя пов’язане з нашим містом. Саме тут зустрів кохану дружину Аллу й продовжив розвиток в улюбленій професії. Починав із викладання в Прилуцькому медичному коледжі. Далі був начальником по медичній частині в дитячій лікарні й паралельно дитячим хірургом. У квітні 2021 року очолив комунальне некомерційне підприємство «Ладанський центр первинної медико-санітарної допомоги» Ладанської селищної ради.

Четвер, Січ. 12 2023

Дорогі прилучани!
Вітаю вас із Новим 2023 роком і Різдвом Христовим! Бажаю всім вам щастя, здоров’я, успіхів у роботі та в навчанні, і довгих-довгих років життя. Я вірю в нашу перемогу над ворогом. Перемога обов’язково буде за нами!
І все завдяки таким людям як наш земляк – Маєр Петро Михайлович. Мені хочеться розповісти вам про нього. Це дійсно Герой України. Із перших днів війни Петро пішов у тероборону. Він дуже хвилювався за долю нашої Батьківщини – України. Коли наш Петя був на чергуванні, ми завжди були спокійні, бо з сусідами добре знали, що Петя захистить нас від лютого ворога.
Коли була оголошена мобілізація, то Петро був у перших рядах. Він не вагаючись вирішив стати на захист своєї Вітчизни. Кілька місяців Петя був у Бахмуті. Героїчно захищаючи свою Батьківщину, він отримав сильне поранення в живіт і в ногу.
Я переконана, що саме завдяки таким воїнам як Петя, ми дуже скоро отримаємо повну Перемогу!

Страница 7 из 16

Фото зі статті

Систематично Благодійний фонд молодіжної ініціативи «Надія»...
Не дивлячись на військовий час, міська рада не лишає комунальні...
Прилуцька дитяча лікарня, у рамках співпраці з Державним...
адання пільг, компенсацій особам, які постраждали внаслідок...
Пропонуємо інформацію про ще одну з вулиць нашого міста, яку було...
Благодійний фонд молодіжної ініціативи «Надія» з Благодійним...
На виконання Національної стратегії зі створення безбар’єрного...
Нещодавно в Прилуках розпочалися роботи з грейдерування та...
У 2024 році КП «Послуга» розпочало реалізовувати проєкт...
У лютому 2022 р. Прилуцький район був частково окупований, а...

Хто на сайті

Зараз 234 гостей и жодного зареєстрованого користувача на сайті

Телефон редакції

050-916-95-31

Підпишись на нашу розсилку!